"Шановна пані Ірино! Цього листа я пишу Вам з проханням звернутися до читачів Petropavlivka.City. Хочу розшукати онуків чи правнуків Рудника Павла Прокоповича, щоб зібрати і передати їм матеріали про нього. Хочеться, аби 9 Травня в їх дім прийшло дійсно свято. Щоб вони дізналися про його героїчний бойовий шлях в роки Другої Світової війни". Пише до редакції пані Валентина Сідорова.
Рудник Павло Прокопович з сім’єю народився в 1895 році в с. Петропавлівка. Батьки, Прокоп і Марія, були багатодітними – в їхній сім’ї налічувалося дев’ятеро дітей. Відомо, що 22 вересня Павло Прокопович разом зі своєю дружиною Анастасією Захарівною купують собі хату в Петропавлівці на вулиці Набережна, 13. А 12 жовтня 1932 року вони продають цю хату Сінгуру Свириду Остаповичу. Ця хата стоїть і нині. Збереглися навіть документи на купівлю-продаж будинку, які залюбки надала Британ Світлана Павлівна, колишня власниця цієї хати.
Потім Павло Прокопович із сім’єю переїздить до с. Брагинівка, де і мешкав він до початку війни. Звідти пішов на фронт. Воював командиром 1-го батальону 1-го дивізіону 146-ї армійської гарматної артилерійської бригади (наказ 146 №5/Н від 30.09.1944 р.) Помер 21 січня 1945 року в 395-у медсанбаті.
Нами були направлені запити до архіву Інституту пам’яті України у Другій Світовій війні Надзвичайному і Повноважному Послу України в Угорщині Непоп Любові Василівні. Посольство України в Угорщині надіслало архівні матеріали на 9 аркушах з перекладом українською мовою.
Прізвище Рудник Павла Прокоповича занесене на Меморіалі Слави в с. Брагинівка (Богинівка), до книги «Пам’яті України, Дніпропетровська область», т.6 стор.104. У Петропавлівському РВК зберігається карточка загиблих воїнів, партизанів і підпільників війни 1941-1945 років: Рудник Павло Прокопович, в правому кутку, значиться – Брагинівська с/р. В родинному альбомі зберігається фото доньки – Ніни Павлівни зі своєю тіткою Марфою Прокопівною (сестрою тата), і зі своєю сім’єю – чоловіком і дитиною. Тож, можливо, за цими фото зможемо знайти рідних Рудника Павла Прокоповича. Пам’ять про Другу Світову війну збережемо без терміну забуття! Це потрібно нащадкам!
