Робота точна, як лезо. Пильна, мов очі хижака. І швидка — як рішення на полі бою. Саме так воює підрозділ «Гідра» 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Їхня «пташка» має власне ім’я — «Вампір». І, як переконують хлопці, ворог боїться її не менше, ніж вогню.
- Ми — морські піхотинці 35-ї бригади, 137-го окремого батальйону, підрозділ «Гідра». Працюємо на великій «пташці» під назвою «Вампір», яка дуже ефективно знищує ворога на полі бою, - розповідає “Боксер”.
Екіпаж підрозділу “Гідра” - бійці з позивними Боксер, Кила та Кальмар. В екіпажі й новачки, й досвідчені пілоти.
Зі сфери зв’язку — в бойову бригаду: історія захисника Миколи
26-річний Микола родом із Кропивницького. До війни працював у сфері зв’язку. Але вирішив, що настав час діяти.
- Мій позивний — "Кила", — починає він свою розповідь. - На "гражданці" підключали інтернет. А потім пішов у військкомат — там все за мене вирішили, відправили на навчання. Із навчання я потрапив у підрозділ “Гідра”. Дуже радий, що потрапив саме на "Вампіра". Поки навчаюсь», — розповідає військовий.
"Кила"
“Кальмар”: Захищає Україну з 18 років
22-річний боєць із позивним Кальмар родом із Вінницької області. Захищає Україну ще з 2021 року, з 18 років, — спершу проходив строкову службу, а з початком повномасштабної війни підписав контракт. І хоча спочатку служив у тилу, його метою завжди була передова. Зрештою, хлопець отримав шанс потрапити до бойового підрозділу, і не зволікав.
- Випав шанс потрапити в 35-ту бригаду морської піхоти, 137-й батальйон. Я з радістю сказав, що хочу піти служити. Спочатку потрапив у піхоту, потім з’явився шанс стати пілотом.
"Кальмар"
Сьогодні Кальмар служить у спецпідрозділі «Гідра» в тій самій 35-й бригаді. Їхній напрям — «Вампір», або як називають між собою — «великий бомбер».
- Кошмаримо ворога, російські солдати дуже сильно бояться наших бомберів. Аналогів у них ефективних, як таких, немає. Вони щось там пробували розробити, але нічого путнього не виходить, — пояснює він. - Бомбер — це така класна штука, коли ти летиш на бліндаж, де сидить п’ять ворожих піхотинців, і знаєш, що з ними потім буде.
“Баба Яга” доводить ворога до істерики
Їхня зброя — не лише вибухівка, а ще й точна логістика, підготовка та розвіддані. Вони не просто «літають», а розкладають шахову партію проти російського війська, крок за кроком вибиваючи сили противника.
- Ми займаємось не тільки знищенням піхоти, — розповідає “Кальмар”, — а й мототранспорту, автотранспорту, бліндажів, скупчень, де побільше «руських солдатиків». Ми стараємось працювати, коли вони набігли в один бліндаж. Тоді одразу скидаємо для них маленьку бомбочку. Вони її дуже бояться. Називається вона «Баба Яга». По перехопленню чули, як російські солдати, побачивши нашого бомбера, кричали: «Нас спалили! Нас уб’ють!»
"Вампір"
Саме «Баба Яга» наводить на окупантів паніку. Бійці перехоплюють радіоефір і чують справжню істерику.
- Коли зависає «Баба Яга» над бліндажем — ми чуємо ці крики й одразу розуміємо: потрапили точно в ціль, - розповідає “Боксер”.
Але до кожного успішного удару — довгий підготовчий шлях. І в ньому немає місця хаосу.
- Аби чітко виконати бойове завдання, потрібно пройти великий шлях. — Усе має бути ідеально злагоджено, - розповідає “Боксер”.
"Боксер"
Троє — як один. Як працює бойова група дронів "Гідри"
Журналісти Петропавлівка.city спостерігали за тим, як хлопці працюють. Чітко, швидко, мов за сценарієм. І це — не випадковість. Це результат злагоджених дій, які починаються ще в тилу.
- Готуємося заздалегідь, — пояснює “Кальмар”. — Пташку ми обльотуємо на полігонах. Перевіряємо, чи може вона підняти ту чи іншу вагу. Якщо потрібно — робимо модернізацію: по зв’язку, по системах керування. Потім перевіряємо обладнання — і заїжджаємо на позицію.
Далі — лічені хвилини на те, аби все розгорнути. І одразу — робота по цілях.
- На позиції це все швидко розкладається. І по запланованих точках ми працюємо, — додає “Кальмар”.
Поки в небі кружляє їхня «пташка», на землі кожен із бійців знає свою роль до дрібниць. За однією операцією — злагоджена робота трьох фахівців, кожен із яких виконує свою частину завдання безпомилково.
- Є пілот. Є штурмовий пілот, який коригує самого пілота — тобто він говорить напрямок, скільки ще підлетіти. Є інженер-сапер, який працює з боєкомплектом — чіпляє його до пташки, до системи скиду. От у нас група з трьох людей, - розповідає “Боксер”.
Посади між собою чітко розмежовані. І хоч між штурманом і пілотом можлива ротація, інженер-сапер — окрема фігура, його навички незамінні.
- Сапер виконує виключно свій навик — це робота з боєкомплектом, — пояснює “Боксер”. — А штурман-пілот і сам пілот, який за пультом, — вони можуть помінятись. Але сапер-інженер з пілотом або штурманом помінятись не зможе.
У кожного з них — свій профіль, своя зона відповідальності, свій фокус уваги. І це не про вузьку спеціалізацію — це про відточену майстерність, завдяки якій і відбуваються точні та результативні операції.
- Саме керування бортом — як краще підлетіти, коли сильний вітер, коли немає супутників — цим треба займатись, тренуватись, як у будь-якій справі. Чим більше тренувань — тим якісніше ти робиш свою роботу, - розповідає “Боксер”.
«Це тільки початок»: історії тих, хто підняв у небо «Вампіра»
Історії в команді — різні. Але спільне в них одне: бажання рости, бути корисним, робити роботу, яка справді змінює ситуацію на фронті. Боєць із позивним «Кальмар», ділиться своїм шляхом: із розвідника на «Мавіку» — до пілота важкої ударної машини. Перехід був поступовим, але логічним.
- Хотів спробувати себе в чомусь такому, знаєте, більш ризикованому. Так і вийшло, - розповідає “Кальмар”. - Спочатку проходив шлях як пілот "Мавіка", потім з’явилася потреба в новому пілоті і штурмані для "Вампіра". Я з радістю погодився. Для мене це — нові знання, нові відчуття. Робота з цією пташкою — це зовсім інше, - продовжує пілот.
У команді «Гідри» є новачки. Але це лише за терміном служби, а не за віддачею чи рівнем залученості. Молоді пілоти вчаться, горять справою й уже проводять серйозні бойові скиди.
Лише місяць пілотує Микола, він же “Кила”.
- До того був на «гражданці», хотів займатися конкретно FPV-дронами або «Мавіками». Про «Вампіра» я не знав. Коли дізнався, що в ЗСУ є такі апарати — дуже зрадів, що потрапив сюди. Поки навчаюсь.
Великий бойовий досвід має боєць “Боксер”.
- Це великий шлях. На «Вампірах» я працюю вже десь місяців вісім. І це — дуже топово. Вдячний, що саме з ним працюю, - розповідає “Боксер”.
Його бойовий шлях починався з піхоти, далі — «Мавіки», далі — скиди. І сьогодні — важка ударна «пташка».
- «Вампір» — це, типу, вже база навику. У мене вона є майже по всіх пташках, по всіх напрямках. Але треба робити щось одне, аби у цьому бути результативним. Щоб не розпорошуватись, - пояснює “Боксер”.
“Вампір” - унікальна пташка
Зайве навантаження — це не тільки про втому людини. Це і про апарат. «Вампір» може багато, але й з ним треба працювати розумно.
- Ну, залежить від БК, дистанції, погодних умов. По технічних характеристиках вона може взяти чималу вагу боєкомплекту, але не бажано навантажувати максимально. Погода може різко змінитися — і ми втратимо пташку, - розповідає “Кальмар”.
Унікальність апарата — ще й у тому, що він здатен підняти навіть людину.
- Він може й підняти людину. Але далеко не залетить. Це лише на дуже коротку дистанцію, - розповідає “Боксер”.
Є робоча, ефективна вага для бомбера. У цій межі дрон виконує завдання з максимальною точністю і надійністю. І не лише ураження — ще й інженерна робота:
- Бомбери допомагають мінувати. У нас це називається дистанційне мінування. Так, ми мінуємо також — щоб ворожа піхота не змогла пройти, проїхати. Навіть якимись вуличками, тропінками, де вони проходять — а ми туди накидаємо, - розповідає “Кальмар”.
Результат — на ранок. Зі зведень і з кадрів.
- Робимо дистанційне мінування — і зранку нам тоді надходять дуже гарні підтверджені кадри скидів. Ми дуже раді й задоволені своєю роботою, - розповідають хлопці.
«Місця, куди не зайдеш пішки»: як оператори «Вампіра» доставляють надію й б’ють по цілях
- З допомогою «Вампіра» ми можемо хлопцям на позиціях передавати все, що потрібно. Куди не може ніхто зайти — ми стараємось передати провізію, посилки, їжу, воду, обладнання — якщо це потрібно. Коли важко, це справді виручає, - розповідає “Кальмар”.
Безпілотник «Вампір» не лише «очі» та «зуби» українських підрозділів, а й — у буквальному сенсі — крила допомоги. Те, що раніше здавалося неможливим, тепер — питання координації, погоди й точного польоту. А ще це спільна роботу всього підрозділу: працює розвідка…
- Це дуже великий шлях, — зізнається “Боксер”. — Тобто спочатку треба, аби розвідка знайшла ціль, її підтвердили. Потім вона передається вже нам… Ми готуємо боєкомплект.
Після отримання актуальної інформації оператори «Вампіра» мають діяти швидко.
- Нам надають інформацію. Ми собі це все швиденько обдумуємо і намагаємося якнайшвидше це зробити. Чим швидше, чим більше вилітів — тим краще і тим менше ворога, - пояснює “Кальмар”.
«Дрони — це основа»: як навчаються оператори «Вампіра» і чому без них не було б теперішньої війни
«Вампір» — не просто дрон. Це засіб зберегти життя, передати необхідне, знищити загрозу. І це — щоденна праця, яка починається ще в тилу, проходить через погоду й оцінку ризиків, і завершується точним ураженням цілі.
Керування «Вампіром» — це не лише техніка, а й чуття. Без нього не втримати птаха в небі, не довести справу до точного удару. Навчитися — можливо. Але це не за день і не за тиждень.
Місяць-півтора — і з новачка формуються очей неба, що не бояться туману чи шквалу. Проте це не кінець, а початок. Бо війна швидко змінюється.
- Дрони це майбутнє, — впевнено відповідають хлопці.
- Їх треба розвивати. Потрібні люди, які будуть навчатись, потрібні роботизовані комплекси, потужні, бо ворог зупинятись не буде, - розповідає “Боксер”.
Коли кожен кадр із неба стає уроком, а кожен політ — боєм, не важко зрозуміти, чому тут говорять про «базу теперішньої війни».
- Пілотом бути не дуже легко. Коли ти приїжджаєш на позицію ітреба все відпрацьовувати… Є там хвилина-дві, щоб винести “пташку”, зарядити — і полетіти. Все. Маскування — так само. Берегтися, аби тебе ворожа пташка “не спалить”.
- Дрони — це база теперішньої війни, — підсумовує “Боксер”. — Без дронів було би максимально складно.
І саме тому вони не зупиняються. Ані на навчанні, ані в повітрі.
«Не хочу, щоб ворог був у мене вдома і казав, що мені робити»
На всіх захисників удома чекають рідні: батьки, брати та сестри, когось дівчина або дружина. На запитання, що надихає, що тримає, коли важко, Микола відповідає:
- Хтось повинен захищати Батьківщину. Особливо коли є кого захищати, є за кого воювати. Хтось повинен це робити. Рано чи пізно... Ворожої сили дуже багато. Наші хлопці виснажуються, їх треба міняти. Треба, аби молодь йшла захищати свою Батьківщину.
Із 18 років на фронті “Кальмар”. Що надихає і не дає зламатися — боєць формулює чітко:
- Знаєте, просто якось не хочеться, аби ворог був у мене вдома і командував мною, чи казав, що мені робити. Це все дуже просто. Це — головна мета. Хочеться якнайшвидше вигнати з нашої держави непроханих солдатиків, а наша країна була завжди сильною та згуртованою. Мрія в мене одна — як, думаю, і в більшості українців: щоб якнайшвидше закінчилась війна.
«Пташка» в небі — а серце на землі: звернення екіпажу «Вампіра» до тих, хто в тилу
Наостанок прошу про звернення до цивільних. Тих, хто далеко від фронту, але близько до фронтових думок.
Прохання одне — людяне і зрозуміле:
- Не будьте байдужими. Допомагайте Збройним силам — і все буде Україна, - говорить “Боксер”.
А ще — звернення до тих, хто вагається, але має сили та мотивацію.
- Можливо, якщо хтось хоче — так, ми раді бачити нових людей. Раді будемо їм розказати, показати, навчити працювати з нами. У нас міцний, керований організм, який дає поштовх до навчання і професійного виконання свого завдання, - підсумовують бійці підрозділу “Гідра”.
І в цьому живому організмі немає зайвих. Є тільки ті, хто вірить — у техніку, побратима і небо. І в те, що наша «пташка» завжди повертається.
Більше світлин: як працює "Гідра"
