Аварія на ЧАЕС зруйнувала щасливе життя

Це щасливе життя ідеального міста перервалося 26 квітня 1986 року. Місто готувалося святкувати Перше травня. До цього дня було побудовано парк відпочинку з колесом огляду, гойдалками, дитячими атракціонами. Цього дня мали відкривати стадіон, один із кращих в Україні. Парк був збудований восени. Але вирішили на свята відкрити разом із іншими об’єктами… Але так жодного дня парк і не працював, а оглядове колесо стало символом міста-привида, міста-пустки.
Жителів повідомили про те, що вони повинні тимчасово залишити місто, взявши найнеобхідніші речі. Ніхто не думав, що залишають своє рідне місто назавжди.

Сьогодні у місті – тиша. Велике місто, у якому немає міського шуму. Вулиці поросли деревами. Безлюдним місто не можна назвати – багато екскурсій, інтерес до Чорнобиля не згасає. Це трагедія не одного міста, це трагедія усієї країни. Чорнобильці роз’їхалися по містах і селах, понесли з собою тугу за рідним краєм. А з усіх міст і сіл приїхали ліквідувати наслідки аварії водії, військові, мобілізовані через військкомати та державні підприємства. Ніхто з них теж не знав, що ті декілька місяців чи декілька днів стануть для них важливими і знаменними, що там, біля ЧАЕС, вони лишать своє здоров’я.

Заручники мирного атома – наші земляки

Наші земляки ліквідатори аварії на ЧАЕСНаші земляки ліквідатори аварії на ЧАЕС

Мирний атом виявився теж небезпечним. На ліквідацію наслідків аварії прибули і наші земляки. Уже пізніше вони згадували, що навіть не здогадувалися у яке пекло вони потрапили. Як без засобів захисту, у спекотну травневу днину водії «Сільгосптехніки», залишивши автомобілі, спостерігали на березі річки, як на іншому березі палав 4-й реактор, а із вертольотів на нього скидали пісок. Про це згадують водії 10 вантажівок з Петропавлівки – вісім КАМазів і два ЗІЛи. Бригадиром був призначений Микола Москаленко. В його бригаді були теж працівники «Сільгосптехніки» з Хорошого: Сергій Голембовський, Олександр Костромський, Микола Костромський, Валентин Дейнеко.
Згадують солдати строкової служби, як по путі додому їх зупинили і відправили в зону лиха, а вони, роздягнувшись, знявши гімнастерки, кидали радіоактивний пил зі споруд. Щороку 26 квітня зустрічаються петропавлівські ліквідатори біля пам’ятного знаку у райцентрі «Тим, хто пройшов горнило Чорнобиля». Приходять сюди, бо їх життя навік пов’язане з аварією на ЧАЕС. Скупо розповідають про себе. Ось деякі з них – наші земляки, які врятували світ від ядерної загрози.

Володимир Хитров. До Чорнобиля працював на 21-й шахті. Призвали водієм. За період від серпня до вересня 1986 року здійснив 19 виїздів в небезпечну зону – на ЧАЕС.

Микола Гаращенко. В Чорнобилі був в червні-липні 1987-го року, працював водієм автобуса, возив вахтовиків на АЕС.

Володимир Аксьонов. До Чорнобиля працював на шахті «Дніпровська». В Чорнобильській зоні знаходився з грудень 1987-го до березня 1988-го, займався дезактивацією.

Микола Британ. Працював на шахті «Дніпровська». В зоні радіаційного зараження працював з грудня 1986–го до лютого 1987-го.

Володимир Булатбеков. В Чорнобилі був з жовтня до грудня 1987-го року. Працював водієм, заправляв паливом транспорт.

Микола Гончаров. До призова військкомату працював художником в Міжкомунгоспі. З жовтня до грудня 1986-го проводив дезактивацію приміщень небезпечної зони на станції АЕС.

Григорій Сухачов. До Чорнобиля працював на шахті «Дніпровська». В Чорнобилі був у квітні-серпні 1989 року водієм.

Після повернення із зони зараження вони продовжували працювати. На жаль, багато з них не дожили до нинішнього часу, радіація наздогнала їх через роки, змучені хворобами, вони відійшли в інший світ. Але вони померли як герої, як стражденні, їх імена разом із вогнеборцями, які загинули у перші дні ліквідації 1986-го року.

«Чорнобильський Спас»

Їх мужність та героїзм заслуговує на повагу держави та кожного із нас.

- В церкві у нас є своя ікона. До неї йдуть молитви за душі чорнобильців, – повідомили ліквідатори.

«Чорнобильський Спас» – таку назву має ікона. На ній зображені Богородиця, Ісус Христос и Архістратиг Михаїл – він веде людську Божу рать живих і мертвих чорнобильців.

Церква прирівнює їх до святих – чужої крові вони не пролили, а своєї не пошкодували і врятували світ від радіації. Дзвони Чорнобиля закликають бути обережними, обачними, берегти найбільший скарб – життя!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися