Історія хлопця Дмитра Губарєва на інвалідному візочку в Петропавлівці має своє продовження. Завдяки публікації та донатам Дмитро зміг придбати електровізок.
Дмитра Губарєва знають усі жителі та гості селища, часто зустрічають його в центрі. Ще при народженні Дмитру поставили діагноз дитячий церебральний параліч, з цим діагнозом Дмитро живе вже 28 років. Про життя Дмитра та його безбар’єрне пересування в Петропавлівці ми вам розповідали з серпні 2023 року. Тоді ж Дмитро розповів нам про свою мрію, яка завдяки нашим спільним зусиллям здійснилася.
У 14 років Дмитро повністю сів на інвалідний візок, бо ситуація зі станом ніг погіршилася. Це був механічний візок¸ доводилося прикладати багато зусиль аби доїхати, наприклад до центру селища. Про віддалені місця, як от до річки, не мріяв самотужки діставатися. Тож розповів нам про свою мрію - про електричний інвалідний візок. Поставив собі мету зібрати кошти, заощаджував на виплатах, але електровізок вартував 40 тисяч гривень і самотужки довелося б збирати вічність. Коли ж ми розповіли жителям краю про мрію Дмитра, люди почали активно донатити хлопцю на електровізок. І ось ми вже зустріли Дмитра в центрі селища на новенькому електровізку. Дмитро розповідає, як неймовірно його підтримали знайомі та навіть незнайомі люди.
- Почав збирати гроші на інвалідний електричний скутер чотириколісний. Вартує така техніка близько 40 тисяч гривень. Звісно батьки мені допомогли, друзі допомагали, і перехожі. Це було дуже приємно, люди підходили й говорили, що знають про мою мрії і давали гроші, - розповідає Дмитро.
Коли до мрії лишалося вже зовсім трішки, близько 16 тисяч гривень, тоді сталося просто диво. В один день хлопець закрив свій збір на електровізок.
- Якось до мене підійшов військовий, молодий хлопець, спитав на що я збираю гроші. Я сказав, що мрію про електровізок і лишилося вже не так багато зібрати. Тоді хлопець пішов до банкомату, зняв кошти і приніс мені 16 тисяч гривень. Я був шокований, відмовлявся брати, бо така велика сума та ще й від захисника. А він мені відповів: «Мене може завтра не буде, а тобі жити». Кошти назад не взяв, побажав мені здійснити мрію. Я так був вражений цим вчинком, що навіть не спитав як звути того добродія, - розповідає Дмитро.
Завдяки донату від військового Дмитро закрив свій збір. Одразу замовили омріяний електровізок і повірити не міг, що мрія здійснилася.
- Перший придбаний візок, щоправда, довелося замінити, надійшов у несправному стані. Дякувати мамі Світлані, вдалося розібратися із недобросовісним продавцем, бо чоловік явно хотів збагатитися за рахунок неякісного товару. Замовили інший, тепер катаюсь, як і мріяв, - розповідає Дмитро.
Наразі Дмитро вже сміливо долає довгі дистанції вулицями селища, зізнається, що ніби подорожує.
- Тепер маю змогу подорожувати по селищу, бо на механічному візку далеко не заїдеш. Насолоджуюся прогулянками, хоча селищні дороги бажають бути кращими, не дозволяють всіх маршрутів. Але я дуже задоволений електровізком. Дякую кожному хто долучився до втілення моєї мрії. І особливо воїну, який допоміг закрити збір коштів, сподіваюся, він десь прочитає це і знатиме настільки я йому вдячний і, що бажаю йому довгого життя під мирним небом, - говорить Дмитро.
Редакція нашого видання в котре переконується, як важливо озвучувати свої мрії, і яка то сила, коли люди об’єднуються і допомагають один одному.
