Ігор та Ірина Солдатенки – подружжя морських піхотинців. Уже понад сім років, як у їхньому щоденному гардеробі важливе місце займають берети морської хвилі. Як то бути сім’єю морських піхотинців розповіли журналістці тижневика «Степова зоря».
Розглядаючи сімейні світлини Ігоря та Ірини Солдатенків навіть на думку не спадає, що бачуться вони дуже рідко. Вони обидвоє - морські піхотинці та вже понад сім років як склали присягу й пішли захищати країну. Зараз Ігор – на Донеччині в гарячій точці, а Ірина виховує маленьку донечку Аліну.
І Ігор, і Ірина родом з Донеччини. Ірина з міста Курахово, а Ігор з Олексіївки Великоновосілківського району. Познайомилися 2015 року в Новоселівському військкоматі, як не дивно, але вони прийшли до військового комісаріату на службу. Через три роки знайомства Ігор зробив Ірині пропозицію руки й серця.
Ігор освідчився Ірині в листопаді, вона погодилася стати його дружиною. У травні цього ж року вони вирішують пов’язати свої життя з військовою службою.
- 8 травня 2019 року ми переїхали до міста Миколаєва й підписали контракти на службу в 36-тій окремій бригаді морської піхоти міста Миколаєва. А 10 серпня ми офіційно стали чоловіком та дружиною. Ось уже три роки разом, - розповідає Ірина.
Відгуляли гарне весілля: з білосніжною довгою сукнею, з весільним вальсом та клятвою бути завжди разом.
- Ігор дуже хотів служити саме в морській піхоті, я, як вірна дружина, пішла за ним, хоч нам і довелося переїхати до Миколаєва, далеко від дому. Проте ми були разом, працювали разом, - розповідає жінка.
Ірина працювала у військовій бухгалтерії, а Ігор на той час був сержантом роти глибинної розвідки. Молода пара винаймала житло недалеко від частини. Через рік подружжя дізналося, що матимуть первісточку – Ірина була при надії. У свою декретну відпустку вона повернулася на Донеччину, де з’явилася на світ маленька Аліна. Ігор повернувся на службу до Миколаєва та служив там до лютого 2022 року, а потім почалася війна.
Морську піхоту з Миколаєва перекинули на Луганщину, потім на Донеччину. Наразі Ігор служить під Бахмутом. Натомість Ірина з донечкою лишили рідну Донеччину та переїхали до Петропавлівки. Подружжя бачиться зовсім мало, щоденно тримають відеозв’язок, спілкуються за першої ліпшої можливості.
- У Курахово стало небезпечно: постійні прильоти, ракети та снаряди… З маленькою дитиною взагалі нереально там було жити. Ігор привіз нас до Петропавлівки, в безпечніше місце. У Петропавлівці спочатку ми оселилися в родичів, а потім знайшли окреме житло, згодом переїхали до нас і батьки. За час війни, за ці п’ять місяців бачилися з чоловіком лише тричі, недовго, - розповідає Ірина.
21 липня маленькій Аліні виповнилося два рочки. І татко влаштував донечці сюрприз. Ігоря відпустили на добу додому, аби він зміг привітати свою маленьку дівчинку з іменинами та обійняти своїх рідних донечку та дружину.
- Для Алінки приїзд татка став сюрпризом. Ми поїхали зустрічати Ігоря до траси. Він вийшов до нас у повній екіпіровці: зі зброєю, в бронежилеті, шоломі. Доня татка довго не бачила, тому я хвилювалися, що може відвикла. Але коли Ігор підійшов до нашої машини, я відкрила двері, донечка впізнала татка і почала посміхатися. Потім були обійми, та цілу добу Алінка від татка не відходила, - розповідає Ірина.
Тяжко в розлуці виховувати донечку, зізнається Ірина. Найбільше хвилюється, щоб дитина не відвикала від татуся. Хвилюється за Ігоря, бо знаходиться в гарячій точці. І завдання морським піхотинцям ставлять особливі.
36-та окрема бригада морської піхоти перебуває в підпорядкуванні командування Морської піхоти України. Сформована в 2015 році на базі військових частин, виведених з окупованого Криму. Морська піхота – саме ці хлопці та дівчата носять берети кольору морської хвилі. Морська піхота служить як на суші, так і на морі.
До речі, подружжя на службу пішло добровольцями. Ірина в лавах армії з 2015 року, заключила другий контракт. Пройшла підготовку, уміло володіє зброєю.
- Коли я прийшла служити, то ще мало було військових серед дівчат. Дівчина чи жінка-військовослужбовець, на той час це була дивина. Згодом більше жінок пішли служити й захищати країну, - розповідає Ірина.
Сьогодні Ігор керує взводом піхотинців і має в підпорядкуванні 15 осіб. У Ірини свої військові та цивільні обов’язки.
- Поки Ігор служить, ми чекаємо на нього. У мене ще рік декретної відпустки, якщо війна не закінчиться за рік, то повертатимуся на службу, я військовозобов’язана, - говорить Ірина.
Наразі головне завдання Ірини - виховання донечки. З Ігорем тримають щоденний зв'язок. Дуже хвилюється, що чоловік за п’ять місяців війни схуднув на 10 кілограмів, а чоло посивіло. Розуміє, як нелегко її морському піхотинцю, адже він має відповідальність за підлеглих йому солдат. І знає, що він відчуває їхню з донечкою любов навіть на відстані. Зігріває морських піхотинців їхня любов та віра в Перемогу України, після якої Ігор повернеться додому, житимуть під мирним небом.
