Шахта, як і людина, має свої легені, без яких не може жити. А знаєте як дихає шахта? Як народжується шахта? Ми знаємо чоловіка, який розбудовував одну з шахт нашого краю. Знайомтеся: Нікітченко Олександр Володимирович. Понад десять років він дбає про те, щоб шахти дихали.
Із луганських шахт до петропавлівських надр
Олександр Нікітченко родом з Луганщини. У Луганську народився, там пройшло його дитинство, шкільні та студентські роки. У виші здобув спеціальність машинобудівника та пішов працювати за батьком на шахту. Через шість років 1997 року чоловік перевівся працювати на ШПУ-4 (шахтну пускову установку) в Луганську на посаду підземного електрослюсаря, з тих пір посади не змінював, але змінилося місце роботи..
- У 2000 році нашу команду відправили у відрядження до Першотравенська будувати новий шахтний блок №2, - розповідає Олександр. – Я потрапив у будівельну команду. Жив у гуртожитку міста Першотравенськ. Працювали вахтовим методом: 20 днів трудилися, а на 10 днів мали можливість з’їздити додому. Спочатку побудували один спуск у шахту, а потім продовжили будівництво другого спуску, який видає породу, - згадує Олександр.
Один із найважливіших елементів шахти – стовбур. Це вертикальна капітальна гірнича виробка, яка має безпосередній вихід на земну поверхню та призначена для обслуговування підземних гірничих робіт. Через шахтні стовбури видають на поверхню корисні копалини, породу, матеріали, обладнання, а також спускають та піднімають людей. Стовбури вкрай необхідні для провітрювання шахти – вони є її легенями.
- Щоб стовбур запустити до роботи, треба по ньому провести електробладнання, запустити кліть (спеціальний ліфт), провідники, канати та ще багато необхідного, аби можна було спускатися та підніматися у виробку. Стовбур ще потрібно забетонувати. На нас були покладені усі роботи з облаштування капітальних виробок. Адже ці стовбури будуються на весь термін служби шахти, - розповідає Олександр.
Будівництво другого блоку тривало близько 10 років. 2011 року він був готовий та введений у експлуатацію. Після закінчення будівництва Олександр повернувся до рідного Луганська та пішов працювати на шахту «Білоріченську». Так і планував усе життя робити на рідній шахті, але пропрацював лише три роки. 2014 року почалася війна…
Луганськ окупували. Тоді Олександр прийняв рішення, що при окупаційній владі жити й працювати не буде. Йому запропонували роботу на одній із шахт нашого краю. Дружину з доньками Олександр відправив у Житомирську область, там був організований табір для вимушено переміщених людей, а його сім’я та на той час потрапила в цю категорію. Сам повернувся до роботи.
- У 2014 році я приїхав до Петропавлівки. Почав працювати на шахті «Ювілейній». Тоді гадав, що все це тимчасово, що наше місто звільнять, ми повернемося додому. Але пройшло чотири роки, зрозумів, що ми вже не повернемося до Луганську. Роки йшли, і ми розуміли, що кращою ситуація не стане. Вирішили нарешті зібратися всією родиною, - розповідає чоловік.
У 2019 році чоловік нарешті придбав будинок у Петропавлівці, і родина почала нове життя на новому місці. Молодша донька перейшла навчатися до нової школи, старша була вже студенткою, дружина зайнялася хатніми справами, а він продовжив сумлінну працю на шахті.
2020 року будівельну бригаду розформували, капітальних робіт на шахтах більше не планувалося, тож Олександр перейшов працювати електрослюсарем на ділянку стаціонарного обладнання. А з 2022 року став ще й бригадиром та наставником. У бригаді Олександра працює 13 слюсарів та 3 гірників. А ще в чоловіка зараз проходять практику студенти. До слова, Олександр пройшов спеціальні курси, щоби мати змогу бути наставником.
Електрослюсар допомагає шахтам дихати
Основна спеціальність Олександра - електрослюсар на гірничій будівельній дільниці. Головним завданням бригади електрослюсарів є забезпечення шахтарів усім необхідним для гірничих робіт - підготувати молотки, почистити крани, перевірити сигналізацію. Це потрібно, щоб гірники мали змогу пропрацювати добу, не витрачаючи часу на зайву роботу.
На дільниці Олександр з бригадою обслуговують вентиляцію шахти. Робота чоловіка - надважлива та відповідальна, адже вентиляція шахти - це як легені в людей.
- Кожна шахта має два вентилятори, один працює, другий – завжди в резерві. Шахта не може залишитися без вентиляції, і ми відповідальні за шахтні легені. Наприклад, якщо трапилися якісь поломки, ми робимо заміну вентилятора, а зламаний починаємо перевіряти, чистити, міняти, щоб через місяць їх знову поміняти місцями, - розповідає Олександр.
Також кожного місяця електрослюсарі перевіряють на справність шахтні кліті (ліфти, якими спускають та піднімають шахтарів),оцінюють зношеність канатів, проводять високовольтні роботи, чистять та замінюють купу деталей. Ще електрослюсарі перевіряють на справність парашути. Так, парашути є й у шахті. І потрібні вони для страховки клітей. Раз на пів року проводяться випробовування на їх справність.
- На випадок, якщо щось трапиться з тросами, кліть почне падати, спрацьовує парашут, який зупиняє падіння кліті. Тому ми перевіряємо троси, і періодично випробовуємо парашут. Пружину на парашуті треба постійно перевіряти, щоб вона була ціла. Основна наша робота - це забезпечення електрики, без неї нічого не працюватиме, - говорить електрослюсар.
За електрикою на шахті пильнувати треба постійно, адже найменша несправність може привести до травматизму та навіть трагедії. На жаль, на шахтах бували випадки, коли кліть з шахтарями застрягала під час спуску.
- Був випадок, коли кліть зірвалася й полетіла вниз, але, на щастя, спрацювали парашути, і все обійшлося. Кліть зупинилася на половині стволу. Тоді до роботи теж береться наша бригада, бо зняти безпечно кліть з парашуту та відновити спуск можуть тільки електрослюсарі, - розповідає наш герой.
Поділився чоловік з нами враженнями від роботи на шахтах Луганщини та Дніпропетровщини. Яка різниця між шахтами регіонів?
- У Луганську нас обмежували в кількості матеріалів, і знайти необхідне було важко. А на шахтах ДТЕК Енерго все навпаки: вони краще забезпечені. Працювати завжди є з чим, матеріалів багато, їх завжди завчасно привозять. Тому ми вчасно справляємося з нашою роботою. До того ж зараз шахти ДТЕК виходять на новий рівень технологій: використовуються в роботі комп’ютери, дисплеї, програми, обмежувачі швидкості, надійний захист. Усе це компанія робить, щоб не тільки піклуватися про безпеку своїх робітників, а дає можливість забезпечувати стабільну роботу енергосистеми України.
Відпочиває на риболовлі
З такою затребуваною роботою нечасто доводиться відпочивати, та й зібрати весь колектив слюсарів на спільний відпочинок майже неможливо через різні графіки роботи. Проте в бригаді склалися дружні стосунки.
Для себе особисто після роботи Олександр має приємне заняття: у вільний час чоловік дуже полюбляє рибалити.
Ще з дитинства батько брав маленького Сашу на риболовлю. Потім підлітком хлопець рибалив самостійно, зараз це улюблена справа та відпочинок.
У Луганську родина мала дачу. На вихідні Олександр обов’язково виїжджав з родиною до річки. Коли сім'я покинула Луганщину та вирішувала своє майбутнє з місце проживання, головною умовою було, щоб поряд була річка та гарна природа для риболовлі. Петропавлівка стала Олександру до пригоди, тепер у чоловіка є змога частіше рибалити.
- Буває навіть після роботи приходжу та йду порибалити: хоч на пару годин можу з’їздити на велосипеді до річки, посидіти, відпочити. Ще, звісно, не вибрав своє місце, потрохи пристосовуюся. Буває, не маю сил щось робити по дому, поїду до річки на пару годин, повертаюся вже з новими силами та продовжую домашню роботу. Улови різні бувають: якось наловив шість кілограмів риби, то пригощали нею й сусідів, - розповідає Олександр.
28 серпня в Україні відзначають День шахтаря, тому до професійного свята Олександр передав побажання для своїх співробітників та всіх шахтарів.
- У такий нелегкий для нашої країни час бажаю лише миру та Перемоги, а ще стабільності в роботі. Щоби люди залишалися при роботі та мали лише свої джерела енергії. Нехай вони працюють, отримують гідну оплату та підтримують енергетику країни.
