У Петропавліщині й досі залишається актуальною темою поселення вимушено переміщених людей. Щодня до редакції звертаються люди з запитами про пошук житла. Будинки шукають як у Петропавлівці, так і в сусідніх громадах, найближчих місцях до Донецької області. На жаль, у Петропавлівці немає жодного спеціалізованого місця, де люди, тікаючи від війни, можуть зупинитися, переночувати чи залишитися жити. Тож редакція самостійно через людей шукає житло, пусті будинки, аби поселити людей. Інша ситуація в селі Дмитрівка Миколаївської громади – тут за підтримки фондів та благодійників облаштували сучасний та комфортний Шелтер, і це рішення громади є взірцем для інших.
Шелтер у Дмитрівці розпочав свою роботу з першого дня повномасштабного вторгнення. Людей там прихищали, навіть коли ще не було достатніх умов. Громада та місцеві мешканці підключалися та підтримували людей найнеобхіднішими речами. На сьогодні Шелтер навіть увійшов у реєстр прихистків України, а саме приміщення вже не впізнати від того дня, як ми вперше там побували. Журналісти Петропавлівка.City знову їдуть у прихисток, аби подивитися, які зміни відбулися та завдяки чиїм зусиллям.
У 2022 році опіку над Шелтером передали Центру соціальних послуг Миколаївської громади, який очолює Ольга Корнієнко. Штат із 12 працівників обслуговує літніх людей громади та опікується Шелтером.
- Ми починали упорядковувати будівлю за кошти Миколаївської громади: міняли старі вікна на енергозберігаючі, опалення, аби люди могли залишатися тут жити взимку, - розповідає Ольга Корнієнко, очільниця Центру соціальних послуг.
Із 24 лютого 2022 року в Шелтері вже оселилися перші люди. З того часу тимчасово або на певний період у Шелтері зупинилося понад 1000 людей, поселялися і на місяць, і на кілька тижнів, або просто відпочити психологічно та спланувати, куди їхати далі.
На сьогодні в Шелтері на постійній основі проживає 80 людей з різних міст та сіл Донеччини та Луганщини.
- Ще з лютого 2022 року багато людей залишалися проживати тут та живуть досі. Шелтер розрахований на 80 місць, і всі вони на сьогодні зайняті. У нас живуть 12 дітей з батьками, більшість же - люди віком 60 років і старше. Усі працездатні мешканці Шелтеру працевлаштовані. Більшість працює на шахті, ремонтно-механічному заводі в місті Першотравенськ, одна жінка працює соціальним працівником у нашому Центрі надання соціальних послуг, - розповідає Ольга Корнієнко.
Шелтер удосконалили настільки, що прихисток став відповідати вимогам Постанови №930, а це дозволило закладу у грудні 2023 року увійти до реєстру тимчасових прихистків України. У закладі створені всі необхідні умови: облаштовані ванні кімнати, кухні, їдальні та санвузли. На першому поверсі завершено ремонт для маломобільних груп населення. Важливу роль у розвитку Шелтеру відіграли благодійні фонди.
- Якщо тимчасовий прихисток не відповідає умовам, то він не може бути внесений у реєстр тимчасових прихистків України. Тому ми все зробили, як треба, облаштували кухні, туалети. Важливо було врахувати, аби на кожну особу, що проживає в нас, було не менше шести квадратних метрів площі, тому навіть родини, які жили в кімнаті, розрахованій на 4 людини, довелося розселити й розмістити всіх за вимогами. Що дав нам цей реєстр: тепер усі благодійні фонди, які допомагають Україні, бачать нас у цьому реєстрі та самі пропонують допомогу. Телефонують за контактами, а буває, що й одразу приїжджають. Дивляться, чи можуть нам допомогти, і починається співпраця, - розповідає керівниця Шелтеру.
У Дмитрівському Шелтері навіть зовні помітні неймовірні зміни. Від входу бачимо зручний пандус європейського зразка, облаштований вхід до шелтеру – зроблено навіс від дощу, біля входу стильні дерев’яні лавиці та смітники. Саме подвір’я теж виглядає охайним: насаджені квіти на клумбах, є й місце для відпочинку та навіть невеликі городи.
- Наразі ми повністю відповідаємо постанові та максимально всім забезпечені. У нас були перевірки, є найпростіше укриття та задовольняються всі базові послуги: ванні кімнати облаштовані з урахуванням усіх відповідних норм, як і кухні, і їдальні, санвузли. На першому поверсі закінчився ремонт: наприкінці 2023 для маломобільних людей тут також створили дві кімнати для людей віком 95 років, - пояснює пані Ольга.
Одразу коли заходимо, у приміщенні бачимо повністю оновлені сходи, пандус для маломобільних груп населення. Усе це також вдалося зробити за благодійні кошти.
Благодійні фонди, з якими заключали меморандум
Ольга Коріненко розповідає, що за час існування Шелтеру вдалося заключити меморандуми з 12 благодійними фондами, які допомагають облаштувати прихисток. Кожна організація зробила свій внесок у розвиток прихистку в Миколаївській громаді.
Громадська організація “Право на захист” надала інвентар: лопати, сокири, газонокосарку, фарби, засоби гігієни, відра.
- Повністю нас забезпечили інвентарем. Люди самі в нас прибирають, є графік, тому нам необхідний був інвентар. Самі миють усе й у приміщенні, і на вулиці, а також кожної п’ятниці роблять генеральне прибирання. Усі активно беруть участь, окрім літніх жінок.
Благодійний фонд “В єдності наша сила” забезпечив прихисток дровами, генераторами, пледами, ковдрами, термосами та спальними мішками в укритті.
БО «Луганська Асоціація організацій осіб з інвалідністю» забезпечила прихисток холодильниками, столиками надліжковими, ходунками, стільцями туалетними, ліжками для людей з інвалідністю, поручнями, тумбочками, стільцями для душу, матрацами, тримачами над рукомийниками, кранами, унітазами та навіть столовими наборами.
БФ «КИЇВ ДЕФЕНДЕРС» надали бебі-бокси, електрочайники, мікрохвильові печі, дошки для прасування, сушильні та пральні машини, холодильники.
БФ “Проліска” надали кондиціонери, мультиварки, телевізори, електроплити, мікрохвильовки, газові печі, кухонні витяжки, праски, сушильні машини, крісла-мішки та стільці для дітей, ліжка для 28 кімнат, шафи для одягу та душові кабіни.
“Курахівський центр місцевого економічного розвитку” надавав розкладушки, розкладний стіл зі стільцями, подушки, чайники, мультиварки, комплекти білизни, сушилки, класичний білий посуд, холодильники, морозильні камери, пандус мобільний, інвалідний візок, 2 ліжка мобільних, ходунки.
БО “Червоний хрест України” підтримав мешканців Шелтеру продуктовими наборами.
БФ “Янголи Спасіння” надали прихистку продуктові та хімічні набори, простирадла.
БФ “Польська гуманітарна акція” надала продуктові набори та зробила капітальний ремонт кухонь.
БФ “Норвезька рада у справах біженців” підтримала Шелтер капітальними ремонтами душових та туалетних кімнат, а також зробила вхід у прихисток, крильце та поставила лавиці.
- Велику допомогу надали фонди, які повністю зробили душові кімнати, туалети та кухні. На сьогодні в нас дві кухні на другому поверсі, одна на першому, так само з туалетними та душовими кімнатами. Надали всю необхідну техніку: бойлери, металопластикові вікна, покладена плитка, вони зробили нам капітальні ремонти, - розповідає пані Ольга.
Окрім гуманітарної допомоги, важливо, що люди, які мешкають у Шелтері, не платять за комунальні послуги, адже цей обов’язок на себе взяла Миколаївська громада.
- Ми йшли маленькими кроками до таких змін. Усі пам’ятають, який стан будівлі був у лютому 2022 року, але тим не менш за два роки в нашому Шелтері зупинилося понад 1000 людей, і вже сьогодні ми маємо чудові умови та все необхідне для комфортного проживання. Радіємо, що наші зусилля недаремні, ми шукали та багато працювали, аби поліпшити людям, які втратили все, умови життя, - говорить керівниця Шелтеру.
Самі мешканці також докладають власних сил, аби їхні помешкання стали комфортнішими, а проживання у прихистку нагадувало дім.
Свою кімнату показав нам мешканець Шелтеру Віктор Зелін. Йому 69 років, він з міста Попасна, що на Луганщині. Потрапив у Шелтер ще на початку повномасштабного вторгнення. У Віктора Сергійовича досить гарна кімната, він облаштував її власними силами, пофарбував стіни, придбав меблі та навіть прикрасив стіни картинами.
- Як почалися обстріли нашої Попасної, я одразу виїхав з міста, зовсім нічого не взяв із собою, і там уже нічого не залишилося. Опинився в селі Дмитрівка. З початку тут була майже покинута будівля, власними силами наводили лад, а потім почали приїжджати сюди спонсори, почали ремонт приміщення. Ми вдячні, що в нас тепер є всі необхідні умови для життя. У своїй кімнаті також зробив трішки ремонт, аби було комфортно жити. Донька в мене в місті Павлоград проживає, а син на війні. Я захотів жити окремо від дітей, син коли у відпустку йшов, приїжджав у гості. А нам тут і так є чим зайнятися, ми не байдикуємо. Виходимо на прибирання, косимо траву, білимо бордюри, прибираємо гілля.
Допомагає Віктор Сергійович і працівницям у Шелтері з господарськими справами.
- Буває, приїжджає багато волонтерів, часто й уночі, тож допомагав приймати й вивантажувати гуманітарку. Розумію, що все це заради нашого комфортного життя, і мені в радість їм допомогти. Вдячні керівникам Шелтеру та Миколаївської громади за таке піклування. Віримо та чекаємо на Перемогу, - підсумовує Віктор Сергійович.
У Шелтері є комп’ютерний клас, який забезпечили комп’ютерами також благодійні фонди.
А нещодавно облаштували кабінет психолога та дитячу кімнату з безліччю іграшок, дидактичних матеріалів, інтерактивною дошкою.
- 16 лютого ми взяли в штат молодого психолога, виграли субвенцію з держбюджету і створили службу протидії домашньому насильству. Для цього в нас задіяно дві кімнати, кабінет психолога, де спеціаліст веде прийом і дитяча, де дітки займаються, поки батьки на прийомі, - говорить пані Ольга.
Діти, які мешкають у Шелтері, навчаються у Дмитрівському ліцеї. Коли ми завітали до прихистку, троє дівчат саме відпочивали на другому поверсі у вестибюлі, де облаштовано зону відпочинку, тож вдалося поспілкуватися і з молодшими жителями Шелтеру.
- У Шелтер я з батьками потрапила у 2022 році, коли виїжджали з-під обстрілів. Зараз додому вже немає куди повертатися, але мені тут подобається. Навчаюся у Дмитрівському ліцеї, маю друзів, за два роки вже звикли до нового життя, - говорить Аміна з Новоукраїнки Донецької області.
- Я вже також звикла жити в Шелтері, навчаюся у Дмитрівському ліцеї, і навчатися, і жити тут комфортно, - говорить Ірина з Пречистівки Донецької області.
- Мені тут також подобається жити, у Шелтері є все необхідне, але навчаюся я дистанційно з педагогами рідної школи. Лишився рік навчання, і далі вже шукатиму виш та буде знову переїзд, - розповідає Софія із Селидово Донецької області.
Оглянувши перший поверх, підіймаємося на другий та одразу бачимо затишний вестибюль.
- На поверхах у холі в нас є телевізори, дивани, столики та крісла-мішки, де можна відпочити, - пояснюють працівниці Шелтеру.
На другому поверсі ми саме застали компанію жінок, які спілкувалися. Усі з різних міст та сіл Луганщини та Донеччини згуртувалися зараз за одним столом.
- Дуже гарні зробили нам тут умови: затишно, телевізор у нас є великий, і вікна великі гарні, тут світло. Самі прибираємо за графіком, самі готуємо. Маємо і свої городики: вирощуємо городину, баштан, є чим займатися, адже і хочется чогось свого виростити. Мріємо, звісно, повернутися додому, кому є куди, але й тут нам добре - уже звикли. Вдячні голові Миколаївської громади Віктору Миколайовичу Одоєвцеву за те, що завжди приділяє нам увагу: заїжджає, питає про потреби. У нас навіть є скринька бажань, ми пишемо туди свої побажання, і він завжди до них дослухається та допомагає, - говорять жінки.
До Шелтеру приїжджають і місцеві підприємці: привозять на продаж домашні продукти харчування, які жителі прихистку можуть придбати, аби приготувати собі їжу.
Пані Ольга розповіла, що деякі жителі Шелтеру, які живуть із початку його заснування, мають свої квітники, хтось зробив гараж для машини, хтось вулик привіз, а хтось і качок вже планує завести.
У Миколаївській громаді не зупиняються на досягнутому. За два роки роботи Шелтер став взірцем для інших громад завдяки згуртованості людей, підтримці громади та благодійних організацій.
- За два роки наш Шелтер розцвів, забезпечені максимально всім. Деякі потреби ще є: хочемо замінити двері в кімнати, зробити ремонт у холі та відремонтувати сходи на другий вхід. Не зупиняємося, люди потребують допомоги, і нам ще є що вдосконалювати. Але все ж найбільше тішить, які всі вже згуртовані, наразі люди вже менше потребують психологічної допомоги, і це найбільша радість для нашої роботи, - говорить пані Ольга.
Шелтер у Миколаївській громаді доводить, що навіть у важкі часи можна створити комфортні умови для життя людей, які втратили все. Це місце стало справжнім домом для багатьох переселенців. А бажання громади допомогти людям підтримують різні світові благодійні фонди та організації.
Фото та відео з Шелтеру у Дмитрівці:
