5 січня в Петропавлівській селищній раді відбулася зустріч за головування пана Леонова. Варто зауважити, що до цієї зустрічі заступник голови громади готувався ретельно, зокрема підготував свої «заїжджені» анекдоти та вислови. А ще влаштував у прямому сенсі «маски шоу» - напевно, вирішив, що методи 90-х нині актуальні та дієві. Але про все це розповімо крок за кроком.
Отже, пан Леонов. Усі ми знаємо, що Іван Володимирович займає крісло заступника голови Петропавлівської громади, а по суті очолює громаду. Але, можливо, не всі пам’ятають, як це відбулося. То ж трішки нагадаємо: пан Леонов балотувався на виборах на голову Петропавлівської селищної ради 2020 року. Вибори «з тріском» програв екс-голові громади Максиму Яблуновському. Ці вибори показали вже точно, що Леонова бачити на посаді голови громади люди не бажають. І все ж пан Леонов правдами-неправдами стає заступником голови Петропавлівської громади. Його після усунення від влади Максима Яблуновського затверджують на цю посаду депутати селищної ради за поданням тимчасово виконуючої обов’язки голови Лариси Замури. Таким чином, усупереч волі виборців ось уже понад два роки Іван Леонов фактично керує громадою.
Чи змінилося щось на краще в громаді, скажімо так, за каденцію правління пана Леонова? Та нічого. Стало ще гірше. І це гірше аж ніяк не пов’язане з війною. «Степова Зоря» неодноразово писала про бур’яни, які ніхто не косить, про сміття, яке вивозиться куди завгодно, про неодноразові диво-експерименти над дорогами селища. То дороги засипають якимось сміттям, то грейдерують кілька разів, а від цього стає ще гірше. І на все це витрачаються чималі кошти.
Але повертаємося до зустрічі захисників та матерів загиблих воїнів з очільникам громади, яка відбулася 5-го січня.
Чи чекала на цю зустріч влада? О, ще й як чекала! На зустріч наші керманичі викликали підрозділ ВСП (військова служба правопорядку). З Павлограду до нас приїхало сім озброєних «до зубів» військовослужбовців. Невже так злякалися людей, що навіть петропавлівська поліція не влаштувала? Цікаво те, що пан Леонов злукавив на засіданні. Коли його запитали про присутність цього підрозділу, відповів, що ніхто їх не викликав.
А ще пан Леонов довго розказував про все та одночасно ні про що. Про те, що на ремонти доріг у громаді виділялося в цьому році 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) гривень. На наш погляд це просто нічого! І що ремонти доріг робило два приватних підприємця. І зробили його в багатьох місцях неякісно, але селищна рада завадити цьому ніяк не могла. А на поховання загиблих воїнів, допомогу сім’ям військовослужбовців і взагалі жителям громади, що потребують допомоги, було виділено всього лише 400 тисяч гривень. Вдумайтесь! На десять тисяч населення громади. Особливо якщо врахувати, що, на превеликий жаль, цього року загинуло 11 захисників, жителів Петропавлівської громади…
То чому ж так мало й на дороги, від жахливого стану яких потерпає населення, і на допомогу людям?
А тому що взяти грошей, за словами пана Леонова, ніде.
А на закінчення сказав, що Петропавлівка знаходиться «в багнюці». І що живемо ми, з його слів, як у тій притчі: «Хочеться завести корову, та немає можливості. Є можливість завести козу, та немає бажання». Ось так і лавіруємо. У цілому ж Іван Володимирович виявився цікавим розповідачем, от якби ще з його розповідей був хоч якийсь сенс…
То хто ж довів громаду до «багнюки»?
І чи дійсно не можна виділяти більше коштів на важливі сфери життя громади?
Пропонуємо звернутися до заробітних плат головних керманичів громади:
1. Староста Лозівського старостату Гордієнко Наталія.
За десять місяців 2023 року отримала «на руки» 251 400 грн. Тобто, 25 400 грн на місяць! Непогано, правда ж? Усього, враховуючи податки на утримання пані Наталії, громада витратила 312 298 грн. З них премії, надбавка за інтенсивність роботи, допомога на оздоровлення, допомога на поліпшення побутових потреб складають 171 тисячу 218 грн.
Що такого зроблено в Лозівському старостаті, аби виплачувати старості такі премії та допомоги? І яка там інтенсивність роботи? Ні школи у старостаті, ні садочка. За що така заробітна плата?
2. Виконуюча обов’язки голови громади Лариса Замура.
За 2023 рік «чистими» отримала 312 202 грн. Усього на утримання Лариси Миколаївни громада витратила (з податками) 387 тис 829 грн. З них на премії, допомоги та надбавка за інтенсивність роботи 208 082 грн.
3. Заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Іван Леонов.
Ось тут цікаво. Іван Володимирович отримує найбільшу зарплату в керівництві громади!
Заступник отримує більше ніж керівниця! Ось він - «вожак зграї»!
За рік він отримав «чистими» 341 218 грн. З них:
- надбавка за інтенсивність (50%) – 89 тис. 273 грн.
- премія – 64 тис. 294 грн.
- премія до професійного свята – 16 тис. 500 грн (одноразова)
- допомога на оздоровлення – 29 тис. 650 грн. (одноразова)
- допомога на поліпшення побуту – 30 тис. 164 грн. (одноразова).
Усього на утримання цього пана громада витратила 423 тис 873 грн. Більше, аніж відведено на поховання загиблих і допомоги всім громадянам. Браво, Іван Володимирович! Найцінніший Ви наш!
Пан Леонов, певно, забув, що надали офіційні дані по заробітних платах на депутатський запит на публічну інформацію і він збрехав присутнім, що не отримував премію до професійного свята.
А потім, коли його вивели «на чисту воду», пообіцяв надати військовим допомогу на цю суму та самотужки відвезти «на передок». Цікаво, відвіз?
А ще розказав, що всі нарахування, премії та надбавки зроблені згідно закону. Так, шановний! Закон не забороняє цього робити, якщо є за що. А за що в нас, якщо сам Леонов зізнається, що Петропавлівка в «багнюці», допомоги армії – нуль, допомоги родинам військовослужбовців – нуль. І нуль будь-яких позитивних зрушень! Але надбавки та премії наші керманичі отримують, начебто вони працюють, не покладаючи рук.
І все це під час війни в країні, коли людям оці ж очільники кажуть, що не на часі щось робити в громаді, немає коштів у громаді. Будуть вільні кошти, потім… І на цьому фоні ось такі премії та надбавки. Виходить, це все і на часі, і кошт на себе вистачає. Чи отримують такі зарплати наші захисники, які і в сніг, і в дощ, і в спеку під артобстрілами ризикують своїм життям, аби ось ці керманичі так розкошували в тилу, поліпшуючи побутові умови у власних будинках та оздоровлюючись за рахунок громади, яка реально за ці два роки занепала вкрай?
