Дитячі спогади Валентини Поклонської про сімейні свята - найприємніші і найтепліші. А серед родинних свят найбільше і найголовніше - свято Пасхи Господньої. В її душі тепляться дитячі згадки про диво - паски та крашанки. Цього дня чекала з нетерпінням. Незабутній смак дитинства - духмяна паска.
Уперше до церкви на Великдень привела мене за руку бабуня. Ще й досі пам'ятаю, як дбайливо збирала Пасхальний кошик до церкви моя матуся. Тож теперішнє свято Пасхи для нас починається із вшанування берегинь нашого роду - бабусі Пелагеї та матусі Ніни. Ми згадуємо їх у це світле свято добрим словом.
У нашій сім'ї підготовка до свята тривала декілька тижнів: всі разом ми прибирали двір, будинок.
А вже напередодні готували великодні страви.
Пам'ятаю, як очікували ми, діти, такого дива, як фарбування яєць. Фарбували ми відваром лушпиння з цибулі. Крашанки - фарбовані яйця - мали яскравий насичений колір. Святково викладені на тарілці вони створювали неповторний дух свята.
Бабуся зазвичай поралася із приготуванням домашніх ковбас, мама готувала сир.
А ми, дітвора, не могли дочекатися найбільшого таїнства - приготування паски.
І нарешті затоплювали піч, ставили тісто. По хаті швидко розповсюджувався запах свіжого тіста.
Валентина на руках у бабусі
Здається, що паски дитинства - найсмачніші, найдухмяніші. А їх смак залишається на все життя і вже у дорослому віці ми прагнемо за цим зразком творити власну великодню випічку.
Спливає в пам'яті Великодня трапеза, коли за столом збиралась вся родина. У центрі столу - свячені бабусині паски, навколо них - різнокольорові крашанки. А ще на столі багато різної смакоти, яку приготувала матуся, - ковбаси, сири, запашне сало.
Бабуня, запрошуючи до трапези, давала нам настанови:
-Хто шанує Великоднє свято, той має надію на щасливу долю. Воскресіння Господнє - символ вічного життя, надія на краще майбутнє. До цього свята ми приходимо із добрими справами та благими намірами.
Моя мама навчилась пекти паски у бабусі, а потім передала цей рецепт мені. Тепер вже я тішу своїх рідних смачними пасочками. Хочу, щоб і моя доня теж перейняла цю сімейну традицію. Є у цьому обряді й зв'язок поколінь, і таїна родиннного єднання.
Я дуже люблю це свято. Воно пронизане добром, любов'ю і турботою про ближніх своїх.
