«Нашу Герцевську гору облюбував парапланерист»! Якось помітили маломиколаївці у своєму краї параплан, що кружляв як птах між небом та землею. А згодом ще три парапланеристи випробовували першотравенські терикони: одні за одним злітали й кружляли над соняшниковими полями дивовижні «птахи» – параплани. Кого ж це наші краї зацікавили, звідки гості? А виявляється, парапланерист місцевий. Та більше того, самотужки опанував свого «птаха», а терикони вже підкорював із друзями.
Дмитро Савченко готується до старту
Дмитро Савченко з Миколаївки. Це він забирається на місцеві вершини, аби вкотре піймати відчуття вільного польоту. Опанував параплан близько п’яти років тому. Це не так багато, як у професійних парапланеристів, проте цього достатньо, аби закохатися в небо. Він розповів, з чого починав освоювати параплан та чому потрібно наважитись і зробити перший крок назустріч хмарам.
З дитинства мріяв підкорити небо
Кажуть, що нескінченно можна дивитися на вогонь, що горить, та на воду, що біжить. А я б додала: і на параплани, що кружляють у небі! Відчуття вільного польоту, кілометри під ногами та хмари над головою — це все про політ на параплані. Цей вид екстремального відпочинку стає все популярнішим в Україні, та досі залишається загадкою для багатьох любителів активного відпочинку.
Якось, відпочиваючи на морі, Дмитро побачив, як літають параплани. Вражаюче дійство захопило настільки, що захотілося й самому полетіти.
- Здається, я все життя хотів літати. З самого дитинства мріяв підкорити небо. Спочатку вилазив на дахи будинків, тягнуло, певно, до неба. Уже в зрілому віці вподобав параплан і почав літати, – говорить Дмитро.
Політ на параплані – це релакс
У небі ти забуваєш про всі турботи, поринаєш в інший світ. Звичайно, полетіти парапланом без гарної фізичної підготовки неможливо, а ще треба трішки впевненості та сміливості. Ці якості Дмитро має. Він – столяр і будівельник у вільний час від основної роботи. А загартувала його характер професія: Дмитро – рятівник восьмого загону Павлоградської гірничо-рятувальної служби. Віддав 16 років життя нелегкій та небезпечній професії.
Дмитро готує параплан до старту
- Коли горить лава, шахтарів виводять на поверхню, а ми йдемо локалізовувати наслідки. Дим, газ, вибухи... А коли дістаєш із завалів загиблих людей, як довелося на шахті імені Засядька, то страшнішого вже нема нічого, – розповідає Дмитро.
Відволіктися від роботи допомагає Дмитру параплан. Тут теж є певні хвилювання, але поки ти вперше не підкориш небо. Загалом політ на параплані – це релакс.
«Є бажання, треба летіти»
«Є бажання, треба летіти», – каже наш герой. Тому й поставив собі за мету освоїти параплан. Одразу взявся вивчати все, що стосується парапланеризму. Переглядав відеоролики досвідчених спортсменів-екстремалів, знайшов собі й навчальне «крило».
Спорядження купував поступово: спочатку придбав «крило», потім підвіски, запасне «крило», карабіни, шолом – все, що потрібно для безпечного польоту. Три місяці тренувався на землі: вчився тримати параплан, керувати ним.
Дмитро з учасниками Павлоградського клубу
- Наземна підготовка дуже важлива. Треба навчитися тримати і контролювати крило до того, як почнеш літати. Звісно, бути готовим до того, що з першого разу піднятися в небо може не вийти. У мене перший раз не вийшло, але я упевнений чоловік – знаю, що мені все під силу, тому пробував ще і ще, – говорить Дмитро.
Перший політ…
- Коли ти перестаєш відчувати землю під ногами, настає ні з чим незрівняне відчуття легкості і свободи. Є страх, є певне хвилювання, притому завжди. Але не передати того задоволення, коли кружляєш в небі. Я ніколи не стрибав з парашутом і бажання такого не маю. Параплан – це зовсім інше. Це не порівняти з парашутом, де ти стрімко падаєш вниз. Параплан – це літати як пташка, – ділиться враженнями Дмитро.
Політ Дмитра на параплані над Петропавлівськими лиманами
У парапланеристів кількість польотів рахують в годинах, Дмитро встиг налітати за цей проміжок часу дві години. Найвища висота, на яку піднявся Дмитро – 900 метрів. Є бажання злетіти ще вище. А ще Дмитро намагається подружитися з аерологією та вітрологією. «Природу треба розуміти», – запевняє Дмитро.
Параплан над Петропавлівськими лиманами
Аби побачити політ параплану, піднімаємося з Дмитром пішки на Герцевську гору. З неї відкривається дивовижний краєвид, і як на долоні видно Петропавлівські лимани. Дмитро тим часом розгортає пурпуровий параплан, вдягає спорядження і за лічені секунди вітер підхоплює «крило». Над лиманами починає кружляти незвичайний птах. Неймовірне захопливе видовище!
Політ Дмитра на параплані над Петропавлівськими лиманами
Після приземлення Дмитро зізнається, вітер інколи сам вирішує куди направити «крило» і в такі моменти варто зорієнтуватися й докласти максимум зусиль, щоб параплан не наштовхнувся на перешкоди. Досвід професіоналів тут не завадить.
У колі однодумців
Нещодавно Дмитро став членом Павлоградського клубу парапланеристів. Знайомство з такими ж фанатами парапланів додало Дмитру впевненості, адже він опинився у колі однодумців, друзі підтримують, дають цінні поради та діляться досвідом. Самі ж парапланеристи кажуть, що Дмитро безстрашний парубок.
Парапланеристи
- Я люблю літати на параплані, друзям розповідаю про свої польоти, вже не одного друга запрошував політати на такому спорядженні. Усі, хто спробував, задоволені, – говорить Дмитро.
І знову відривається від землі...
Політали ми і приземляємося щасливі. А як інакше? Ти бачиш все довкола, можеш насолодитися цією красою з висоти, як пташка. Це варто того, аби один раз наважитися і відкрити для себе небо.
Політ Дмитра на параплані над Петропавлівськими лиманами
Наш герой Дмитро Савченко мріє підкорити нові висоти, а ще чекає, поки підросте його восьмирічна донечка Даша і разом з татком підкорятиме небо.
«Що боятися? Якщо треба!» – говорить Дмитро і знову відривається від землі...
