Серед експертів неперевершений Павло Казарін - український журналіст та публіцист. З Павлом говорили про те, як писати дотримуючись журналістських стандартів (не ганяючись за переглядами) та лишатися цікавими.

 

Мар‘ю Лаурістін - естонська політикиня, соціологиня, науковиця, а ще журналістка з багаторічним досвідом роботи та викладання професії. Мар‘ю розповіла про власний досвід у журналістиці та наголосила, що світ можливо та потрібно змінювати, при цьому приймати нестандартні рішення, але дотримуючись правил. Дізналися як працюють естонські журналісти, чому їх підтримує держава. Яку роль грають журналісти в державотворенні.

 

 

 

Павло Казарін:
 «Люди створюють мильну бульбашку
 та за нею не бачимо реальності»

 

Протягом останніх п’яти років ми не помічаємо кількості трансформації і змін, які відбуваються з нами. Драматизм перемін проходить з країною, нами, професіями...  З’явилися нові запити в суспільстві, а через те нові професії. Інтернет народив нову реальність - блогери. В цьому сенсі професійна журналістика опинилася в кризі, а це веде до непередбачуваних наслідків.

 

BG Image

Павло Казарін

- Ми зараз всі живемо в галактиці інтернету. Ставимо лайки, перепости на обрані пости в соцмережах. Так на зміну національної цензури, приходить цензура добровільна. Але насправді у соцмережах ми самі створюємо і занурюємося в мильну бульбашку і не бачимо реальності. Ми обмежуємо себе цією бульбашкою від реальності і опиняємося в теплій ванні, яка нам імпонує, - говорить Павло Казарін.

 

 

BG Image

Звісно люди самі собі обирають те, що вони хочуть прочитати і вірять тому, у що хочуть вірити.

Інтернет допомагає знаходити фрікам та міським «божевільним» собі подібних. Врешті з’явиться певна аудиторію, яку можна використовувати в своїх цілях. На цьому грають політики. Обіцяють повернути людей в якесь минуле, яке краще за реальність сьогодні.

Соцмережі та нерідко інтернет-видання та телебачення «торгують» неврозом і страхами подаючи, читачам та глядачам більше криміналу, негативної інформації. Гонка за великими переглядами призводить до того, що люди вважають реальність гіршою, аніж вона є насправді.

 

Якби наші прадіди опинилися в нашому світі, вони б думали, що потрапили в рай

 

 

BG Image

Павло Казарін

 

- Якби наші прадіди опинилися в нашому світі, вони б думали, що потрапили в рай… Думали б так, доки не включили б телевізор чи інтернет. Люди як жаби, що знаходяться в каструлі з теплою водою і не хочуть помічати того, що відбувається за стінками.  Насправді ми живемо в кращій реальності, ніж будь-коли. Це наша нація поборола епідемії, голод, війни. Сьогодні цукор вбиває більше, ніж тероризм. Це реальність, - запевняє Павло Казарін. 

 

Журналіст звертає увагу, що людям варто починати мислити сприймаючи інформацію. Тому що змінювати свідомість простіше і дешевше, аніж змінювати реальність. 

 

 

 

Соціальна журналістика важлива: лише вона будується на критичному мисленні

 

BGImage

Це вже не секрет, що російська пропаганда активно використовує для поширення своєї інформаційної отрути соцмережі. Використовують і сторінки ЗМІ в соцмережах, даючи маніпулятивні коментарі до матеріалів українських ЗМІ і «розвиваючи» порушені в них теми у потрібному роспропаганді напрямку.

І тут ЗМІ постають перед досить складною дилемою: чи відповідати на подібні коментарі, спростовувати їхній зміст – і тим самим вв'язуватися у листування, де будь-який зміст гарантовано загубиться в нескінченному потоці слів? А чи ігнорувати їх і тим самим респектабелізувати, дозволяючи їм на загальних правах доносити свої маніпулятивні меседжі до свідомості аудиторії? Адже маніпулятивність таких коментарів дуже часто буває неочевидною!

 

 

 

Мар’ю Лаурістін:
Не все, що показують на телебаченні
та читають онлайн - журналістика

Марію Лаурістін – журналістка, естонська соціолог, інтелектуалка і політик. Свого часу створила і очолювала Народний фронт Естонії, політичний рух, що зіграв провідну роль в досягненні незалежності Естонії від СРСР. Журналістика в Естонії - це важлива частина культури країни, - каже Мар'ю.

 

BG Image

Мар’ю Ліурістін

- Без свободи слова немає вільного суспільства. Коли журналісти мають всебічну підтримку, тоді можна розраховувати на свободу слова. Естонські журналісти солідарні у відстоюванні свободи слова, - говорить Мар’ю Ліурістін.

Взаємна довіра між журналістом і публікою залежить від незалежності журналіста. В Естонії журналісти мають і підтримку і незалежність, незважаючи на власника видання.

 

 

 

 

 

Що журналісту робити, якщо кожен може бути блогером?

 

 

BG Image

Мар’ю Ліурістін

- Медіа - це не те саме, що журналістика. Не все, що показують на телебаченні та читають онлайн - журналістика. Журналістика це не просто інформація, це осмислення змісту! Це осмислення життя. Коли суспільство впевнене, що журналіст виконує свою роботу, тоді свобода журналіста є національним надбанням, - запевняє Мар’ю. 

 

Чи чекають люди від журналістики правду?
Чи журналісти мають свій компас?
 Чи зацікавлені обоє в тому куди йде країна і як може вплинути на процес кожен громадянин? 

 

Для Естонії характерно, що медіа піднімає питання раніше за політиків. Це свого роду місія журналіста, бо вони відчувають відповідальність за долю держави. Журналіст це магніт який з’єднує всі складові і вимальовує повний візерунок.

 

 

Чи значить це, що журналіст має утримуватися від власного бачення? 

 

 

 

Наскільки інтерв’ю може виходити з точки зору редакції.

BG Image

Для естонців важливо, щоб журналіст не був лише тримачем мікрофону, він має ставити питання, підтримувати бесіду. І цього естонські політики бояться найбільше. Журналіст як режисер в театрі має розговорити політика. Це вже мистецтво в журналістиці, ніяк не викривлення. 

 

 

 

 

 

BG Image

Мар’ю Ліурістін

- Люди не звикли працювати з грубими даними. Ще з радянських часів для естонських журналістів є поняття, що ми відповідальні за життя народу. Дотримувалися правила: «писати так, щоб тьотя Маша розуміла». У якийсь період життя журналісти відійшли від цієї суспільної відповідальності, країна переживала комерційний бунт. Тоді держава взяла на себе відповідальність підтримувати ЗМІ, - розповідає Мар’ю. 

 

 

У Естонії працює суспільне радіо та телебачення, яке створює якісне медіа. Законом також заборонено редагувати журналістів. Окрім того в Естонії є Форд культурного друку, який субсидіює журнали, газети. При цьому редакція лишається повністю незалежною. Суспільні ЗМІ та телебачення задають камертон для іншим медіа.

 

Маючи підтримку фінансову та законодавчу естонські ЗМІ можуть упевнено виконувати свою місію подавати фактажі, реальні, аналітичні матеріали. Читачі цінують якісну інформацію. Власне трансляції російських телеканалів, яких вистачає в Естонії, як і в Україні, не бентежать.

 

 

 

 

- 85 відсотків естонців дивляться російські телеканали, але вони дивляться й іноземні канали. Російські телеканали цікаві людям в більшості як розважальні програми, фільми. Політика по-російськи мало цікавить естонців. Більше проблем у соціальних мережах, де є фейкові новини, - говорить естонська політикиня.

Аудиторія у журналістів сегментована. Важливо знати, чи хоче людина змін в реформах, настільки людина відкрита до глобальних речей, чи вона все ж надіється на державу. Для журналістів також важливо визначитися зі своєю місією.

На 30-річчя вільної преси в Естонії 90% журналістів сказали, що їх місія показати світ яким він є. 56% журналістів прийшли зробити світ кращим. Допитливі та сміливі, здатні ризикувати, знаходити «діри» робити з них цікаві для всієї країни місцини. Це роблять естонські журналісти. Це роб- лять і українські журналісти. Сьогодні Україну сприймають у світі як націю, яка зупинила найбільшого авторитарника. Але нам, українцям, ще є над чим працювати.

Зустріч з експертами відбулася за підтримки Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства.