Навички стрільби з різного виду зброї, як зібрати спорядження, як надати собі та товаришу медичну допомогу, як штурмувати та рухатися в окопах, як закласти міну та зробити пастку для ворога. Це та багато іншого — ази військової справи, якими має володіти кожен захисник та захисниця Збройних Сил України. Саме цих навичок навчають новобранців, ці ж самі навички тренують ті, хто не вже не перший день на війні. Як прокачують бійців 157-ї окремої механізованої бригади дізнавалася журналістка Петропавлівка.City.
Хочеш вижити на війні маєш вчитися
157 окрема механізована бригада створена відносно недавно. Минулого року в кожну бригаду ввели групу інструкторів для адаптації новобранців. Тож їдемо на полігон разом з інструктором 157-ї ОМБР Миколою (позивний Коха).
- Якщо військовослужбовець на нулі перебуває без проходження базової військової підготовки (БЗВП), то виникає питання: а що він тут робить? Те, що солдат уміє стріляти з автомата, ще не означає, що він все знає і цього достатньо для війни з окупантом, — говорить інструктор сержант Микола.
Микола починав шлях військовослужбовця з базової загальної військової підготовки, вчився на гранатометника. Пройшов курс сержантського лідерства, інструкторські програми за натовськими стандартами. Переймав досвід від спеціальних сил операцій і від батальйону АЗОВ.
Після навчання в Латвії отримав звання сержанта. Майже шість років Микола навчає новобранців, мобілізованих, контрактників. Наразі став до лав бойової бригади та вчить захисників та захисниць 157-ї окремої механізованої бригади.
- Мені прийшло усвідомлення, що хочу працювати безпосередньо в бойовій бригаді. Навчальний центр — це тил. Там ти навчаєш тих, хто ще не усвідомлює, що таке війна. Тут, у бригаді, ситуація інша — люди вже налаштовані серйозно, вони розуміють, що це не просто навчання, а їхній шанс вижити. Військові вбирають знання швидше, бо знають їхню ціну, — говорить Микола.
Микола займається адаптацією військовослужбовців після навчального центру. Це важливий етап підготовки, коли новоприбулі бійці проходять додаткове навчання вже в бригаді перед тим, як потрапити в бойові умови.
Навіщо зробили адаптаційний курс
Адаптація — це проміжний етап — щось середнє між навчальним центром і реальними боями.
- Раніше було так: людина пройшла курс у навчальному центрі, але це були «тепличні» умови. Потім її одразу відправляли на передову. Вона потрапляла під обстріли, не могла зрозуміти, що відбувається, і починалася паніка. На полігоні уже чутно вибухи, видно військову техніку, але все ще можна навчатися. Людина поступово звикає до того, що вибухи — це нормально, що це не означає, що по ній стріляють, — пояснює інструктор Микола.
Чим більше вмінь — тим більше шансів вижити
Головне завдання інструкторів на полігоні — допомогти військовим закріпити отримані в навчальному центрі знання, зробити теорію прикладною, наближеною до реальності.
- Часто люди, які виходять із навчального центру, ще не повністю усвідомлюють, що їх чекає попереду. Вони отримали матеріал, але не завжди розуміють, як застосувати його в бою. Завдання інструкторів — зробити так, аби вони не тільки знали, а й могли ефективно використати ці знання у критичних ситуаціях. Вишкіл допомагає захисникам звикнути до умов, до людей, з якими вони служитимуть. Вони починають бачити, що не самі, що поруч ті, хто буде прикривати спину, хто разом із ними пройде всі труднощі. Це дуже важливо, боєць має довіряти тим, хто поруч, — пояснює інструктор Микола.
Про навчання на полігоні інструктори кажуть: “Усе просто: якщо хочеш вижити — вчися. Чим більше ти знаєш і вмієш, тим більше у тебе шансів”.
- У бою немає часу на роздуми, треба діяти швидко й правильно. Я завжди кажу: коли ти щось знаєш і вмієш, то зможеш застосувати це в потрібний момент. А якщо ні — буде пізно. Неодноразово стикався з ситуаціями, коли люди думали, що їм ті чи інші знання не знадобляться. Але на практиці все зовсім інакше. Наприклад, якщо ти знаєш базу роботи з кулеметом, то зможеш розібратися з будь-якою моделлю, яка потрапить тобі до рук. База стосується всього: медицини, тактики, зброї. Чим більше вмінь — тим більше шансів вижити, — пояснює інструктор Микола.
Не безсмертні, але можемо мінімізувати ризики
За новою програмою підготовки військовослужбовців до війни з ворогом, яку затвердили в січні 2025 року, повна програма підготовки складає: 49 днів - БЗВП та польові виходи, 14 днів триває адаптація в бригаді.
Термін підготовки захисників та захисниць до фронту збільшили заради адаптації новобранців реалій війни.
- Людина приїжджає з цивільного життя й одразу потрапляє у військову систему. Багато хто боїться: «Я нічого не знаю, мене відправлять у бій — і все». Через це починаються паніка та навіть самовільне залишення частини (СЗЧ). Тому є ми, інструктори, ми допомагаємо навчити людей реальних навичок і зменшити страхи. Вони бачать вибухи, техніку, військову атмосферу, та поступово звикають, — пояснює інструктор Микола.
День на полігоні
Навчання на полігоні триває фактично увесь день - зранку й до вечора. Новобранці навчаються у повному екіпіруванні. Усе, що відбувається на полігоні наближено до реальності та є частиною навчального процесу.
Новобранців ділять на групи: кожна група проходить усі етапи підготовки до бою. Велику увагу приділяють заняттям зброї, тактичної медицини, саперної підготовки та тактики. Ці чотири аспекти найважливіші в навчанні.
Зброю має знати кожен боєць
Розпочинають насамперед з вогневої підготовки: новобранці опановують, а бійці з досвідом прокачують навички роботи з автоматом Калашникова, АГС, РПГ, а також кулеметами РПК, ДШК та аналогами Browning M2.
Інструктор з зброї Олександр пояснює: знати зброю та всі технічні моменти в роботі зі зброєю має кожен військовий. Не обов’язково, що боєць стане кулеметником. Головне, взаємозамінність.
- Тренуємося на турецькому аналогу американского Browning M2 — CANiK M2 НQCB. Цей автомат має швидкозйомне дуло, що спрощує роботу з ним. Кожен боєць має знати, що робити, коли заклинило патроном чи гільзою. Як це лікується. Знання зброї це в першу чергу взаємозамінність у бригаді. Якщо артилериста поранило, то кожен з групи бійців міг його замінити: зарядити кулемет та вступити в бій з ворогом, — говорить інструктор Олександр.
Захисники уважно слухають інструктора. Збирають та розбирають кулемет, заряджають зброю. Окремо буде заняття зі стрільби.
Тактична медицина
Як надати собі та товаришу домедичну допомогу, швидко та правильно накласти турнікет, закрити рану та взагалі алгоритм дій при пораненні — це все курс тактичної медицини. Навчає військовослужбовців інструктор Олександр. Військовий інструктор родом з Маріуполя, працював у торговельній сфері, а з 24-го лютого 2022 року добровільно пішов захищати країну.
- Повністю практикуємо алгоритм MARCH і допомоги при опіках. Це курс домедичної допомоги бійця-стрільця. Є чимало аспектів, які бійці мають знати, щоб зберегти собі здоров’я та життя. До прикладу, на руку турнікет накладається за 23 секунди, на ногу — за 32 секунди. Це база. Якщо довше, боєць може втратити свідомість і не встигнути накласти собі турнікет. Якщо швидше — це ще краще, — говорить інструктор Олександр.
- Ваші учні — новобранці чи вже досвідчені бійці? — запитую інструктора.
- Різні. Є вже бойові хлопці, є ті, що пройшли базову загальну військову підготовку (БЗВП). З ними ми практикуємо накладання турнікету, тампонування, наклеювання оклюзійних пов’язок. Вся базова медицина, яку повинен знати солдат з автоматом, — продовжує інструктор з тактичної медицини.
Навіть досвідчені військовослужбовці тренують навички тактичної медицини, аби освіжити знання, підкреслити для себе щось нове та, найважливіше, виробити м’язову пам’ять.
- Бажано щодня, наприклад, ввечері півгодини потренуватися з турнікетом. Тоді буде м’язова пам’ять і відпрацьована техніка накладання турнікету, — підсумовує інструктор Олександр.
Маскування, мінування та путанки для ворога
Чим краще замаскована позиція, тим менше шансів, що дрони помітять бійців, а отже, вищі шанси на виживання. такої думки інструктор з маскування та мінування. Олександр з Дніпропетровщини. Добровольцем був у лавах ЗСУ з 2014 по 2016 роки. У цивільному житті працював інженером-енергетиком та електриком на заводах в Україні та за кордоном. Коли почалася повномасштабна війна знову пішов до війська.
- Коли отримав повістку, знав, що піду служити. Підготував усі необхідні медичні документи, щоб уникнути плутанини з висновками лікарів. І ось я інструктор, навчаю хлопців того, що знаю. Ситуація на фронті змінилася, з’явилося багато FPV-дронів, які ускладнюють ведення бою. Тому особливу увагу приділяю маскуванню. Навчаю бійців працювати з тим, що є під рукою, адже не завжди є можливість отримати додаткове спорядження. Наприклад, якщо риємо окопи, на поверхні ґрунту є трава — її краще не викидати, а використовувати для маскування. Те саме стосується гілок та інших природних матеріалів, — пояснює інструктор.
Засідки — це фактично інженерні винаходи для затримки живої сили противника. Є шанс, що в “путанці” може заплутатися і противник, і техніка, а це уповільнення живої сили ворога. Затримує противника дає змогу нашим бійцям швидше зреагувати на атаку.
- Коли противник рухається до окопів, наприклад, під час штурму, важливо, аби він не дістався до наших позицій надто швидко. Такі загородження дозволяють бійцям виявити противника і вчасно зреагувати. Зазвичай цим займаються інженери, але їх не завжди вистачає, а встановлення таких загороджень не є надто складним процесом. Якщо бійці мають хоча б базові навички, вони можуть зробити це самостійно, тим самим підвищивши свої шанси на виживання, — пояснює інструктор з мінування.
«Путанка» — це колюча дротяна огорожа, яка ускладнює пересування противника. Через неї можна пройти, але повільно, що дає змогу нашим бійцям помітити ворога вчасно. Уночі, коли більшість відпочиває, чергові вартові можуть почути чи побачити, як хтось заплутався в загорожі, і це дасть час на реагування.
- Важливо правильно розташовувати такі загородження. Їх не ставлять прямо перед окопами, аби противник не міг закинути гранату. Завдяки певній відстані йому потрібно буде спочатку пройти через загородження, що може ускладнити атаку і навіть змусити його видати себе передчасно, — продовжує інструктор.
Крім цього, бійців навчають розпізнавати міни. Якщо вони натраплять на міну, не обов'язково намагатися її знешкоджувати самостійно, адже вони не сапери. Головне — позначити місце і повідомити командування або саперів, аби уникнути втрат серед товаришів. Як працювати з мінами теж пояснюють саме на полігоні.
Бойова тактика та укріплення
Поки одні навчаються тактики, інші опановують мінно-вибухову справу. Ще одна група рухається до траншей, відпрацьовують тактику відбиття наступу противника. Опановують тактику дій групи в обороні та наступі. Переміщення окопами, розгортання в бойовий порядок штурмових груп, відточують відсіч ворогу на коротких відстанях, відпрацьовують дії із зачистки траншей.
Ворог завдає ударів по позиціях з дронів, танків, мінометів та іншої артилерії. Тож ще більше важливо грамотно облаштувати укриття та глибокі окопи. Бо часто саме це рятує життя піхотинцям. Тож навчають у інструктори рити окопи та будувати бліндажі, облаштовувати вогневі точки, окопи та опорні пункти. А ще вміння правильно та своєчасно комунікувати між собою на передньому краї.
Професіоналом стає той, хто постійно вчиться
- Кажу нашим новобранцям: “Чоловіки, а хто з нас народився військовим? Мені здається, ніхто. Професіоналом стає той, хто постійно вчиться”. Так говорю усім нашим новобранцям, — говорить інструктор Микола.
Зізнається, що новобранцям перш за все потрібна мотивація та подолання страху.
- Ми всі проходимо один і той самий шлях: народження, дитинство, школа, мрії, щастя… Поки ти молодий, усе здається яскравим. А потім життя стає сірим і буденним. А далі — кому як пощастить. Хтось став військовим, хтось ні. Хтось за допомогою грошей вирішив свої питання й давно за кордоном, отримав громадянство іншої країни, і ця Батьківщина, звідки він прийшов, йому вже й не Батьківщина. А когось привезли в “бусику” і він лишається служити, бо отримує в нас і навички, і мотивацію, — говорить Коха.
Спостерігаємо, як новобранці проходять злагодження. Дехто з чоловіків на полігоні перший день, тож опановують практичні знання, уважно слухають інструкторів та повторюють ледь не кожен їхній рух.
Військовослужбовець Олександр родом з Могилів-Подільська, призваний 11 листопада 2024 року. Працював будівельником, займався монтажем будівель. Нині новобранець у 157-й ОМБР.
- Починали з медицини, зараз займаємося розбиранням та збиранням автоматів, кулеметів. Потім окопи, далі стрільби. Інструктори все пояснюють гарно, доступно, зрозуміло. Самостійно теж шукаємо інформацію в Інтернеті для загального розвитку. На фронті ще не був. Думаю про те, як поводитися в тій чи іншій ситуації, що робити, якщо щось трапиться. Головне — знати, як діяти. Тому готуюся. Мотивує мене моя родина: дружина, син, батьки, брат, рідні. Мрію про спокійне життя, про мир на землі. Життя таке, трохи бентежне, але реальність не втрачається, — говорить Олександр.
Максим Миколайович з Орільки Харківщини, мобілізований 24 листопада 2024 року. Два дні як проходить військову підготовку на полігоні.
- Відпрацюємо усі свої навички на практиці й підемо вже з ворогом воювати. Удома чекають мене дружина, діти, онуки (донькам 19 та 13 років, старший онук служе, молодшій онуці 4 роки). Хочу передати їм привіт: “Чекайте вдома, ми повернемося. Ми тут за вас стоїмо”, — говорить Максим Миколайович.
Працював зварювальником, рятівником, а тепер у лавах 157-ї ОМБР захисник Микола.
- Чекав, коли мене заберуть на захист нашої Батьківщини. Тепер я тут навчаюся на полігоні, скоро піду на бойові. Уже сім років я вірую. Не дуже поспішав брати до рук зброю. Картав себе за те, що не на фронті. І ось Господь вирішив, що мій час настав. Тому я тут, не пішов у СЗЧ і воювати не боюся, — говорить Микола.
Якщо навчання допоможе хоча б одному бійцю вижити — значить, усе не дарма
Інструктор Микола говорить, що усі військовослужбовці проходять військову підготовку, це обов’язково. Чим більше вмінь — тим більше шансів вижити.
- Не безсмертні, але можемо мінімізувати ризики. Робота інструкторів — не просто вчити. Спостерігати за людьми, за тим, як вони адаптуються, як змінюються. Допомагати їм позбутися страху, стати впевненішими. Війна — це не жарти. Тут важливо бути готовим до всього. І якщо моє навчання допоможе хоча б одному бійцю вижити — значить, усе було не дарма.
Як проходять навчанння дивіться у нашому відео:
Більше світлин у нашій галереї:
