З 26 квітня по 1 травня у Дніпрі, у Будинку на Троїцькій, можна буде оглянути фотовиставку “Наодинці”. Це проєкт, покликаний підтримати тисячі українських жінок та чоловіків, які втрачають на війні найближчих.
Офіційне відкриття: 26 квітня о 18:00 за участі організаторів. Вхід вільний за адресою Троїцька площа 5А, Театральний поверх.
Фотопроєкт ініціювала та реалізувала платформа пам'яті Меморіал. Команда проєкту збирає дані про вбитих у війні цивільних і військових та робить усе, щоб зберегти пам'ять про кожну людину, чиє життя відібрали російські військові.
Авторка фотопроєкту: Катерина Москалюк – журналістка та документальна фотографка. До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну працювала з вразливими темами. Тепер документує наслідки війни.
- Мій фотопроект розповідає історії п’яти жінок із різних міст України, чиї чоловіки-військові загинули на війні. Це історії про кохання та втрату, про ніжність та біль. Жінки розповідали про улюблені місця, де любили проводити час з чоловіком, показували речі, які нагадують їм про коханих та про те, як намагаються жити далі. Мій фотопроект про жінок, чиї чоловіки вибрали не своє, а наше з вами життя, – каже Катя.
Роботи Катерини були опубліковані у виданнях GEO, Bloomberg Businessweek, Die Zeit, Bird in Flight, The Ukrainians, Ukraїner, Евакуація.City, Заборона, Куншт, Forbes Україна та інших, а також представлені на міжнародних виставках в Україні, США, Великобританії, Данії, Японії, Гонконзі, Кіпрі, Вірменії та інших.
“Наодинці” розповідає про долю п'яти жінок, які втратили чоловіків на війні:
- Ангеліна Попсуй із Дніпра втратила чоловіка Олександра Попсуя в жовтні 2022 року.
- Ксенія Бірюкова із Харкова втратила чоловіка Михайла Мітусова в серпні 2022 року.
- Індіра Баранецька з Одеси втратила чоловіка Вячеслава Баранецького у вересні 2022 року.
- Марія Онищенко з Києва втратила чоловіка Андрія Онищенка в липні 2022 року.
- Єва Фіалка зі Львова втратила чоловіка Дмитра Фіалку у вересні 2022 року.
- Я зробила татуювання з датами народження та загибелі мого чоловіка, щоб хоч якось заповнити цю порожнечу”, – розповідає Єва зі Львова. “Його перстень завжди зі мною. Коли виросте наша донька, то передам його їй”, – каже Ксенія із Харкова. “На військовому медальйоні запеклись сліди його крові”, – говорить Ангеліна з Дніпра. “Зробила кулон із його ім’ям, так відчуваю його присутність”, – ділиться Марія з Києва. “Це горнятко пам’ятає тепло його рук та дотик губ, – пригадує Індіра з Одеси.
- Війна відбирає в тисяч українців їхніх близьких. На плечі вдів і вдівців лягають обов'язки, які раніше вони розділяли з партнерами. Наше велике суспільне завдання – навчитися чути та підтримувати людей, які втратили близьких, – каже шеф-редакторка Меморіалу Анастасія Абрамець.
Кожен може допомогти зберегти пам'ять про вбитих:
- розповісти про цивільну жертву;
- розповісти про загиблого військового.
