Квітень не лише пробуджує дерева та квіти, а й наповнює серця коханням. У Петропавлівці народилася нова молода українська родина. На рушник стали Валерій та Лариса. Молоде подружжя відтепер носитиме спільне прізвище Сизоненко.
Біла сукня з червоними вишитими квітами, яке привезли аж з Коломиї та український віночок – так виглядає у день весілля наречена. У військовій формі – наречений. Українські весілля на часі саме такі: з особливим дрес-кодом та одним днем аби одружитися.
Валерій з села Бажани, Лариса з Петропавлівки. Познайомилися саме в Бажанах, туди Лариса влітку приїздила до бабусі допомагати на городі та в садку. Там і зустріла свого Валерія, якого нарекла їй доля.
Наречені обидвоє з багатодітних родин. У Валерія двоє сестер і татко військовий – захищає країну. Лариса найстарша з дітей у родині: має сестру Лізу, братів Артема та Марата, її татко також був військовим та вже у засвітах, тож до шлюбу благословення брала від мами Наталі та вітчима Євгена.
9 квітня у Петропавлівському РАЦСі наречені Валерій та Лариса взяли шлюб. Головний свідок цього шлюбу - маленька дівчинка Вікторія – донечка Валерія та Лариси. Маленьке диво побачило світ 1 липня 2023 року.
- Війна так розкидала всіх по світу. Ми родиною виїздили до Ужгорода, хотілося дітям безпечного життя, бо найменшому Маратику лише шість років. Невдовзі повернулися до дому. Але направду життя змінилося для нашої родини від моменту, коли донька повідомила, що при надії. Відтоді все крутилося навколо доньки, поки не народилася онучка Вікторія. Досі не віриться, що моя первістка, моя кароока пампушечка з кучерявим волоссям вже доросла, що вона вже і дружина, і мама, - згадує мама Наталя.
А 28 жовтня татко Валерій став добровольцем у лавах Збройних Сил України. Вступив до славнозвісної 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Став солдатом-штурмовиком 1-го механізованого батальйону, першої механізованої бригади. Наразі несе службу в 3-й штурмовій, досвід переймав у іспанських військових, тож навіть у свої 20 років вже став мужній воїном.
Про шлюб змусила подумати маленька Вікторія. Ціннішими стосунки стали, коли опинилися далеко один від одного, донечка чула татка більше в телефонних розмовах, кохання міцнішало.
- Чекали гарного моменту аби побратися. Про шлюб мріяв, тому відпросився на пару днів до дому й освідчився коханій, отримав згоду. Одразу ж подали заяву до РАЦСу та купили обручки. Я дуже щасливий, коли одягали обручки один одному, навіть заплакав, обійняв дружину та сказав: «Дякую Богу, що ти стала моєю дружиною», - говорить Валерій.
Тепер родина насолоджуюся моментами побути разом, бо далі на Валерія чекає служба.
Вітаємо молоду родину зі вступом у шлюб. Нехай доля буде прихильною до мрій молодої родини.
