У рамках проекту "Незалежні ЗМІ" організованого Польсько-Чесько-Словацьким фондом солідарності з візитом обміну журналістським досвідом я побувала в Польщі, у самісінькому її центрі Варшаві. У вільний від робочих візитів день я з колегами з Білорусі, Молдови та України вирішили ознайомитися з величним містом Краковом, його костьолами та замками. Але найбільше мене зацікавила найголовніша пам'ятка Кракова, яка знаходиться в його околицях. Це одне з найстрашніших місць на Землі - концтабір Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. Я побувала в тому місці, яке з жахом згадується, яке неможливо не пам'ятати.
Місце наймасовішого вбивства ув'язнених людей за всю історію людства
Освенцим був найбільшим концтабором і місцем наймасовішого вбивства ув'язнених людей за всю історію людства. Протягом п'яти років табір Аушвіц викликав жах серед народів країн, окупованих гітлерівцями під час Другої світової війни. Більше півтора мільйона людей було розстріляно, отруєно в газових камерах, замучено голодом та медичними експериментами.
Сьогодні концтабори в Освенцимі збереглися у вигляді музею під відкритим небом. Колишній концтабір - музей Аушвіц, викликає потрясіння, коли його відвідуєш. Тут залишилися сліди тяжких злочинів в історії людства.
Ворота "Arbeit macht frei"
У колишній табір в Освенцимі ведуть ворота з цинічною назвою "Arbeit macht frei" (Праця робить вільними), через які ув'язнені щодня відправлялися на каторжні роботи… З перших же кроків по території сьогоднішнього музею - вчорашнього концтабору - відчуваю тривогу… Перед очима спливають кадри з документальних фільмів... І уява швидко відтворює нелюдські страждання, які навічно закарбувалися на сторінках всесвітньої історії.
Колишній концтабір - музей Аушвіц
Усередині, відразу від входу, знаходиться кілька цегляних блоків, де колись утримувалися в'язні. Здається, що ув'язнені і зараз знаходяться ось тут, зовсім поряд, і вдивляючись у кожного відвідувача, крокують під оркестровий марш… Так, я не помилилася, ось у цьому невеличкому сквері, поряд з кухнею, табірний оркестр грав марші, але не для насолоди ув'язнених, а для прискорення їх ходи (аби полегшити есесівцям перерахунок).
Колишній концтабір - музей Аушвіц
Частина об'єктів концтабору була повністю зруйнована есесівцями, які замітали сліди злочину. Збереглися газові камери, в яких людей душили газом і морили голодом, кострища, на яких спалювали тіла убитих, невеличкий ставок з прахом спалених тіл та "Корпус смерті", бараки, сторожові башти та вишки, огорожа з колючої проволоки. Ці споруди залишають осад скорботи і печалі.
Серце тривожно забилося, коли спустилися в підземелля концтабору. Без змін залишилася ізольована від решти частини табору табірна тюрма. У вересні 1941 року нацисти провели першу спробу масового знищення людей за допомогою "Циклона Б". Людей заводили в підземне приміщення, імітуюче баню, під стелею були душові отвори, з яких ніколи не текла вода… Після звільнення Освенцима на складах табору було знайдено безліч використаних і невикористаних банок з-під "Циклона Б".
Банки з-під "Циклона Б"
Стіну смерті
У музеї відтворили перш за все печі крематоріїв, показову шибеницю на площі повірок і "Стіну смерті", де вишикувавшись в шеренгу стояли ув'язнені, яких щодня розстрілювали… Останки людей спалювали в великих печах - крематоріях, які не на один день не припиняли свою роботу.
Речі колишніх ув'язнених концтабору
Шокують експозиції з відібраними речами у своїх жертв гітлерівцями. В музеї Аушвіц зберігаються тисячі речей колишніх ув'язнених концтабору. Після звільнення у бараках, які не встигли знищити есесівці, знайшли тисячі пар взуття, одягу, зубних щиток, помазків для бриття, окулярів та протезів, та літоти (молитовні покривала), валізи з адресами депортованих в табір, посуд…
Не можна стримати сліз при вигляді іграшок, які належали маленьким загиблим дітям і одягу в'язнів. Адже більшість приречених на смерть людей, прибували в концтабір впевненими, що їх вивозять на поселення на схід Європи, тому їхали з дітьми, брали з собою найнеобхідніші речі зі свого майна…
Валізи ув'язнених
Та найбільше шокують купи волосся ув'язнених (фотографувати в цій кімнаті заборонено). Їх на складах табору знайшли близько 7000 кілограмів, упакованих у мішки. Це лише ті залишки, які табірна влада не встигла відправити на фабрику Третього рейху. Із людського волосся нацисти виготовляли бортівки, такий рулон бортівки знаходиться в музеї… Моторошно й страшно…
За кожною парою взуття - чиєсь скалічене життя…
За кожною валізою - біль і страждання…
За кожним пасмом волосся - жах і смерть…
Печі, де спалювали...
Пройшло понад сімдесят років, але знаходячись в Освенцимі відчувається страх і безвихідь, якими навічно просякнуте це місце… Аушвіц-Біркенау - це пам'ятка, яка не викликає захвату. Її зрозуміло не порадиш для сімейного відпочинку… Але відвідати Освенцим треба хоча б раз у житті… Щоб знати… Щоб пам'ятати…
P.S Аушвіц - особливе місце, яке б'ється в серцях багатьох людей у всьому світі. Але це ще і те місце, в якому ми, люди різних національностей, можемо стати поруч, не дивлячись на важку спільну історію. Тут є місце для скорботи, для того, щоб віддати данину пам'яті жертвам нацизму, і це добре, тому що в Аушвіці людям потрібно трохи тиші. Повірте, не все можна сказати словами.
Незважаючи на велику роль радянських військ у визволенні Освенцима, ні російська, ні українська мови в Аушвіці не користуються великою популярністю. Табличок ніде немає, крім власне російської національної експозиції, яку, до речі, відкрили після 68 років звільнення концентраційного табору. Порівняно з польською або англійською, регулярних екскурсій російською та українською немає... У рік територію концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау відвідують понад півтора мільйона людей, більшість з них поляки, найменше - росіян та українців.
Я розумію, що не кожен українець має змогу поїхати за кордон самостійно. Та, на жаль, коли в Україні говорять про історію на державному рівні, більше надають уваги військовим подвигам, великим перемогам, але менше властива потреба згадувати про проблеми, трагедії, біль, які не привели безпосередньо до якогось великого досягнення. Інакше з цим йде справа на заході Європи, де жахливі трагедії, в яких дійсно неможливо знайти що-небудь позитивне, є свого роду постійним нагадуванням. Саме тому з Франції, Іспанії, Німеччини, Італії в Освенцим щороку приїжджають десятки тисяч людей. Для них проводять спеціальні освітні програми, адже вони найчастіше приїжджають шкільними групами. Регіональні, міські влада, як правило, спонсорують такі поїздки для молоді, тому що окремі держави бачать в цьому глибокий освітній сенс.
Ми зараз стикаємося з неоднозначними оцінками нацизму в роки Другої світової війни. І, на жаль, сучасна молодь має недостатнє уявлення про його справжню сутність. Історія радянських в'язнів Аушвіца - це історія виживання в нелюдських умовах, боротьби і героїзму. Це нагадування, що нацизм і смерть - синоніми. Дехто і зараз говорить, що, мовляв, шкода, що нас німці не завоювали: зараз би пили мюнхенське пиво. Чи не пили б?.. Не було б кому… Бо не були б живі.
