На початку 2022 року в Миколаївській громаді планомірно йшли наміченими перспективними планами, а їх було чимало. У лютому плани різко змінилися: треба було діяти по ситуації, а це значить - робити те, чого не було в планах, відмовлятися від того, що так хотілося зробити. І все ж за рік повномасштабної війни в селах Миколаївської громади змогли зробити неймовірні речі та повернутися до запланованих справ. Нехай не все вдалося втілити в життя, але це поки що.
Із головою громади Віктором Одоєвцевим ми об’їхали громаду та на власні очі побачили, як змінилася громада за рік війни.
Віктор Одоєвцев: “Війна не зупинила роботу в громаді”
- Важливий навіть не результат праці, а люди, які працюють на громаду, вони найкраще можуть розповісти про свою працю в умовах війни, як вони бачать результати своєї роботи, - говорить Віктор Одоєвцев.
Розмову з головою Миколаївської громади вже традиційно розпочинаємо із розмови про людей. Не зраджуючи своєму гаслу “Кадри вирішують усе”, Віктор Миколайович запрошує поспілкуватися із кожним спеціалістом у сільській раді та старостатах. Зізнається, що з початком війни дуже переймався через виїзд спеціалістів за кордон, проте одні люди повернулися, на місце інших прийшла молодь.
- У нас дуже багато молоді в штаті. Я за те, щоб наша молодь працювала в сільській раді, переймала досвід у спеціалістів та набувала свого власного. Залучати інвестиції, співпрацювати з українськими та європейськими громадами молодим людям вдається набагато краще, бо вони мають сучасні погляди на життя. Я пишаюся нашими людьми, які залишилися в громаді навіть у воєнний час, які виховують та навчають дітей, а у вільний час займаються волонтерством. У нас є люди, які виїхали з країни, але прийшла молодь, зайняла вакантні посади. Чим більше молоді прийде, тим краще для громади, - говорить Віктор Одоєвцев.
У Миколаївській сільській раді працює 52 співробітників та троє спеціалістів у фінансовому відділі. Усі працюють на звичних місцях.
- Я дуже вдячний колективу за те, що в умовах війни всі працівники виконавчого комітету працювали 24 години на добу, - говорить голова громади.
Це, дійсно, була майже цілодобова праця. Окрім основної праці люди виходили на чергування та волонтерили. З лютого громада приймала багато переселенців. У Дмитрівській лікарні створили єдиний на всю Петропавлівщину тимчасовий прихисток для вимушено переміщених людей. Організували людям відпочинок, харчування, а для 70 людей, які й нині проживають в дмитрівському Шелтері, це місце стало домом.
- У нашій громаді об’єдналися всі села заради підтримки солдатів та переселенців. Хочемо, щоб наступне покоління знало, як Миколаївська громада об’єдналася в умовах війни. Війна не зупинила роботу в громаді, - говорить сільський голова.
В умовах воєнного часу, запевняє голова громади, у громаді нічого не змінилося, кадрами забезпеченні, щоправда навантаження колосальне на кожного працівника та працівницю буває. Одна людина виконує одразу двоє-троє посадових обов’язків. На диво з усім чудово пораються. До слова, заробітну плату працівникам виплачували й виплачують повністю. Із серпня на 2/3 (але не окладу, а середньої заробітньої плати) перевели лише працівників, які обслуговують навчальні та дошкільні заклади освіти.
Укриття та пункти незламності
Через війну постало питання щодо створення укриттів, їх створили в кожному закладі, аби в разі небезпеки люди могли зберегти своє життя. Наразі в громаді обговорюється питання щодо впровадження змішаного навчання, а згодом планують повертати дітей до звичного режиму. Також в громаді працює два пункти незламності, в яких люди можуть обігрітися, підзарядити гаджети. Такі заклади облаштували в Миколаївському будинку культури та Дмитрівській лікарні (Шелтері), забезпечили приміщення інтернетом та генераторами, встановили твердопаливні котли. Будь-хто може звертатися до пунктів незламності за допомогою.
Прямий зв’язок із головою громади
Ноу-хау в Миколаївській громаді - “гаряча лінія”, через яку можна напряму поставити питання та отримати відповідь від голови громади. Голова особисто відповідає на повідомлення та дзвінки. Окрім того проводять опитування серед людей.
- У програмі люди можуть поставити оцінку роботі голови громади чи старості, чи будь-якому колективу. Наприклад, дати оцінку на питання: «Як працює голова або відділ освіти, старости». За тиждень програма робить аналіз, видає результати, і тоді на оперативній нараді обговорюємо це питання. Такі опитування проводимо кожного тижня, повідомлень дуже багато. Вирішуємо питання та проблеми. Тому переходимо на новітні технології та оцінюємо свою роботу завдяки людям та їх оцінкам, - розповідає Віктор Одоєвцев.
Створюють нові робочі місця
Те, що запланували на рік, майже все виконали, запевняють у сільській раді. Розширюються, закуповують нову техніку, створюють нові робочі місця...
- Придбали сміттєвоз та отримали шкільний автобус. Ми обов’язково запустимо дитячий табір, хочемо розвивати промисловий туризм, у нас дуже багато планів. Працюємо та створюємо нові робочі місця, адже все одно через кілька років шахти закриються, а людям працювати треба. Плануємо відкриття робочих місць на 1500 - 2000 людей. До речі, у нас двоє переселенців працевлаштовані цього року: жінка - у мистецьку школу та чоловік — трактористом, - розповідає голова громади.
На території Миколаївської громади зареєстровано та мешкають 1200 переселенців. З них 70 у Дмитрівській лікарні, а інші винаймають житло самостійно.
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО
Велику увагу в Миколаївській громаді приділяють розвитку комунального підприємства. Цього року, незважаючи на воєнний стан, підприємство оновило свій технічний парк, продовжили вести водогін, лагодити дороги та втілювати енергоефективні проєкти. Про роботу в комунальній сфері говоримо з Людмилою Гарнадко.
На Миколаївському комунальному підприємстві наразі працює 22 працівника, у 2023 році штат планують збільшити до 35 працівників.
- У нас на підприємстві зараз не вистачає кадрів: потрібні трактористи, водій екскаватора, муляр-штукатур. Ми шукали працівників для літніх робіт і не могли знайшли. Люди зовсім не цікавляться роботою, - говорить Людмила Гарнадко.
Служба працює безперебійно
Не дивлячись на те, що цей рік став тяжким для всієї країни, у Миколаївській громаді не розгубилися. Разом згуртувались ще більше, комунальні служби працювали чітко увесь час і вирішували важливі питання з благоустрою, із забезпечення роботи комунального підприємства. Тому за цей рік змогли виконати заплановану роботу й проєкти.
- Як і повинно бути, уся територія громади прибиралася, важко було, коли їхали масово переселенці з Донеччини та Луганщини. На той час було багато сміття, люди зупинялися відпочити та поїсти, сміття, на жаль, викидалося будь-де в нас на території. Особливо багато було пластикового сміття, тому комунальне підприємство було завантажене працею, допомагали працівники з благоустрою. Я вважаю, що ми добре впоралися, проїжджі частини сіл Дмитрівка, Олефірівка та Миколаївка намагалися тримати в належному порядку. Звісно, ця праця обійшлася нам дорожче, ніж у минулі роки, але ми не планували такого об’єму роботи та використання ресурсів, - розповідає пані Людмила.
Благоустрій сіл не припинявся ні на мить
Вивозили сміття, облаштовували місця для його зберігання. На поминальні дні усі цвинтарі були прибрані, повсюди завезений пісок. Також прибиралися та фарбувалися усі дитячі та спортивні майданчики, обкошували бур’яни й косами, і технікою, усі села навкруги були прибрані навіть у такий важкий час.
- Єдина проблема, що узбіччя дороги обласного значення не скошують, адже ці служби вже багато років не виїжджають на обкіс траси. Доводиться інколи вирішувати цю проблему нам самотужки, іти на свої затрати, адже це наші території. Ми зверталися за вирішенням цієї проблеми до експлуатуючих служб, але, на жаль, вони не виконують свою роботу, - говорить Людмила Гарнадко.
Освітлення вулиць
Вуличне освітлення в селах не вмикають, але це лише на вимоги воєнного часу. У цілому роботи з освітлення вулиць у подальшому виконані, лінії електромереж працюють.
- Вуличне освітлення ми під час воєнного стану жодного дня не вмикали, дотримуємося світломаскування. Вирішили, що після Перемоги засяють знову всі села, - говорить Віктор Одоєвцев.
Дорогами громади
У воєнний час знайшлися можливості виконати великі дороговартісні проєкти з благоустрою.
- На двох ділянках дороги тепер є водовідведення дощових вод та паводкового відтавання снігів. Фактично це були дуже непроїзні ділянки. У такий час ми змогли допомогти людям, зробили бетоне покриття за кошти місцевого бюджету, і для цього винаймалася підрядна бригада. Асфальт, на жаль, коштує дуже дорого, тому вирішили вкладати бетон, і він дуже добре тримається та економить кошти сільської ради. Також комунальники прочищали стічні канали та робили нові для того, щоб відводити воду від населених пунктів, - пояснює Людмила Гарнадко.
На 2022 рік було заплановано дуже багато проєктів із благоустрою. Навіть Кабінетом Міністрів були затверджені ремонти вкрай зруйнованих доріг, зокрема планували відремонтувати дороги з Дмитрівки на Відродження та від Першотравенська в бік селища Васильківське.
- На ці дороги були затверджені графіки ремонтних робіт, але це зруйновані війною плани. Та ми все зробимо, головне, щоб скоріше була Перемога, і наша громада на неї активно працює, - доповнює Віктор Одоєвцев.
Дорога життя — так у Миколаївській громаді називають непроїзні дороги, якими доводиться користуватися жителям сіл, так як мають один шлях сполучення села з центром громади. Такі дороги життя є в Дмитрівці та Мар’їній Рощі. Цього року ці ділянки дороги капітально відремонтували.
- Ці ділянки дороги – проблема, певно, всього життя була. Люди часто ними користувалися. Цього року їх, можна сказати, наново побудували: зробили бетонне покриття та містки. Одна дорога в Дмитріці, інша - у Миколаївці. Планується вирішити проблему на вулиці Шахтарська, в Дмитрівці та Мар'їній Роща. Там також планується зробити бетонне покриття так, щоб вода не накопичувалася на дорозі. На Лебежій підсипали дорогу щебенем, - розповідає Віктор Одоєвцев.
Водозабезпечення
У селищі Васильківське утілено ще один проєкт із водозабезпечення. Установили водонапірну вежу, вагончик для очищення води, тож вода буде подаватися людям уже очищена та хорошої якості. Діловод Олександра Павлівна Козяренко та водоконтролер Тамара В’ячеславівна розповіли, як тепер із водою в селищі.
- У вас тепер є питна вода. Люди задоволені водою, багато хто відмовився навіть від привозної, бо наша дешевша та якість гарна. Зараз жителі можуть придбати воду в пункті видачі, він у нас у центрі селища. Так як вже встановили водонапірну вежу та будуть замінювати водомережеві труби на пластикові, то скоро всі бажаючі зможуть підвести воду до будинків. Люди вже записуються в список, і буде до будинків та квартир підводитися вода. Вона в нас добра, - говорять жінки.
У понеділок, середу та п’ятницю з 8.00 до 10.00 можна придбати воду в пункті видачі. У конторі старостату приймають комунальні платежі. Зокрема й збір за вивіз сміття — 30 грн за місяць із людини.
- Раніше люди ігнорували воду, не така була. А тепер купують більше. Якщо раніше по 200 літрів у день рідини продавали, то наразі один куб води в день розбирають. Привозну воду доставляють, але з перебоями, тож своя вода користується попитом. Зараз встановили в одному місці пункт продажу води, і люди знають час та приходять беруть, - розповідає староста Анатолій Курило.
У Васильківському старостаті встановили водонапірну вежу та очищувальну станцію.
- Найвища вежа в нашій громаді це у Васильківському. Такої висоти башти ми ще не ставили — 26 метрів. Спеціально замовлена на заводі, вона зварена із заліза, готові конструкції зварювали на місці. Роботи виконані коштом Миколаївської громади, - говорить Віктор Одоєвцев.
- У вежу закачується вода, а з неї водогоном вода дійде до будинків. Наразі можна подавати воду в будівлі, де вже маємо пластикові труби в водомережі та є підводка до домоволодінь. У найближчих планах по селищу замінити старі водомережі, уже від центрального водогону люди за власний кошти проводитимуть до будинків воду.
Боротьба зі сміттям
Доповнюють комунальне підприємство новим реманентом та технікою. Нещодавно до Миколаївської громади прибув сміттєвоз. Він буде задіяний на території всієї громади. Використання спеціалізованого автомобіля для вивезення побутових відходів набагато здешевить надання послуги зі збирання сміття.
- Закупили 9-кубовий сучасний автоматизований сміттєвоз, який не потребує ручної праці. Автомобіль буде обслуговувати всі території громади. Закупили його за бюджетні кошти Миколаївської сільської ради. По вивезенню твердих побутових відходів співпрацюємо з містом Першотравенськ, але в планах відкрити переробку побутового сміття на території власної громади, ця тема постійно обговорюється, адже проблема зі сміттям завжди актуальна, - розповідає голова громади Віктор Одоєвцев.
Транспортне сполучення
Це й проблема, і дилема, адже на території Миколаївської громади вже впроваджували пасажирські перевезення, але спочатку карантин, а потім війна негативно вплинули на маршрутні перевезення.
- У нас на території були започатковані два пасажирські маршрути: на Васильківське з Миколаївки та з Миколаївки через Мар’їну Рощу до Петропавлівки. Був задіяний автобус “ЛАЗ”, але через карантині обмеження на початку війни пасажирський потік зменшився, потім почалися перебої з пальним, яке ще й подорожчало в рази, тому ця послуга стала недоступна та дороговартісна для громади. Це було обтяжливо для бюджету, тому зараз це питання важливе, і ми працюємо над ним. Звернулися до благодійної організації, яка планує започаткувати соціальні маршрути, але це все тільки початкові стадії процесу обговорення та перемовин. Ще в планах відремонтувати більш економний автомобіль “Газель” та запустити в маршрут. Такий автомобіль вміщує 10-12 пасажирів, це економний і самоокупний варіант для пасажирських перевезень. Кошти на ремонт “Газелі” вже виділені з бюджету громади, - розповідає Людмила Гарнадко.
Комунальні послуги
Комунальне підприємство дофінансовують із місцевого бюджету. Проте комунальники надають платні послуги: вивіз та збирання сміття, постачання питної води, транспорті перевезення. На сьогодні 45% домогосподарств громади уклали договори на вивезення твердих побутових відходів. У селах, які забезпечені централізованою водою, 50% дворів уклали договори на постачання води, у Миколаївці 60% жителів уклали договори на воду.
- Потроху вирішуємо питання з водою та вивезенням побутового сміття в селах. Закуповуємо нову техніку. Кожного року громада вже менше виділяє коштів на комунальне господарство, більше на матеріальне забезпечення, - пояснює Людмила Гарнадко.
Про роботу комунального підприємства розповідає Сергій Іванович Алєксєєв, керівник комунального підприємства. Чоловік - пенсіонер, раніше працював на шахті та в колгоспі. Уже рік, як очолює комунальне підприємство в громаді. У підпорядкуванні - 21 працівник. Зустріли ми комунальників саме під час налагодження водопостачання в селі Петрівка.
- Займаємося відновленням водопостачання, міняємо автоматику. Через відсутність напруги не маємо можливості одразу перевірити на справність автоматику. На жаль, з відключеннями світла такі роботи в комунальників затягуються. Праця у воєнний час не змінилася, роботи менше не стало, навіть навпаки. Продовжуємо надавати всі комунальні послуги. Вартість ми не підвищували. Наприклад, вивіз сміття на місяць коштує 30 гривень з людини, вивозимо раз на тиждень. У воєнний час громада не піднімала ціни на вивіз ТПВ, погодьтеся, що 30 гривень - то невелика сума, аби централізовано вивозити сміття. Кожен договір із комунальною службою - це заробіток нашої служби. Звісно, сільська рада компенсує витрати на комунальне підприємство, бо ми ще не самоокупні, - розповідає Сергій Іванович.
ПРО ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ
Миколаївська громада співпрацює з благодійними організаціями щодо гуманітарної допомоги, за організацію цієї роботи відповідає секретар громади Тетяна Лесюк. Отримують допомогу для захисників та переселенців. Зокрема співпрацюють з компанією ДТЕК, завдяки якій мають змогу допомагати захисникам України. Наприклад, компанія виготовляє буржуйки, а волонтери громади доставляють їх на фронт.
У центрі села Миколаївка відкрили свою справу - невеличку затишну кав’ярню вимушено переміщені особи.
У будинку культури розташований штаб гуманітарної допомоги. Там надають допомогу вимушено переміщеним особам. У штабі збирають речі та гуманітарну допомогу для переселенців. Одяг у штаб приносять місцеві жителі з початку війни.
- Отримали від благодійної організації велику допомогу: 400 матраців, 400 гігієнічних наборів, 400 подушок, 400 наборів каструль, 400 ковдр. Це все за умовою організації ми видаватимемо комплектами на родину переселенцям, які першими були в нас зареєстровані. Намагаємося усім надавати допомогу по можливості, - розповідає Тетяна Лесюк.
Також у Миколаївському будинку культури створили пункт незламності. Тут є генератор, тож безперебійна напруга. У пункті можна відпочити, зігрітися, погодувати та запеленати дитину, попити чай із печивом, зарядити телефон. Такий же пункт незламності діє на базі Дмитрівської лікарні (у Шелтері). Там є ліжка, зручності та іграшки для маленьких дітей. Отримали для пункту матраци та побутову техніку від партнерів з міжнародної організації ООН.
- Отримали на громаду від благодійної організації водяні баки, кубові та трикубові. Їх будемо використовувати на об’єктах сільської ради за потрібністю та в бомбосховищах. До волонтерського штабу в Миколаївському будинку культури приносять одяг жителі громади. Люди, які оселилися в наших селах, приходить за гуманітаркою. Наразі видаємо гуманітарну допомогу від ООН, видаємо комплектами: термос, подушка, постільна білизна, ковдра, набір посуду, гігієнічний набір, рушники. Також видаємо людям продуктові набори, - розповідає Тетяна Лесюк.
Новітні технології
Діалог із жителями громади вийшов на новий рівень. Аби голова громади мав змогу дізнаватися про проблеми в селах, поломки, інші питання, які хвилюють громаду, молоді спеціалісти розробили спеціальний чат-бот для зв’язку з головою громади. Узагалі молодь у сільській раді є потужним поштовхом руху в новітні технології. Злагодженою командою працюють системні адміністратори Вікторія Биковська та Артем Буряк.
- Займаємося волонтерською та проектною діяльністю. Щоранку проводимо планування, розділяємо обов’язки й працюємо над утіленням ідей. Наше завдання - знайти партнерів для наших проєктів. Ми звертаємося до європейських організацій щодо співпраці. Однією з таких співпраць був проєкт, у якому ми отримали обладнання для сухих борщів. Це обладнання ми плануємо передати в Шелтер і залучити переселенців, щоб люди мали собі заняття та виготовляли борщі та супи для ЗСУ. Розробили та запустили он-лайн запис до сімейних лікарів громади. Так у кожного пацієнта є особистий кабінет, де обирають час та записуються на прийом. Створили “гарячу лінію” в реєстратурі лікарні, – розповідає системний адміністратор Вікторія.
- Так як у громаді фактично все комп’ютеризовано, то з початку блекауту та постійних відключень електроенергії має бути дуже активна підтримка комп’ютерної техніки, чим власне ми займаємося. Постійно потрібно щось лагодити. Кожного дня доводиться налаштовувати програми та перевіряти їх на справність, бо від цього залежить робота всього колективу в цілому, - розповідає системний адміністратор Артем Буряк.
Нещодавно до колективу приєдналася Валерія Каніболоцька, зараз дівчина навчається на другому курсі вишу та практикується в Миколаївській сільраді.
- Приїхала з Києва, вирішила на практику піти працювати в будинок культури та відділ культури. Практика мені подобається. Ми проводимо заходи для дітей переселенців, улітку проводили спортивний квест, а до Дня української кухні ліпили варенички, - розповідає Валерія.
Мріє молодь про мир в Україні та повернення культурного й спортивного життя в громаду, за яким дуже сумують. А поки в країні триває війна, вони тримають свій молодіжний фронт: створили власну “гарячу лінію”, чергують та відповідають на дзвінки. А ще з початку блекауту впровадили патрулювання вулицями разом з поліцейськими офіцерами громади.
Патрулювання
Слідкувати за правопорядком у селах громади було прийнято рішення ще на початку повномасштабного вторгнення. Важливо було, щоб ніхто не наживався у важкі часи мародерством. Варто було дотримуватися правил та порядку, тож патрулювання стало способом контролю.
- Коли стався блекаут, ми з місцевими вирішили патрулювати території на поліцейських та цивільних машинах. Треба було, щоб усі дотримувалися комендантської години, не було крадіжок. Був випадок, коли намагалися вдертися до магазину, тоді зловмисника злякали патрульним автомобілем. Коли почалися масові виїзди людей з Луганщини та Донеччини, ми почали перевіряти вимушено переміщених осіб, бо люди різні приїздять. Ми слідкуємо за їх способом життя, теж мали неприємні інциденти. Тому роботи офіцерам громади вистачає, підтримка від жителів нам дуже важлива, – розповідає поліцейський офіцер громади Віталій Лозовий.
Витративши цілий день на репортажну поїздку, ми не встигли побачити всі досягнення громади за 2022 рік. Тому цю справу продовжили наступного дня. Отож у наступному матеріалі продовжимо розповідати про Миколаївську громаду та її неймовірних жителів.
