Ця медаль була непроста, по-перше ми навчалися у воєнний час, я з 9-го класу ходила на волонтерський пункт допомагати військовим. Тому час на навчання розділяла: багато сил і часу віддавала саме нашим військовим, допомагала у військовому кафе. Хотілося і військовим допомагати, і вчитися. Як бачите маю медаль, слава Богу здобула, дійшла до своєї мрії.
У майбутньому, у подальшому моєму житті, я планую працювати з військовими. Я навчатимусь на військового психолога у місті Вінниця і буду працювати за фахом. У громаді не залишуся, бо якщо війна триватиме, то я буду там знаходитися, де потрібна моя допомога. Або військові будуть до мене звертатися і я повертатиму їх до цивільного життя, аби вони жили зі своєю сім’єю радісно, як було до війни.
Згадуватиму школу, запам’яталася мені від початку до одинадцятого класу. Тут була дисципліна, але ми могли робити те, що хотіли, а класна керівниця нас завжди прикривала.
