Першокласник Руслан Донченко через декілька років буде вивчати в підручнику історії про страшну трагедію ХХ століття – аварію на Чорнобильській АЕС та про героїв, які врятували світ від загибелі. Сьогодні він ще не може осмислити, що його дідусь серед цих героїв. Бо сьогодні Руслан просто радіє, що приїхав в гості в село Хороше, що спілкується з дідусем.
Першокласник Руслан з дідусем
Руслан знає, що дідусь – чорнобилець, хоча й не дуже розуміє значення цього слова. Але гордиться, що дідусь – шанована людина і отримав подарунок напередодні сумної річниці – годинник і посвідчення про цінний подарунок. Із гарним настроєм фотографується із дідусем.
Копія цього документа зберігається у шкільному музеї. Один документ, який підтверджує те, де саме службове відрядження відбувалося: «Особовий склад військової частини 3152 у період від 12 травня 1986 року до 12 вересня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-кілометровій зоні і отримав опромінення 10 рентген».
Юнаки, безпечні, щасливі від сонячної весни й близької демобілізації, старанно та добросовісно виконували роботу, яку треба було зробити. Про небезпеку не задумувалися, у підступність мирного атому – не вірили. У такому віці легко віриться у власне безсмертя. Протирадіаційних засобів захисту не мали, а працювати у протигазах незручно. Навіть одяг у перші спекотні літні дні заважав. Над Чорнобилем стояло літо. У відрядженні солдати провели всі літні місяці. Коли було дуже жарко, знімали гімнастерки. Накопичували невидимі рентгени протягом чотирьох місяців…
Ігор Донченко
Ігор Донченко отримав годинник у знак пошани від народного депутата Сергія Северина
Тому приємною несподіванкою був для Ігоря Донченка цінний подарунок від народного депутата Сергія Северина – годинник із емблемою Дніпропетровської ОДА. Здоров’я Ігорю та всім, кого доля кинула на випробовування в зону Чорнобильського лиха. А для онука Руслана Донченка, як і для всіх дітей ліквідаторів, нехай ця трагедія лишиться лише сторінкою підручника.
