Жителі села Троїцьке Української громади запросили на зустріч журналістку «Степової зорі». Дуже хотіли вони поділитися наболілими питаннями. Зустрілися біля сільради, бодай до розмови приєдналося керівництво громади. Проблеми обговорили. І навіть звернення написали. Дуже цікаво, що одразу на початок зустрічі неочікувано завітав наряд поліції: п’ять осіб з автоматами...
На зустріч із журналісткою прийшли місцеві мешканці. Одразу почали розповідати про свої біди, зокрема непроїзні дороги, відсутність вуличного освітлення та водопостачання. Також говорили про звітування у громаді. Мати загиблого захисника Костянтина Ковальова жалілася, що не знайшлося місця на Алеї слави для портрету її сина ні в Українській громаді, ні в Петропавлівці, ні в місті Першотравенську. А найстарших жителів села цікавила відсутність гуманітарної допомоги.
Отож, ми проїхалися із жителями вулицями села Троїцьке, які є ґрунтовими та, направду, не в проїзному стані. Ось про що говорили.
Катерина Глуха: Я проживаю по вулиці Польова, наша вулиця непроїзна. Доїхати мені та сусідам додому автівкою неможливо. Понад рік я лишаю автівку на узбіччі на пустирі, і далі йду до будинку пішки. Інші жителі лишають автівки біля дворів односельців на сусідній вулиці. Ні карета швидкої медичної допомоги, ні пожежна машина до нас не доїдуть. Був у нас інцидент, коли сусід поламав ногу, викликали карету швидкої, медики попросили вивезти чоловіка аж до асфальту, бо не змогли доїхати за адресою виклику.
Пан Андрій: Попросив у старости нам на вулиці засипати, відповідь: «Вас там дві сім’ї живуть», то що тепер за нас узагалі забути?
Валентина Ковальова: У нас на вулиці чотири сім’ї проживає, у яких сини в АТО служили, мій син загинув. Наша вулиця біля кладовища знаходиться, а дороги на цій вулиці немає. Просила зрізу з асфальту, коли трасу робили, але й на те відмовили. На річницю до сина приїздили хлопці й загрузли автівкою, довелося витягували тросом. На мою скаргу відповіли: «Ніхто не скаржиться, одна ти». Ще приниження доводиться переживати. Портрету мого сина Костика немає на жодній Алеї Слави: ні в Петропавлівці, ні у Троїцькому, ні в Першотравенську. З нашого військкомату його забирали, жив у Троїцькому та Першотравенську. Ніде місця немає йому. У мерії Першотравенська та Української громади мені кажуть, що тільки ті портрети поставили, що загинули 2022-2023 року, а Костя загинув 2014-го, то не війна була. Звернулася до пана Леонова в Петропавлівську селищну раду, він сказав: «Платіть 7800 гривень, і ми поставимо щит на Алею».
Інна Цибань: Ми попросили вас приїхати до нас, бо хочемо бути почутими. Прийшли до сільради, аби говорити за вулиці, дороги, освітлення, воду, що немає доріг. Улітку нам грейдер викликали, тепер проїдемось і вам покажемо, які в нас стали дороги, вони тепер непроїзні. Після грейдера ми восени задихалися від пилюки, а тепер тонемо в багні. Хотілося б, аби влада звернула увагу на питну воду, бо вона є лише в центрі, на інших вулицях немає. Ми обирали голову сільської ради, депутатів, тож нас мають слухати. Але голову громади ми не побачили, староста хоч прийняла наше звернення. Натомість на нас викликали наряд поліції.
Депутат Анатолій Піхотін: Я понад три роки тому почав на сесіях говорити про ці дороги й інші проблеми. За ці вулиці знає керівництво, пропонував підсипати і шлаком, і щебнем. На сесіях нас, депутатів, ніхто не слухає, не враховують наші клопотання. Хочеться, аби самі жителі прийшли на сесію та поставили питання голові громади, а не говорити нам, що ми погані депутати.
Інна Цибань: До мене телефонував наш вуличний депутат Іван Губанов і сказав, що їх, депутатів, не чують на сесіях. Він каже, що втратив сенс ходити на засідання через ігнорування запитів. Голова громади має виходити до людей і говорити з нами, і звітувати про бюджетні кошти. Перед нами ні разу не звітували. Можна на сайті громади звіт оприлюднити. Або проїхатися по вулицях, поговорити з людьми, запитати, що нас турбує. Тепер після ваших відеопублікацій піднялися жителі села Українське, там ті ж самі проблеми, що в нас. Якщо голова громади нас не чує, то нехай податкова інспекція зверне увагу. Бо ми доріг не маємо, а заяви лунають, що якісь маршрути відремонтовані. Цікаво, які вулиці були засипані. Ті дороги, які ми вам сьогодні показали, ви бачили, вони дійсно непроїзні.
Староста Троїцького старостату прийняла в людей звернення до голови громади з вимогами про дороги, освітлення, питну воду, встановлення щита на Алеї Слави Костянтину Ковальову та поставили питання про звітність.
Староста пані Ольга прийняла колективну заяву та повідомила, що з 1 січня освітлення на вулицях планують вмикатися до комендантської години.
Після цього ми проїхалися вулицями села Троїцьке, зокрема Польова, Набережна, Шевченка, Соборна, дорога біля кладовища та інші. Проблема там дійсно задавнена, на деяких вулицях доріг немає взагалі.
Жалілися люди, що за останні п’ять років людей не збирали, не запитують про проблеми. Про зустріч голову громади не повідомляли заздалегідь. Проте дивно, що наряд поліції під’їхав якраз на момент зустрічі журналістки та жителів села. Спочатку поліцейські заявили, що мітинги заборонені та повинні проводитися у правовому полі. Згодом сказали, що до сільради завітали в інших справах. Але людей, які зібралися на зустріч із журналісткою, обурив цей факт, як такий, що посягає взагалі на право вільної думки та голосу. «Соромно, що на пенсіонерів викликали поліцію», - зауважили на зустрічі.
Жителі громади сподіваються на зустріч із головою громади та на те, що їх врешті почують. Тож на цьому не завершуємо публікацію, бо продовження ще буде…
