Тетяна Конюшенко запросила до літературної світлиці на презентацію своєї книги. Це вже п’ята збірка поетеси. Як і в попередніх книгах, тематика творів широка: це й філософські роздуми, і буденні клопоти, й сокровенні мрії та надії. Думки, почуття, хвилювання ліричної героїні близькі читачам. Щирою мовою поетеса звертається до свого читача та залучає його до діалогу.
Тетяна Конюшенко
Немов яскраві самоцвіти, збирала бережно свої вірші поетеса Тетяна Конюшенко, пестила їх, плекала та дбайливо складала в скарбницю. Скарбницю душі, наповнену життєвою мудрістю і таїною. Саме так і назвала Тетяна Конюшенко книгу — «Сокровенна скарбниця». Бо саме те, що знаходиться глибоко в душі, і є найбільшим скарбом. Цей скарб не кожен може побачити й оцінити. Так як і не кожному зможе людина відкрити свої сокровенні мрії і думки.
До збірки поезій ввійшли твори, які ще не були надруковані, а зберігалися у записниках.
Та є й такі, до яких поетеса знову хоче повернутися і які взяла з попередніх книг. Це підсумок певного життєвого етапу. Перечитуючи свої вірші знову, автор говорить, що рядки поезій приходять до неї підсвідомо, а через деякий час вона бачить в них інший глибинний зміст, немовби вони мають дар передбачення.
Ретельно підбирала Тетяна Конюшенко до книги обкладинку — давні орнаменти на полотні: пташки, квітки. Сакральні символи підсилюють магічну силу поезії.
Привітати колегу по перу прийшли члени літературно-громадського об’єднання «Ріднокрай». У читальному залі районної бібліотеки зібралися бібліотекарі та шанувальники поезії. Першою привітала з народженням книги директор бібліотеки Людмила Поляновська. Вона висловила автору збірки вдячність за активну життєву позицію, за те, що вона так відверто й щиро мовою віршів висловлює думки своїх читачів. Квітами й солодощами привітала начальник відділу культури Інна Денисенко.
— Я не втомлююся повторювати, що поети — це цілителі людських душ, а поезія — найкращі ліки, — сказала Інна Миколаївна. — Тож хай Бог дає Вам наснаги творити заради добра у цілому світі.
До вітань приєдналися Ірина Ніколаєва, Тамара Буц. Свої вірші читали Анатолій Плюта, Олена Букалова, Микола Шевченко. Кожен із поетів говорив і про роль Тетяни Конюшенко в організації роботи літературної спільноти. Її стараннями відбуваються зустрічі в школах, сільських бібліотеках. Молоді поети звертаються до Тетяни Конюшенко за порадою. А тим, хто вже має свої напрацювання, вона допомагає надрукувати книги — редагує твори, формує за темами, готує до друку.
Світлана Чумак, с.Хороше
Світлана Чумак, с.Хороше
Я вже знайома з творами Тетяни Конюшенко. Найбільше мені подобаються вірші, написані про трагічні події на Сході України. Відчувається щире співчуття і біль за долю Батьківщини.
Тетяна Петрівна була зворушена добрими словами, зачитала декілька своїх віршів, розповіла про історію створення деяких із них.
На згадку про презентацію книги Тетяна Конюшенко подарувала всім присутнім збірку з автографом.
Тетяна Федоренко, бібліотекар, с. Миколаївка, Ірина Латиніна, бібліотекар, с. Мар’їна Роща
Тетяна Федоренко та Ірина Латиніна
Радіємо, що тримаємо в руках нову книгу улюбленого автора. Вірші Тетяни Конюшенко подобаються нашим читачам. Тож нова збірка поезій стане у нагоді.
Творча зустріч була теплою і щирою, в залі зібралися справжні цінителі поезії. Коли лунали рядки віршів, у залі панувала тиша. Поетичні рядки, приязні слова, квіти і книги — цінності, які залишаються вічними і роблять фарби життя яскравішими.
Все, що написано роками, перетворилося в скарби і поповнило невичерпні багатства української сучасної поезії. У її віршах — любов до свого рідного краю, зворушлива мамина пісня, роздуми про вічні цінності, життєві тривоги, радості й жалі.
Денис Кальченко, смт Петропавлівка
Денис Кальченко
Сподобались вірші, які звучали на зустрічі. Заціавився. Хочу перечитати, зануритись у світ філософських роздумів автора.
Сокровенні скарби своєї творчості щедро дарує поетеса Тетяна Конюшенко читачам.
Доторкніться й ви до цих пишнот поетичного слова, пориньте в глибокий світ душевної краси й мудрості!
Рукописи
Лежать рукописи мої
Під шаром сірої пилюки,
Там занотовано усе –
Часи любові і розлуки.
Там занотоване життя:
Мале дівчатко мрійнооке…
Якісь невпевнені в собі
У світ поезій перші кроки.
Кохання першого журба
І здивування від оману.
Полин, образа і стерня,
Солодка гіркість від дурману.
Матусі усмішка ясна,
А ще я там занотувала
Про милосердя і добро –
Матуся так мене навчала.
Там ліс, і річка, і село…
Після дощу я, босонога,
Біжу, сміюся і лечу –
У світ творінь моя дорога.
Лежать рукописи мої,
З сторінок легко пил здуваю.
Легкі щоденники життя,
Як сокровенне, зберігаю.
Люби життя таким, як є
Люби життя таким, як є:
Із радістю і болем,
Коли клинком безжально б’є
Й коли квітковим полем
Чуттєво стелиться до ніг
Туманною рікою…
Коли б уже і йти не зміг –
Іди вогонь-ходою.
Люби життя таким, як є:
З колючими тернами,
Де пташка-сон віночки в’є,
Що непідвладні зламу.
Іди по райдузі віків,
Тримаючи жар-птицю.
Малюй мелодію зі слів –
Вона міцніш за крицю.
Люби життя таким, як є:
Криштально-нереальне…
Епоху миті час зіп’є,
В малюнках дум – сакральне.
Блукає тихість у віках
Спокійною ходою.
Життя примариться у снах,
Що сплине час-рікою.
Люби життя таким, як є.
