Шкільний дзвоник у Миколаївській громаді сьогодні лунає не так, як раніше. Замість галасливих коридорів — монітори комп’ютерів, замість уроків у класах — дистанційні заняття. Війна змусила дітей виїжджати, родини — шукати безпечніші місця, а вчителів — пристосовуватися до нових умов. Та навіть далеко від рідної школи діти можуть продовжувати навчання.
Нині в закладах освіти Миколаївської громади навчається 731 дитина. Їх супроводжують 87 педагогів. Усі школи працюють дистанційно, а кількість учнів порівняно з попереднім навчальним роком суттєво скоротилася.
Навколо шкільного життя під час війни виникає чимало запитань. Чи обов’язково переводити дитину до іншої школи, якщо родина евакуювались? Чи може дистанційна освіта бути якісною? Що відбувається з учителями, коли дітей стає менше? І чи збережуться самі школи?
Розбираємося, де в цих побоювання міфи, а де — реальні проблеми, які доводиться розв’язувати громаді, аби освіта залишалася доступною для кожної дитини.
Усі заклади освіти громади працюють
У Миколаївській громаді працюють три заклади загальної середньої освіти — Миколаївський та Дмитрівський ліцеї та Петрівська гімназія. Усі працюють дистанційно. Водночас не всі діти навчаються однаково: частина відвідує онлайн-уроки, а частина опановує шкільну програму за сімейною формою.
Фото з архіву редакції
Дистанційно, за сімейною формою чи екстернатом: у чому різниця? Ці поняття легко сплутати, але різниця є.
- Дистанційна форма — школа організовує навчання: учителі проводять онлайн-уроки, дають завдання, пояснюють матеріал і перевіряють знання.
- Сімейна форма — батьки самі організовують навчання дитини вдома або там, де перебуває родина. Дитина може не долучатися до всіх онлайн-уроків, але повинна опановувати шкільну програму й проходити оцінювання.
- Екстернат — дитина переважно навчається самостійно, а школа перевіряє, наскільки добре вона засвоїла програму.
Для родин, які через війну виїхали з громади, вибір форми навчання може бути особливо важливим. Але незалежно від того, де перебуває дитина і як саме навчається, вона має можливість здобувати освіту та підтверджувати свої знання.
Фото з архіву редакції
Кількість дітей у школах Миколаївської громади зменшується. Війна змінює шкільне життя не лише через дистанційні уроки. З кожним навчальним роком у закладах освіти Миколаївської громади стає менше дітей. Родини виїжджають у пошуках безпеки, а частина учнів продовжує навчання вже в інших школах.
Це видно з цифр. Якщо у 2024/2025 навчальному році в закладах загальної середньої освіти громади навчався 1001 учень, то у 2025/2026-му — 948, а на початку 2026/2027 навчального року — 731. Вихованців у дитячих садочках 2024/2025 — 152, 2025/2026 — 119, 2026/2027 — 66.
За три навчальні роки кількість учнів шкіл зменшилася на 270, а вихованців дитсадків — на 86.
За даними відділу освіти, усі 977 дітей, які виїхали з громади, перебувають поза нею. Водночас 731 учень продовжує навчатися у школах Миколаївської громади дистанційно. Це означає, що навіть після виїзду родини дитина може залишатися частиною своєї шкільної спільноти.
Фото з архіву редакції
Зміни відбуваються і через переведення до інших закладів освіти. Улітку зі шкіл громади відрахували 129 учнів у зв’язку зі зміною місця проживання або переходом до інших закладів. Від початку нового навчального року відрахували ще 15 дітей.
За кожною цифрою — родина, яка ухвалює непросте рішення про переїзд, і дитина, якій потрібно продовжувати навчання в нових обставинах.
Міф № 1. Якщо родина евакуювалася, дитина мусить змінити школу
Насправді це не обов’язково. Дитина може залишатися учнем своєї школи в Миколаївській громаді й продовжувати навчання дистанційно, навіть якщо родина виїхала в інший регіон України чи за кордон. Інший варіант — вступити до школи за новим місцем проживання. Вибір залежить від обставин родини та потреб дитини.
— Батьки мають право вибирати, в якому закладі навчатиметься дитина. Тобто це їхнє рішення. Хочуть — залишаються в наших закладах і навчаються дистанційно. Хочуть — переводять дитину до закладу освіти за новим місцем проживання (можливо, там є очна форма навчання). Це вибір батьків. Але це не примус, — пояснює Олена Грінько.
Олена Грінько - керівниця відділу освіти Миколаївської громади
Якщо за новим місцем проживання працює офлайн-школа і батьки хочуть, аби дитина, зокрема учні початкових класів, навчалися там, вони можуть перевести її до цього закладу.
Утім, на рішення родин можуть впливати не лише безпека й можливість навчатися дистанційно, а й соціальна підтримка на новому місці.
Тут важливо розрізняти дві речі: отримання статусу ВПО та призначення допомоги на проживання. Сам статус не зобов’язує родину змінювати школу. Батьки можуть обирати заклад освіти для дитини, зокрема, залишити її в школі громади, звідки довелося виїхати.
Однак у 2026 році умови призначення виплат для дітей залежать від конкретних обставин. Зокрема, для дітей віком від 6 до 18 років навчання в закладі освіти за фактичним місцем проживання може бути однією з умов для отримання допомоги. Тому перед ухваленням рішення родинам варто з’ясувати актуальні вимоги до виплат, а не виходити з припущення, що без переведення до місцевої школи допомогу не призначать.
Ще одним стимулом для родин може бути можливість отримати безкоштовне житло за умови, що діти навчатимуться в місцевому закладі освіти. З такими обставинами переїхала на нове місце багатодітна родина з села Дмитрівка (з якою журналісти газети «Степова зоря» спілкувалися під час роботи робочої групи евакуаційної комісії). Для багатодітних сімей, яким особливо складно самостійно оплачувати оренду й облаштовувати життя на новому місці, така пропозиція може стати вагомим аргументом на користь переїзду та зміни школи.
Тож, рішення про переведення дитини не завжди пов’язане з виплатами. На нього можуть впливати безпека, житлові умови, доступність освіти й можливість забезпечити родині стабільніше життя.
«Усі евакуйовані діти залишаються на зв'язку зі школою»
Про це наголошують у відділі освіти Миколаївської громади. Нині всі діти громади евакуйовані та перебувають за її межами. Однак класні керівники підтримують із ними зв'язок і відстежують, де перебуває кожна дитина.
— Ми знаємо, де перебувають наші учні. Якщо дитина продовжує навчатися у своєму закладі дистанційно, зв'язок із нею та класом не втрачається. Класні керівники спілкуються з дітьми, а вчителі також підтримують контакт, — зазначають освітяни.
Фото з архіву редакції
Якщо ж дитина офіційно переходить до іншого закладу, процедура передбачає підтвердження нового місця навчання. Батьки мають надати довідку до закладу освіти з нового місця навчання про те, що дитину прийняли на навчання.
— Якщо батьки забирають документи зі школи, то заклад не віддає їх доти, доки вони не нададуть довідку про те, що дитина буде навчатися в іншому закладі. Лише після цього передаються особова справа та відповідні документи, — пояснюють у відділі освіти.
Останнім часом спостерігається тенденція повернення наших учнів, які змінили місце навчання, до своїх же закладів.
Міф № 2. Якщо дитина навчається онлайн, вона не отримує повноцінну освіту без втрат
У Миколаївській громаді дистанційна форма навчання триває вже не перший рік.
— Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році навчання в ліцеях та гімназіях повністю перевели на дистанційний формат. У закладах не було укриттів, тому спочатку ми обладнали найпростіші укриття в садочках і школах. Коли ми мали ці укриття, це були 2022–2023 роки. Діти поступово поверталися до змішаної форми.
Фото з архіву редакції
До листопада 2025 року заклади працювали у змішаному форматі: діти ходили до школи на офлайн-уроки, а частину уроків навчалися онлайн. Наприкінці листопада 2025 року, за рішенням виконкому, діти та вчителі перейшли на дистанційне навчання.
Майже рік діти Миколаївської громади навчаються дистанційно.
— Діти вже звикли працювати дистанційно, звикли до стилю викладання педагогів. Звичайно, коли є безпосередній контакт дитини з учителем, результат кращий, ніж під час дистанційного навчання. Але діти поступово вирівнюються, звикають. Я вже теж більш-менш звикла до цього формату, — розповідають у відділі освіти.
Одним із наслідків тривалого дистанційного навчання у відділі освіти називають освітні втрати.
— Звичайно, у дітей є освітні втрати, і вони потребують їх надолуження. Коли ми працювали змішано, у нас були відкриті простори, де вчителі займалися надолуженням освітніх втрат. У самому укритті Миколаївського ліцею було відкрито три такі простори. Зараз, коли в громаді оголошена евакуація родин з дітьми, простори не працюють, — розповідають у відділі освіти.
Фото з архіву редакції
Із дистанційним навчанням успішність учнів знизилася. Це стосується дітей незалежно від того, де вони перебувають і в якому форматі навчаються.
— Мусимо констатувати, що успішність зменшилася. Немає значення, чи дитина навчається очно чи дистанційно. Шкільне оцінювання це показує точно. Але за результатами національного мультипредметного тесту (НМТ) рейтинги наших закладів трішки піднялися. Маємо певне підвищення рівня знань, — зазначає Олена Грінько.
Водночас у відділі освіти зауважують, що результати НМТ не варто сприймати як єдиний показник якості освіти.
— НМТ — це не повний показник результатів; варто враховувати психологічний фактор, — зазначають у відділі освіти.
Оцінки показують, що навчатися в умовах війни дітям стало складніше. Водночас самі результати не пояснюють усіх причин: на них впливають і психологічний стан учнів, і умови, в яких вони навчаються, і регулярність участі в заняттях.
Фото з архіву редакції
І тут виникає питання: чи всі діти долучаються до онлайн-уроків?
Але проконтролювати відвідування дистанційних занять не завжди просто. Деякі учні пропускають уроки, тому вчителі, класні керівники та директори з’ясовують причини й намагаються підтримувати зв’язок із дітьми.
— Є діти, які можуть пропустити урок. Але ми намагаємося це контролювати, працюємо із закладами освіти, директорами та класними керівниками. Вони телефонують учням, перевіряють, чому дитина не була на уроці, — пояснюють освітяни.
Тож дистанційна освіта — це не лише уроки через екран. Вона потребує постійного контакту між учителем, учнем і родиною, аби дитина не випадала з навчального процесу.
Безпосередній контроль за якістю викладання дистанційних уроків лежить на директорах та заступниках.
Міф № 3. Дистанційний урок — це просто відеозв’язок із учителем
Насправді за онлайн-заняттями стоїть значно більше: вчителі пояснюють матеріал, перевіряють завдання, стежать за відвідуванням і з’ясовують, чому дитина пропустила урок. Та навіть за постійного супроводу дистанційне навчання не завжди може повністю замінити роботу в класі — особливо коли йдеться про лабораторні та практичні заняття, живе спілкування й підтримку дітей, які мають освітні втрати. Тож у закладах Миколаївської громади намагаються адаптувати навчання максимально наближено до навчання у школі.
Попри дистанційний формат, для учнів зберігаються перерви між уроками. Їхня тривалість становить 10, 15 та 20 хвилин залежно від розкладу.
— Дитина все одно повинна відпочити між уроками. Перерви ми зберігаємо, як і під час навчання в ліцеях та гімназії, з такою ж тривалістю. Дитина перебуває вдома перед екраном, тому їй потрібно відпочити, передихнути, пообідати чи перекусити — це все ми враховуємо й робимо перерви, — пояснює Олена Грінько.
Фото з архіву редакції
На запитання, які предмети найважче викладати дистанційно, у відділі освіти зазначають, що складність залежить від специфіки кожного предмета.
— Хімік, напевно, сказав би: — хімія. Фізрук — фізична культура. Вчителі початкових класів скажуть, що їм складніше. Кожен предмет особливий, у кожного є своя специфіка. До дистанційної форми важко перелаштуватися під час викладання будь-якого предмета. Проте наші вчителі знають, як адаптувати до дистанційного формату і практичні заняття, — говорить Олена Грінько.
Наприклад, на уроках мистецтва діти малюють, а під час музичних занять — співають разом із учителем.
— Дистанційний урок — це не просто увімкнули відео — і діти дивляться. Учителі дистанційно проводять навіть уроки фізичної культури. Проводять зарядку та показують вправи, які учні виконують удома.
Лабораторні роботи проводять у форматі демонстрації. Такий спосіб особливо стосується такого предмету, як хімія, де для повноцінної практичної роботи потрібні відповідні матеріали та обладнання.
— Із лабораторними та практичними роботами можливості дистанційного навчання обмежені. Діти не виконують досліди безпосередньо, а спостерігають за тим, як їх проводить учитель. Учитель показує лабораторну роботу, діти спостерігають і потім описують побачене, — пояснюють у відділі освіти.
Фото з архіву редакції
Окремим питанням залишається доступ дітей до техніки та інтернету. У громаді намагаються забезпечити учнів планшетами.
Міф № 4. Якщо дітей стає менше, учителі неминуче втрачають роботу й зарплату
За рік у закладах освіти Миколаївської громади поменшало і учнів, і педагогів. Якщо на початку минулого навчального року працював 101 педагог, то нині — 87.
Причини різні. Частина вчителів виїхала з громади й звільнилася за власним бажанням. Менше стало й асистентів учителів — через скорочення кількості інклюзивних класів, пов’язане зі зменшенням кількості дітей.
Відтік учнів вплинув і на формування класів. Через евакуацію родини постійно змінювали рішення: одні забирали документи зі школи, інші — навпаки, приводили дітей на навчання.
— Через евакуацію була велика плинність дітей: одні забирали документи, інші, навпаки, їх залишали. Фактично до 30 серпня стежили за ситуацією, аби зрозуміти, скільки буде класів і яка буде їхня наповнюваність, — розповідає Олена Грінько.
Фото з архіву редакції
Зрештою, через зменшення кількості учнів частину класів об’єднали: у Миколаївському ліцеї — чотири, у Дмитрівському — сім. Це стосувалося початкової та середньої школи.
— Наприклад, якщо раніше в паралелі було два класи по 30 учнів, то після евакуації дітей, залишилося приблизно по 15, у такому разі класи ми об’єднували, — пояснює керівниця відділу освіти.
Водночас у 10–11 класах змін не було — вони залишилися без об’єднання.
Цьогоріч проблемним стало формування перших класів через невелику кількість дітей.
У Миколаївському ліцеї на 1 вересня на навчання взяли 27 першокласників. У Дмитрівському ліцеї лише сім учнів у першому класі. У філії Петрівської гімназії — п'ять першокласників.
Основною категорією педагогів, чиє навантаження скоротилося через зменшення кількості учнів, стали асистенти вчителів. Це пов'язано зі скороченням кількості інклюзивних класів.
— Скорочення не оминули асистенти вчителів — помічниці вчителів інклюзивних класів. Дітей з особливими освітніми потребами звели в один клас, бо їх залишилося мало. А відтак кількість інклюзивних класів зменшилася, а отже, менше асистентів, — пояснюють у відділі освіти.
Попри зменшення кількості учнів, у громаді намагалися максимально зберегти педагогічні колективи та забезпечити вчителям необхідне навантаження.
— Ми максимально попрацювали з директорами перед 1 вересня. Усі три заклади разом шукали можливості, аби наші педагоги залишилися, і щоб кожен мав ставку - 18 годин. Для них шукали додаткові години викладання. Наприклад, додавали трудове навчання та інші предмети. У більшості випадків це вдалося, — розповідає Олена Грінько.
Фото з архіву редакції
Найбільше навантаження мають учителі предметів, фахівців із яких складно знайти. Йдеться, зокрема, про математику, фізику, англійську мову та інформатику.
— Це ті предмети, де педагогів взагалі важко знайти на території громади. Тому навантаження на таких вчителів понад 18 годин. Простій для педагогів нашої громади можливий лише тоді, якщо взагалі не буде учнів у школах. А поки учні є, школи працюють, — пояснюють у відділі освіти.
Через безпекову ситуацію в закладах освіти Миколаївської громади наразі частина працівників працює з дому, частина — у закладі відповідно до визначеного розкладу. Тривалість роботи педагогів залежить від їхнього навчального навантаження. Якщо у вчителя сім уроків, то, відповідно, сім годин педагог працює на день.
Незважаючи на те, що підвозу дітей до шкіл немає, у штаті колективу залишили й водіїв.
На освіту в громаді, якщо враховувати заклади загальної середньої та дошкільної освіти, припадає понад 60% бюджету Миколаївської громади. Частина видатків на оплату праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти покривається за рахунок освітньої субвенції. Але заробітна плата технічних працівників шкіл, а також працівників закладів дошкільної освіти оплачується із бюджету громади.
Фото з архіву редакції
Загалом за 2025 рік на Миколаївський ліцей із бюджету громади було спрямовано майже 22 мільйони гривень, на Дмитрівський ліцей — майже 21,5 мільйона, на філію Петрівської гімназії — майже 7 мільйонів гривень.
Фінансування освіти:
- 2025 рік — 70 181,6 тис. грн;
- 2026 рік — 54 009,5 тис. грн (станом на 1 жовтня).
Видатки на оплату праці:
- 2025 рік — 40 131,2 тис. грн;
- 2026 рік — 37 248,1 тис. грн (станом на 1 жовтня).
Освітня субвенція:
- 2025 рік — 37 142,6 тис. грн;
- 2026 рік — 49 126,2 тис. грн.
Додаткове фінансування освіти з бюджету громади:
- 2025 рік — 39 684,2 тис. грн;
- 2026 рік — 23 774,4 тис. грн (станом на 1 жовтня).
Міф № 5. Якщо дітей мало, школу неминуче закриють
Менша кількість дітей не означає, що школу автоматично закриють. У громаді обговорюють майбутнє ліцеїв і можливі зміни в мережі закладів освіти. Остаточних рішень поки немає, а під час обговорення мають врахувати кількість учнів, можливості продовження навчання у старших класах і потреби родин.
Фото з архіву редакції
Зменшення кількості дітей помітне й порівняно з минулим навчальним роком.
У Дмитрівському ліцеї на початок 2025–2026 навчального року було 401 учень, нині — 299.
У Миколаївському ліцеї кількість дітей зменшилася з 456 до 367.
У філії Петрівської гімназії торік було 91 учень, нині — 65.
— Якщо говорити про початок 2025–2026 навчального року, кількість дітей зменшилася. Це плинність, якій ми, на жаль, не можемо завадити. Тож дітей може бути ще менше, — припускають у відділі освіти.
Попри зменшення кількості учнів, у громаді продовжують працювати над тим, аби у майбутньому ліцеї та гімназія могли відновити очне навчання. Не заперечують, що можливе реформування мережі закладів освіти.
Із 1 травня на офіційних сайтах Миколаївської громади та відділу освіти оприлюднено громадське обговорення щодо подальшої долі закладів. Йдеться про можливе переведення Миколаївського та Дмитрівського ліцеїв у статус гімназій, якщо кількість учнів буде недостатньою для функціонування ліцеїв. Петрівська філія може бути реорганізована.
— Перед початком громадського обговорення ми проаналізували можливу кількість учнів старших класів та провели опитування батьків і дітей. Зокрема, запитували учнів 7–9 класів про їхні плани після дев’ятого класу: чи продовжуватимуть навчання в академічному ліцеї, чи планують вступати до закладів професійної освіти. Ми опитували і учнів, і батьків. Цікаво, що їхні думки фактично співпали: приблизно 50 на 50 — частина планує залишатися в академічному ліцеї, а частина хоче йти до професійних ліцеїв, — розповідають у відділі освіти.
Фото з архіву редакції
Чому кількість учнів впливає на статус ліцею?
Реформа старшої школи передбачає, що після 9-го класу учні зможуть продовжити навчання в академічному ліцеї або обрати професійну освіту. Академічний ліцей — це заклад, у якому навчаються учні 10–12 класів і поглиблено вивчають предмети відповідно до обраного профілю. Наприклад, учень може обрати напрям, пов’язаний із природничими науками, математикою чи мовами.
Аби організувати таке навчання, ліцей має мати достатньо учнів для формування профільних класів. Якщо дітей у старших класах замало, забезпечити вибір напрямів навчання може бути складно.
Саме це питання нині постало перед Миколаївською громадою. У відділі освіти пояснюють: для функціонування ліцею потрібно мати можливість сформувати щонайменше два профільні класи.
— Повинно бути щонайменше 2 класи та 3 профілі. Якщо ми не можемо їх набрати, тоді 10–11 класи будуть в іншому академічному ліцеї (найближчий до нас ще в місті Шахтарське), а ліцеї стануть гімназіями, — пояснюють у відділі освіти.
Гімназія охоплює навчання з 1-го по 9-й клас. Тобто в разі зміни статусу закладу учні зможуть здобувати там базову середню освіту, але для продовження навчання в старших класах їм доведеться обирати інший заклад.
Фото з архіву редакції
Кількість учнів впливає і на організацію уроків. Наприклад, аби ділити клас на групи для вивчення окремих предметів, потрібна відповідна кількість дітей (не менше 8 дітей).
Водночас у відділі освіти наголошують: остаточних рішень поки немає. Громада стежить за змінами в законодавстві. Громадське обговорення щодо майбутнього закладів освіти триватиме до 30 квітня 2027 року. Після його завершення громада аналізуватиме ситуацію та визначатиметься з подальшими кроками.
А от у дитсадках Миколаївської громади наприкінці вересня 2025 року призупинили освітній процес.
— Ми намагалися організувати дистанційну форму навчання в дитячих садках. Але, наприклад, у Васильківському дитсадку залишилося чотири дитини, у Петрівці — п’ять. Оголосили евакуацію родин з дітьми: батьки виїжджають і забирають дітей. Тому поки що призупинили освітній процес у дитсадках, — пояснюють у відділі освіти.
Педагогічні працівники дошкільних закладів перебувають у простої. Директори закладів продовжують працювати. Загалом у дошкільній освіті громади залишилося 17 педагогічних працівників, які на період простою отримують дві третини посадового окладу. Виплати здійснюються з місцевого бюджету.
Міф № 6. У прифронтовій громаді неможливо створити безпечні умови для навчання
Через безпекову ситуацію перед громадою постали додаткові потреби в освітній сфері, зокрема щодо укриттів. Нині в Дмитрівському ліцеї є два модульні укриття, розраховані загалом на 200 людей. У Миколаївському ліцеї облаштоване протирадіаційне укриття за всіма нормами. Але дітей набагато більше, і щоб повноцінно охопити освітній процес, цього недостатньо. Окрім того, є нові виклики — небезпечне небо.
— У Миколаївському та Дмитрівському ліцеях є укриття, яке дозволило б проводити навчання офлайн, однак через обстріли в селах виникла проблема з підвезенням дітей. Як довезти дітей? Є траса, і безпекова ситуація не дозволяє організувати підвезення, — зазначає Олена Грінько.
Фото з архіву редакції
Міф № 7. Освіта під час війни — це лише уроки, оцінки й бюджет
Насправді навчання в умовах війни — це не лише шкільна програма. Дітям потрібно надолужувати освітні втрати, долати стрес, підтримувати зв’язок з однокласниками та вчителями. А педагогам — шукати способи зацікавити учнів, які навчаються дистанційно, та вчасно помічати тих, кому складно. Тому важливо не лише передати знання, а й подбати про психологічний стан дитини та її відчуття підтримки.
За наявними даними, у 2025–2026 навчальному році в закладах громади навчалися 102 дитини зі статусом внутрішньо-переміщених дітей. Це діти, які вже пережили евакуацію, обстріли, розлуку з друзями та звичним середовищем. Тепер намагаються адаптуватися до нового дому та школи.
Тож у Миколаївському та Дмитрівському ліцеях працюють два психологи.
— Психологічну підтримку отримує кожна дитина, яка звертається по допомогу. Психологи працюють не лише за індивідуальними зверненнями. Їх запрошують на виховні години, де вони також працюють із дітьми, можуть визначити, з ким треба попрацювати, — розповідає керівниця відділу освіти.
Під час занять фахівці допомагають дітям працювати з тривожністю та емоційним станом.
Чи буде кому повертатися до шкіл?
Скільки дітей навчатиметься в Миколаївській громаді наступного року і якими будуть її заклади освіти, поки невідомо. Частина родин залишається далеко від дому, а громада обговорює, як зберегти школи й організувати навчання за нових умов.
Фото з архіву редакції
Підтримка освіти Миколаївської громади з боку сільського голови Віктора Одоєвцева, депутатів та виконавчого комітету наявна. Від цієї підтримки багато залежить. Усі необхідні потреби закладів задовольняються за рахунок фінансування з місцевого бюджету.
— Усі потреби, які ми зазначаємо у клопотаннях, фінансуємо з бюджету громади. Під час війни це вже не «хотілки», а саме потреби. І освіта все-таки в пріоритеті громади, — зазначають у відділі освіти.
Водночас війна ставить перед освітою завдання, які неможливо розв’язати лише фінансуванням чи технікою.
Що потрібно зробити, аби діти справді могли повернутися до безпечного, доступного й якісного навчання? Передусім — аби родини мали змогу жити вдома без загрози обстрілів, а школи могли приймати учнів у безпечних умовах. Потрібні не лише обладнані класи й укриття, а й учителі, можливість навчатися за обраним напрямом у старших класах та підтримка дітей, які через війну втратили звичне шкільне життя.
В освітян Миколаївської громади є бажання знову побачити класи наповненими. Та найбільше вони чекають не на звіти про кількість учнів чи відкриття навчального року, а на повернення самих дітей.
— Ми завжди готові прийняти дітей й розпочати очне навчання. Готуємося до їх повернення і будемо раді всіх зустріти знову. Хочеться, аби дитячий сміх та гомін лунали у наших закладах, а шкільний дзвінок весело й завзято сповіщав про початок занять, — говорять у відділі освіти.
Фото з архіву редакції
