«Чумацький шлях» у Дмитрівці, тут завжди перетинаються шляхи наших захисників. Одні повертаються додому на ротацію, у інших теж ротація, проте вони повертаються на фронт після невеликого відпочинку. 18 жовтня «Чумацький шлях» бачив багато сліз радості, міцних обіймів та щемних зустрічей. А ось ця історія нас дуже зворушила. Біля волонтерського пунктужурналістка Петропавлівка.City побачила велику родину, яка зустрічала свого захисника.
Родина приїхала на «Чумацький шлях» з міста Першотравенська, заздалегідь знали, що цього дня зупиниться колона військових, які повертаються на фронт, і серед багатьох солдат, вони побачать свого рідного Едуарда Павленка.
Із маленькою донечкою Кірою на руках зустрічає чоловіка Тетяна Павленко. Поряд з нею її батьки, гуртом зі сльозами на очах обіймають хлопця у військовій формі. Тим часом батькоз власного автомобіля перевантажує у військовий транспорт продукти та багато смаколиків, які, як виявилося пізніше,родина зібрала для захисника на фронт
Знайомимося з родиною та воїном. Зізнаються: очікували цієї зустрічі, хоча й знали, що побачать свого Героя лише 5-10 хвилин.
Міцні обійми, посмішки та сльози, лише маленька Кіра в цій метушні міцно обіймає маму й соромиться. Едуард не відходить від дружини та донечки, знову їх цілує, обіймає, намагається розвеселити свої дівчат, але вже час вирушати в дорогу…
Тримаючи донечку на руках Тетяна зізнається, що Едуард майже не бачить маленьку Кіру, адже з перших днів війни чоловік захищає Україну. Тетяна поділилася з нами їхньою історією життя.
Родом Тетяна з Першотравенська, а Едуард з Корніївки Запорізької області. Познайомилося молоді люди 2019 року: дівчина на той час навчалася на педагога, а хлопець проходив строкову службу.
- Побачила Едуарда у соціальних мережах і вирішила першою написати. Так в нас зав’язалося спілкування, щодня ми листувалися, згодом я зрозуміла, що буду чекати Едуарда з армії, - згадує знайомство з коханим Тетяна.
Повернувшись з армії Едуард приїхав до Першотравенська зустрітися з дівчиною.
- Я дуже чекала нашої першої зустрічі, він на відстані робив мені сюрпризи. На день закоханих подарував мені 51 троянду, які передав кур’єром. Це було так зворушливо, навіть з армії знайшов можливість зробити мені подарунок. Час летів, я повернулася до рідного міста і продовжила чекати коханого зі служби, а як вона завершилась він одразу поїхав до мене, - розповідає дівчина.
З першої зустрічі Тетяна та Едуард не розлучалися. У 2020 році чоловік освідчився коханій і запропонував об’єднати їх серця.
- Напередодні Нового року Едік повідомив, що на мене чекає сюрприз. Заховав у домі подарунок і сказав, що мені треба його знайти. А коли я її знайшла подарунок і відкрила, то побачила там обручку, Едуард зробив мені пропозицію і я одразу відповіла «Так».
У 2021 році закохані одружилися, Едуард залишився жити з коханою в місті Першотравенськ та влаштувався працювати на шахту. А у жовтні у щасливого подружжя народилася довгоочікувана донечка Кіра. А потім почалася війна…
- 28 лютого Едуарда з роботи мобілізували на фронт, з того часу, за ці майже два роки війни, ми бачилися з ним лише кілька разів. Перший раз чоловік приїхав у відпустку на тиждень, це був сюрприз для нас. Пам’ятаю, як цілий день очікувала дзвінка, була вже стурбована, що досі не зателефонував, а потім задзвонив мій телефон і в цей час зайшов у квартиру коханий. Я так раділа цій довгоочікуваній зустрічі, - згадує дружина захисника.
Тетяна зізнається, що кожного разу донечка заново вивчає свого татка. Маленькій Кірі не було ще й п’яти місяців, як тато пішов на війну.
- Коханий поїхав, коли вона була ще дуже маленька. Він пішов на фронт – їй було п’ять місяців, а перша зустріч з донечкою була, коли їй 9 місяців було. На першій зустрічі доня не згадувала татка і зараз кожної зустрічі потрібно трішки часу, аби вона звикла. А коли розуміє, що тато поряд дуже радіє.
Навіть розповідаючи про найщасливіші моменти Тетяна затихає і ледь стримує сльози… Чоловіка та татка дуже не вистачає поряд… Але розуміє, що він на фронті і захищає їх.
- Ми дуже сумуємо, тож сьогодні всією родиною приїхали побачитись хоч на кілька хвилин та підтримати нашого захисника. Звісно Едуард намагається не розповідати нам нічого про війну, лише підтримує нас і говорить, що все буде добре. Я впевнена, так і буде, тож чекаємо нашого з донечкою нашого рідного вдома з Перемогою, - говорить Тетяна.
Такі реалії сьогодення: тисячі історій, коли молоді хлопці, які нещодавно стали татусями, пішли на фронт. Ця історія з«Чумацького шляху».
