21 серпня у селі Дмитрівка відбулося поховання загиблого солдата Національної гвардії України Богдана Тарана.
Поховання загиблого солдата
З квітами, вінками до будинку, де проживав Богдан Таран, йшли жителі села: юні, зрілі й зовсім старенькі. Йшли, щоб востаннє поглянути на свого односельця, попрощатися й відпустити в інший світ. Сльози застилали очі. Важко бачити в домовині зовсім юного хлопця, якому ледь виповнилося 20 років.
Трагічна подія обірвала життя солдата
Тяжко підняти очі, щоб подивитися в обличчя мамі загиблого, ще молодої жінки. На подвір’ї й за двором багато молоді. Хлопці та дівчата ще пам’ятають проводи в армію в листопаді 2018-го року.
Поховання загиблого солдата
Богдан, веселий і щасливий, проводив свою останню дискотеку в Дмитрівському будинку культури, розповідав про те, що забажав йти служити в армію раніше, ніж розпочнеться призов його однолітків. Всі знали, що він написав заяву про те, щоб йти в строкову службу в 19 років. Його бажання підтримали й батьки. Друзі пишалися рішенням Богдана, бажали успішної служби, вірили, що повернеться у рідне село й знову буде поряд з ними.
Трагічна подія обірвала життя солдата
Трагічна подія обірвала життя солдата. Військова частина Національної гвардії України, у якій служив Богдан Таран, знаходиться в м. Слов’янську. Для виконання військового завдання по охороні об’єкту Богдана разом з товаришами перевели в м. Рубіжне. Тут 18 серпня і трапилася біда: вибух, який забрав життя Богдана і поранив його побратимів.
Поховання загиблого солдата
Висновок військово-лікарської комісії: «Смерть настала від вибуху невідомого предмету під час проходження військової служби».
Приїхали військовослужбовці з частини
За словами працівників військомату, солдатів строкової служби Національної гвардії України залучають до охорони населених пунктів та окремих об’єктів в третій-четвертій лінії оборони, там, де бойові дії не проходять.
Приїхали військовослужбовці з частини
Попрощатися з побратимом приїхали військовослужбовці з частини. Юні хлопці зі зброєю в руках стояли в почесній варті біля загиблого. Військовий оркестр супроводжував в останню путь солдата. Військовий капелан відслужив службу «за упокій воїна Богдана».
Мітинг біля загиблого відкрив сільський голова Іван Руденко
Вулицю, а потім й шосе по дорозі на кладовище заповнила траурна процесія. Мітинг біля загиблого відкрив сільський голова Іван Руденко. Він крізь сльози зачитав листа від усіх односельців. «Наш Богданчик», «Бодичка наш», «золотий наш хлопчику», «орлику наш» - линуло з любов’ю й біллю звідусіль.
Приїхали військовослужбовці з частини
Слово перед громадськістю сказав командир частини, в якій служив загиблий, Олег Фомін. Він висловив своє співчуття рідним і близьким, сказав, що це найтрагічніший день для всієї частини і як важко приїжджати до рідних з такою сумною звісткою.
- Перед всіма односельцями, рідними, друзями й знайомими прошу пробачення, що не вберіг свого підлеглого, а вашого близького товариша, солдата Богдана Тарана, - схилив у зажурі голову командир частини.
Трагічна подія обірвала життя солдата
Пострілами з бойової зброї в повітря відсалютували солдату побратими. Оркестр зіграв гімн України востаннє для загиблого захисника.
Присутні на похованні, які побували в зоні бойових дій, зізнаються, що мимоволі після пострілів почали шукати зброю. «Війна не відпускає, - говорять. – Таке не забувається».
Війна поряд, говорять атовці, про це варто пам’ятати. Вона жорстока: забирає життя зовсім юних. Отже, не маємо права жити так, як жили раніше. Треба пам’ятати, чиїм життям заплачено за спокій і мир на нашій землі.
