Шкільні роки такі чудові та неповторні
Шкільні роки дійсно неповторні та незабутні своїми дитячими пустощами, веселощами та радістю. Саме в школі кожна дитина отримує щось вперше: перший підручник і перший урок, перше прочитане слово та написана літера. А ще перший прогуляний урок і очікування вдома батьків після батьківських зборів. Або невивчена тема, коли починається урок, а в голові одна думка: «Хоч би мене минуло». Усім тілом втискуєшся в парту: «А раптом вчитель мене не помітить і не викличе до дошки».
Ось перша святкова шкільна лінійка. Перша вчителька знайомить з однокласниками, з тими, хто буде поруч цілих 11 років. І оця дівчинка з величезними білими бантами через десяток років стане дорослою та прийде працювати до школи. А оцей хлопчик, який ледве виглядає з-за парти, працюватиме в солідному підприємстві…
Школа. Хто не бігав нишком широкими коридорами вестибюлю, а ще з обов’язковим постукуванням у двері класних кімнат, у яких іде урок! А смачніше булочок зі шкільного буфету не буде нічого й ніколи в житті. Тому що це - смак дитинства.
У школі ми подорожували по всьому світу на уроках географії. Раділи, коли вдавалися досліди на хімії та фізиці. Доводили, що квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів, нібито мало було того, що все це вже довів Піфагор. А кому не знайоме висловлювання: «Не знаєш закон Ома, сиди вдома»?..
Як раділи отриманій п'ятірці та засмучувалися від найменших невдач.
Найщемніші спогади про останній шкільний дзвінок і вальс на випускному вечорі залишаться в пам'яті назавжди.
Усе було: вечори відпочинку, туристичні зльоти, виступи агітбригад, спортивні випробовування… Усе це залишилося в пам’яті, як гарний і неповторний спогад.
Школа для кожного з нас сьогодні, це зустріч з дитинством, з юністю. Тут ми з вами сміялися та плакали, сварилися та мирилися. Ви пустували на уроках, а ми сердилися. У школі ви дорослішали, мужніли та отримували міцні знання, які стали в нагоді кожному з вас. Пройшли роки, і ми знову разом згадуємо ці миті. Кожен знайшов свій шлях у житті. Але, як і раніше, нас об'єднують добрі спогади про шкільні роки.
Сьогодні ми говоримо спасибі кожному вчителю, який був поряд протягом цих років, які віддавали частинку серця дітям. Ми з теплотою згадуємо директорів, які створювали комфорт і затишок: Судак П.Г, Бородавка М.І, Пающик М.В., Пающик Л.М. Ми говоримо спасибі усім тим, хто сіяв добре, мудре, вічне!
Нехай ця віртуальна подорож надасть можливість знову повернутися в дитинство.
З днем спогадів!
Я бажаю нам нових зустрічей. І нехай неодмінно здійсняться всі мрії та надії!
