На почесній дошці шахти «Степова» ШУ «Першотравенське» серед кращих шахтарів – портрет Ігоря Скирди. За самовіддану сумлінну працю Ігор відзначений медаллю «Шахтарська слава». Дружина Настя пишається своїм чоловіком, і у найщасливішу мить знаходиться поряд із ним. Настя говорить, що незважаючи на важку шахтарську працю, Ігор завжди знаходить час для спілкування із родиною, сім’ю вважає своїм надійним тилом.
Ігорю 33 роки, 15 із них він присвятив шахтарській праці. Ще у школі твердо вирішив: буду шахтарем! Не став вступати на подальше навчання, поспішав швидше перейти на свої власні гроші. Відразу після школи працював на будівництві, займався підприємництвом. Лише виповнилося 18 років, прийшов на шахту «Степова». Спочатку працював підземним гірником, потім навчався у професійному ліцеї і здобув спеціальність комбайнера підземних установок. На великому портреті молодого працівника надпис «Ігор Скирда, машиніст підземних виїмкових машин дільниці підготовчих робіт №5». І тут же логотип організації, де працює, і гасло: «Гордість компанії ДТЕК».
Зразком у професії для Ігоря був батько. У сім’ї двоє синів, виховували своїх дітей у добрі та любові, привчали до праці та відповідальності, вчили самостійності. Дружина Ігоря Настя із теплом говорить про родину чоловіка, із вдячністю говорить про них:
- Радію, що потрапила у таку сім’ю, де звикли разом вирішувати усі проблеми, допомагати в усьому один одному. Такі ж принципи ми сповідуємо у нашій сім’ї.
Інна працює фельдшером на станції швидкої допомоги. Чоловік завжди хвилюється, коли вона йде на зміну. А Настя переживає, коли в шахту спускається Ігор. «Звикли підтримувати один одного, розповідаємо один одному про свою роботу, ділимося своїми думками та проблемами».
- Найважче у шахтарській професії, що окрім своїх прямих обов’язків, доводиться виконувати ще й додаткову роботу, – розповідає Ігор. – Це тяжка фізична праця, відповідальність і зона ризику. Треба бути обережним і строго дотримуватися правил техніки безпеки. Адже найчастіше нещасні випадки трапляються саме із-за власної необережності. Під землею завжди відчуваєш свою відповідальність не лише за себе, а й за тих, хто поруч. Це здружує, гуртує. Ось у цьому саме позитивна сторона праці на шахті. Це колектив, бригада, ланка! Тих, хто не згоден жити за законами дружби, швидко відкидають, такі на шахті не затримуються. Це не те місце, де кожен за себе. Я впевнений, що коли мені потребується допомога в роботі, мене підтримають мої товариші. Я у свою чергу теж завжди готовий допомогти. Ціну справжньої чоловічої дружби можна відчути лише у шахті, лише у спільній праці в підземці.
Дружні стосунки продовжуються і поза межею роботи. Робота у одній бригаді на шахті здружила чоловіків. Ігор Прихожий, Віталій Новіков, Валерій Самборський – надійні, випробовувані часом і працею друзі. Зустрічаються після роботи, під час дозвілля, у свята, разом їдуть відпочивати до моря.
Ігор – щирий, доброзичливий у спілкуванні, така ж і його дружина. Із задоволенням зустрічають гостей та самі бувають у гостях. Разом із друзями часто виїжджають до річки, у ліс.
Років п’ять тому Ігор захопився кулінарією. І не просто кухонними справами! А приготуванням страв на відкритому вогні. Інна розповідає, що відбулося це якось непомітно. Спочатку удвох готували якісь цікавенькі страви, рецепти яких знаходили в Інтернеті.
- А потім поступово я стала лише його помічницею: почистити овочі, подати, помити посуд, – сміється Настя. – А усю основну роботу по приготуванню взяв на себе чоловік. Я побачила, що у нього це виходить дуже добре, то й не суперечу!
Якось, згадує Настя, у скрутні часи, коли особливих коштів на подарунки не було, Ігор на 8 Березня приготував таку ексклюзивну святкову страву: яєчня із вісімкою із яєць. Зворушив таким подарунком, зізнається Інна, до цього часу зберігає фото цієї страви.
У Ігоря є талант до малювання, то його страви не лише смачні, а й естетично оздоблені. Друзі знають уподобання Ігоря, його кулінарну майстерність, то приходячи у гості приносять різноманітні приправи, трави для страв. Ігор уміло використовує їх, додає саме скільки, щоб лишився аромат, що додасть смаку страві.
Перші експерименти почав робити із вичитаних рецептів в Інтернеті на кулінарних сайтах. Ігор зізнається, що найбільше йому до душі узбецька кухня. Це різноманітні висококалорійні страви, які зазвичай готуються на відкритому вогні. Готують їх обов’язково чоловіки. Страви узбецької кухні давно вийшли за межі країни і стали відомими та улюбленими в усьому світі. Ігор може довго розповідати про особливості цієї кухні. Це знаменитий плов – тушкований рис із м’ясом і овочами. Басма, димлама, шавла – тушковане м’ясо з цибулею та овочами, але приготоване за різною технологією. Готує Ігор і лагман – лапша по-узбецькому; і шурпу – картопляний суп з м’ясом, і суп-шашлик.
Настя розповідає, що найкращий час для приготування цих страв – зима. У холодний день це особливо смачні страви, які і зігріють, і наситять. Та й часу взимку більше для відпочинку на природі.
У кулінарному арсеналі Ігоря є все необхідне для приготування у польових умовах: мангал, сковороди, казани різної ємкості. Бажання та кулінарний хист навіть звичайні овочі на мангалі роблять справжнім кулінарним шедевром. Використовує Ігор із задоволенням і різноманітні сири.
Друзі із задоволенням відправляються із сім’єю Ігоря на відпочинок, бо знають, що буде весело і смачно.
- Знайомі із Ігорем 13 років, десять років живемо у подружжі. Але й до цього часу мій чоловік уміє мене дивувати. Не зупиняється на місці, завжди знаходить для себе заняття, вивчає його досконало, і вражає інших.
Насправді так і є! Важка шахтарська праця не завадила Ігорю розвивати свої здібності й таланти: захоплюється технікою, ремонтує автомобілі, випалює по дереву картини, майструє власноруч посуд і мангали, печі для приготування страв. А до того Ігор – зразковий татусь для сина Єгора! Шестирічний Єгор завжди поряд із татом – і біля техніки, і біля вогню. Цьогоріч тато і мама поведуть Єгора до першого класу. Ким хочуть бачити сина батьки? Лікарем або поліцейським, відповідають Ігор та Настя. А обирати Єгору.
Та головне, що із ранніх років маленький Єгорка вчиться у тата кращим чоловічим рисам – мужності у професії, любові у сім’ї, чесності у дружбі та життєлюбству у житті.
