19 грудня виповнюється 9-та річниця з дня загибелі захисника України із села Троїцьке Костянтина Ковальова. У Троїцькому ліцеї до річниці створили куточок пам’яті на честь Героя.
Ковальов Костянтин Олександрович народився 12 вересня 1980 року в селі Троїцьке.
Тоді йому було 34 роки. Костянтин працював у шахтоуправлінні «Першотравенське», до мобілізації був гірником очисного забою на ділянці з видобутку вугілля Nº3, куди був переведений 10 лютого 2014 з філії «Павлоградське управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання» ДТЕК Павлоградвугілля. Був призваний до лав Збройних сил України 3 травня 2014 з Петропавлівки.
На фронті був старшим сержантом, кулеметником 93-ої бригади. Загинув Костянтин 19 грудня в зоні бойових дій під Маріуполем.
Його пам’ятають добросовісним роботягою, надійним товаришем з підвищеним почуттям справедливості. Він був доброзичливим, товариським, любив спорт і активний відпочинок.
Міцний, наділений хорошою фізичною силою Костянтин був активним учасником традиційних конкурсів професійної майстерності та змагань «Богатирські ігри». Загибель Костянтина Ковальова стала непоправною втратою для його батьків, дружини та двох синочків.
У Троїцькому ліцеї пам’ятають про свого учня, на його честь створили куточок пам’яті, там завжди лампадки та квіти, дітям розповідають, якою ціною виборюємо незалежність Україні.
Свої почуття у вірші виклала мама воїна Валентина Ковальова.
Синові
Душа у матері поранена,
Вона болить і розривається.
Сльоза любові чиста мамина
За дітьми в небо поривається.
Біда прийшла в їх дім непрошена,
Як найчорніша ніч у полі.
Кар‘єр забрав синочка Льошеньку,
Така, мабуть, у нього доля.
Не загоїлась в серці рана ще,
А тут нова біда у дім:
Синочок Костик став атошником
Й під Маріуполем поліг.
Був Костя хлопцем роботящим,
Високим, дужим та міцним.
Сім’я була, є два синочки,
Тепер сумують всі за ним.
А в мами серце досі крається,
Від крику голос аж хрипить:
За діточками побивається,
Без них їй дуже важко жить.
А два синочки уже виросли,
Гордяться татусем своїм.
А батько з неба на них дивиться,
Й охороняє їхній дім.
Ми знаємо, що Герої не вмирають, адже стають ангелами, що нас оберігають...
