Війна відкрила суспільству силу волонтерського руху. Слово “волонтер” стало шанованим і загальновідомим. Робота милосердя, співчуття та благодійності ведеться безперервно. І переважна більшість цих маловідомих людей, що тихо роблять свою важливу справу. Багатьох із цих людей сьогодні називають словом, яке більшість українців до війни й не чула – капеланами. Це вони взяли на себе роль і психологів, і пасторів, і волонтерів і тим самий створили особливий феномен - українського пастора-капелана-волонтера.
Євген Єжаков – це людина, яка згодилася 24 години на добу жертвувати усім, аби бути максимально корисним будь-кому зі своїх краян, неважливо це військові чи цивільні люди. Євген – волонтер, духівник, пастор Української християнської церкви «НП» у місті Луцьку. Фундамент до волонтерства був закладений ще у 2014 році, а з перших днів повномасштабного вторгнення, ризикуючи власним життям, капелан Євген виконує свою волонтерську та духовну місію.
З самого початку війни Євген почав займатися гуманітарною допомогою: вивозив родини, дітей, стариків, відвозив продуктову допомогу, гігієнічні набори й інші необхідні речи. Згодом з’явилася потреба у тактичному обладнанні для наших воїнів: засоби захисту, дрони, квадрокоптери, тепловізори, автомобілі, засоби розвідки та вогневої протидії.
- Щоденно, коли ти в поїздці, доводиться шукати рішення нестандартних ситуацій. Як би ми не старались прокласти більш безпечний маршрут, консультуючись з військовими та місцевими, передбачити, що станеться поблизу лінії фронту, неможливо, - розповідає Євген. - Найбільше з останнього запам’яталося місто Вугледар. Місто зараз дуже близько до позицій ворога, тому їхати й діяти треба було дуже швидко. Але як тільки ми в’їхали, місто накрило «Градами». Терміново потрібно було виїжджати, тому що нас попередили про атаку гелікоптерів.
Вугледар - звичайне шахтарське містечко на Донеччині. Колись там було 15 тисяч людей. Під час вторгнення Вугледар став форпостом, який прикрив собою мирні міста і був майже повністю зруйнований. Допомагати доводиться не лише військовим, але й місцевим цивільним – їх тут залишається близько сотні людей. Майже всі вони постійно живуть у підвалах і виходять лише до волонтерів, які привозять продукти, одяг, побутову хімію й питну воду.
На питання, чи було страшно коли «накрило», від Євгена була отримана несподівана відповідь:
- Так, дуже злякався. Але не тому, що в мене влучить. Злякався, що не зможу заїхати й передати допомогу. Ситуація була критична, але Господь нам допоміг. Я молився й продовжував їхати. Вантаж передали без ушкоджень, хоча неподалік впали три ворожі міни, цілих три та не одна не розірвалася. Таке диво. Але все одно встигли роздати допомогу цивільним до бомбосховищ, — зазначає волонтер.
Остання чотирьох денна поїздка була по містах Авдіївка, Красногорівка, Вугледар, смт Борова Ізюмський район, селах Богоявленка, Єлизаветівка, Костянтинівка, містах Дружківка, Краматорськ. Відвідали захисників 72 ОМБр, 110 ОМБр, 93 ОМБр та 115, що боронять східний напрямок. Також раніше Євгену довелося побувати в інших «точках», де люди потребують допомоги – у Лисичанську, Сєверодонецьку, Часів Ярі, Бахмуті, Святогірську, Пісках, Мар’їнці, Дебальцевому, Ізюм, Херсон та інших.
Останнім часом Євген Єжаков тісно співпрацює з волонтерами Чернівців, безпосередньо з Благодійним фондом «Янголи Донбасу» під керівництвом Сергія Статного. Його донька Яна Статна є найактивнішою волонтеркою Фонду, яка з перших днів російського вторгнення працює на перемогу. Завдяки співпраці з чудовою командою за останній місяць було зібрано та передано військовим 3 автомобілі джипи, 50 дронів, тони харчів: ковбаси, тушкованки, медикаментів й інші речі.
І на останок зазначимо, у капелана Євгена на рахунку близько 200 виїздів у міста, в яких люди потребують допомоги. Нещодавно український пастор капелан-волонтер Євген Єжаков отримав почесну відзнаку за волонтерську роботу та допомогу ЗСУ. Робота Євгена продовжується й надалі показуватиме приклади цінності людської душі.
