Варвара, Катерина, Софія, Анастасія, Уляна – красиві українські імена дали своїм донечкам Володимир та Ксенія Губан. Та все чекали синочка. Ось і Павлик народився, а за ним і Анечка. Тепер у родині семеро діток. «Багато дітей у сім’ї – Божа благодать» – говорять у народі про велику, дружню родину, що є і добробутом, і взаємоповагою, і взаємодопомогою – найвищими цінностями у родині. А ще: «Де одинець – сімейству кінець, де сім – щастя всім».
Про багатодітну родину із Лозівського із радістю розповідає в.о. сільської голови Наталія Гордієнко:
- Гарна родина, дітки всі виховані, працьовиті й талановиті. У школі стараються навчатися, і в клуб після уроків біжать – співають охоче, гуртки відвідують, і в заходах беруть участь.
Із грудня минулого року Ксенія почала працювати листоношею. Наталя Василівна говорить, що вона просто врятувала ситуацію: звільнилося місце на пошті, а бажаючих працювати не було. Могли б і відділення закрити, якщо працювати нікому. Не побоялася Ксенія в зиму виходити. Робота нелегка, оплата невисока, села Лозівської сільської ради віддалені: від центральної садиби до Роздорів три кілометри, і до Росішок – три. На велосипеді навіть шлях неблизький. Чого вартує лише пенсії порозвозити!
Люди із віддалених сіл неохоче переходять на отримання пенсій на банківську картку. А старенькі не лише отримати гроші хочуть, а й поспілкуватися та своїми проблемами поділитися. Тож окрім своєї роботи, доводиться Ксенії й розраджувати своїх клієнтів-пенсіонерів. Легка та спокійна на вдачу, вона так же просто обговорює із бабусями та дідусями проблеми, які їх тривожать.
А вдома теж роботи вистачає! Город, домашнє господарство – корівка, телятко, качки та кури. Все для того, щоб діти вживали смачну так корисну домашню їжу. Старші дівчатка – вже мамині помічниці. Варвара та Катерина вміють самостійно готувати страви.
- Такого понавичитують в Інтернеті, що я такого й не знаю,– радіє мама. – Млинці готують за новим рецептом, по-своєму, на жовтках. А нещодавно тирамісу приготували!
Мама з гордістю розповідає, що дівчатка завжди беруть участь у концертах в Будинку культури. А Уляна минулого року навіть перемогла в конкурсі «Міні-міс Лозівчаночка». Павлик – майбутній спортсмен, він любить грати в м’яч і бадмінтон. Найменшенька – трьохрічна Аннечка – намагається в усьому наслідувати старших сестричок.
Про режим свого дня Ксенія розповідає коротко:
- Встаю кожного дня рано. Треба до того часу, доки діти прокинуться, господарство попорати, сніданок приготувати. А коли діти навколо мене – час летить миттєво! Лиш посуд перемила – вже обід слід готувати. Старші діти допомагають і на кухні, і за меншими пригледіти.
Знаходить час Ксенія, щоб і на дитячий майданчик повести дітей погратися і поспілкуватися з ними. Ксенія говорить, що підвищувати голос на дітей доводиться дуже рідко і ніколи не сварить їх – намагається пояснювати й вчити, як треба себе поводити.
Тато ж строгий і любить дисципліну в домі, тож буває і погримає на непослухів. Хоча Ксенія стверджує, що із старшими доньками проблем немає, а малюки можуть і побешкетувати.
Ксенія теж із багатодітної сім’ї, у них було 9 дітей, Ксенія – наймолодша. У 16-літньому віці вперше приїхала із Межівщини сюди, у сусідній район, на дискотеку. Тут і зустріла свого майбутнього чоловіка Володимира. А згодом дівчина зрозуміла, що Володимир – то її доля, і село стало для неї рідним.
Чи важко бути багатодітною родиною? Ксенія відверто говорить: «Буває по-різному. Але діти не відбирають сили, а лише додають. Уже не уявляю себе без їхніх радісних вигуків, сміху, веселощів. Хочеться жити для них, віддавати все».
