Війна знедолила багатьох у нашому краї. У когось похоронка, у когось зниклі родичі, хтось залишився без даху над головою... На тлі цих страхіть доля маленької дівчинки може здатися зовсім непримітною. Але це ЇЇ доля.
Коли в Богатирі Донецької області стало зовсім спекотно від вибухів та гулу ракет, сім’я Терехових переїхала до Новопавлівки як внутрішньо переміщені особи. Узяли найнеобхідніше, а далі... Далі, як Бог дасть...
Новопавлівка - це не назва, а скоріше діагноз. Діагноз доброти та чуйності. Не залишилися без уваги й Терехови, на собі відчули доброзичливість людей, злагоджену роботу місцевого керівництва, гостинність місцевої євангельської церкви.
Таким було Боже провидіння, що Юльця, головна героїня цього опису, у неповні 17 відчула на собі гіркоту сімейної драми та розпач самотності. Рішення у такому віці приймаються блискавично - «іду з дому»!
На щастя, на той момент у дитини вже склалися довірчі відносини з родиною Таранцових та іншими членами релігійної громади Новопавлівки. Уже вийшовши з дому, зателефонувала пастору. Згодилася «трішки» побути в гостях і заспокоїтися. Як потім сама сказала - «слава Богу».
Легко здогадатися, що «трішки» затягнулося. Перебуваючи в зовсім іншій сім’ї, бачачи інші стосунки, відчуваючи на собі добро та любов, дуже скоро Юльця стала називати Олександра Валерійовича та Тетяну Сергіївну Таранцових татом та мамою. А ще Кирило як брат.
Усіляко було... Як у сім’ї... Але в патронатній сім’ї! Училася, допомагала, посуд, господарство, город – усе, як годиться. І спуску не давали, як своїй, і любили, як рідну. Росла, гарнішала.
Звісно ж, «зовсім випадково» у релігійній громаді був хлопчина, Денис. Припав до душі, очі шукали, коли заходила в зал зібрання...
День повноліття був неймовірним - Денис запропонував руку та серце. Відповіла, не вагаючись, бо вже давно все вирішила для себе.
А через місяць вона стала законною дружиною. Щасливою дружиною щасливого чоловіка.
Можна було б сказати: «щасливий happy end», але шлюб - то тільки початок довгої дороги під назвою «життя»! Тож побажаємо нашим молодятам щасливого сімейного життя, миру в Україні, у родині, у душі. Теплих міцних стосунків, любові та взаємоповаги.
P.S. Окрім Юлії в патронатній сім’ї Таранцових зараз перебувають ще дві дівчинки Анастасія та Арина, які вчаться жити в люблячій родині, вчаться бути потрібними та улюбленими, вчаться займати своє місце в родині та виконувати свої безпосередні обов’язки: навчатися в школі, дбати про ближнього, любити, поважати, допомагати. Успіхів вам, родино Таранцових.
Лідія СОТНИК
