Ірина Георгіївна Лубенська – вчитель української мови та літератури Петропавлівської ЗОШ №2. Досвідчений педагог, до думки якої дослухаються, з якою радяться. Учні із радістю поспішають на урок рідної мови, вивчають літературу, долучаються до вивчення творчості українських поетів та письменників. Вихованці Ірини Георгіївни – учасники та переможці предметних олімпіад, творчих конкурсів.
- Про роботу у школі навіть не мріяла! Прийшла у вчительську професію зовсім випадково, – зізнається Ірина Георгіївна, – поїхала вступати до педвузу із подружкою за компанію.
Але, як відомо, нічого випадкового у світі не трапляється. Певне, це й була підказка долі: і випускниця Петропавлівської школи вступає до педагогічного вузу.
Педагогічна трудова діяльність розпочалася в Брагинівській школі: Ірина Георгіївна стала працювати тут піонервожатою. У той же час навчалася в Запорізькому університеті на філологічному факультеті.
Найкращі згадки лишилися про колектив Брагинівської школи. Особлива підтримка й допомога була від директора школи Воронкіної Антоніни Петрівни. Склалися дружні стосунки із колегами Друзенко Наталею Миколаївною, Ковальовою Катериною Миколаївною, Дем’яненко Аллою Володимирівною, Кушовою Оленою Петрівною, Марченко Світланою Анатоліївною. Згадує із усмішкою Ірина Георгіївна, як вчитель початкових класів Шаповалова Любов Анатоліївна вчила її, молоду вчительку, робити каліграфічні записи на дошці
- Бути вчителем мене вчили у саме у цій школі, – говорить Ірина Георгіївна. – Там я провела перші свої уроки української мови та літератури. Ці перші 10 років були важливими для мене як для педагога.
Педагогічна стежина продовжилася в Петропавлівській ЗОШ №2, куди прийшла працювати на запрошення директора школи Бородавки Марії Іванівни. Відшліфовувати майстерність вчителя-літератора допомагали старші колеги – Фоменко Марія Харитонівна, Таранченко Раїса Іванівна, Шукало Людмила Григорівна. Працювати у такому згуртованому дружньому колективі було легко. Ірина Георгіївна не соромилася запитувати, а наставники радо допомагали та раділи успіхам молодої колеги.
Таке доброзичливе ставлення до молодих педагогів успадкувала Ірина Георгіївна.
Сьогодні вже вона допомагає розібратися у формах та методах викладання предмету, радо ділиться досвідом. Вчитель має педагогічне звання «Вчитель-методист», працює заступником директора школи із навчально-виховної роботи.
Схвально відгукується про роботу вчителя директор школи Ольга Іванівна Цимбал:
- Ірина Георгіївна – фахівець високого рівня інтелекту, освіченості та національної самосвідомості. Це творча, духовно багата особистість, талановитий педагог та надійна людина. Вона вчить дітей самостійно мислити, пробуджує прагнення творчості, розширює мистецькі обрії, формує естетичні смаки, виявляє і розвиває творчі здібності школярів, навчає учнів сприймати літературні твори розумом, серцем і душею. На уроках і під час проведення занять літературної студії педагог вчить школярів висловлювати свої думки, аналізувати художні твори, дискутувати, любити поезію. А якщо в комусь побачить іскру таланту – не дає їй згаснути.
Учні йдуть із радістю на урок, бо уроки, які проводить Ірина Георгіївна, це уроки спілкування, роздумів про життя, про навколишній світ.
Чи змінилися діти? Вчителька вважає, що не змінилися. Змінився світ, цифрові технології перехопили увагу дітей. Хвилює Ірину Георгіївну, як і всіх інших вчителів-філологів, що книга, друковані видання все менше цікавлять учнів, втрачається інтерес до читання. Тому й застосовує вчитель новації, користується новими формами й методами, а на уроках все частіше звучить художній твір.
Улюблені письменники вчительки – Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський. Читає й перечитує класиків, розповідає про них учням, залучає до вивчення життєвого шляху та ознайомлення із їх творами.
- Із кожним прочитанням навіть знайомих творів відкриваєш для себе нове. Стала уважніше читати описи природи, філософські роздуми. Тому ці твори й визнані світовими шедеврами, що їх цінність нетлінна, вони не підвладні часу. Своїми відкриттями ділюсь із учнями. Приємно відчувати щирість дітей, бачити їх небайдужість.
Розповідає Ірина Георгіївна, що діти стали відвертіші, відкритіші до спілкування. Із ними можна обговорювати літературних героїв, вони вміють відстоювати свою точку зору. Вчителька наводить приклад, що образ Кайдашихи сьогоднішні учні трактують по-своєму, із висоти сьогодення. Раніше знаходили у образі більш негативного, а тут стали на захист героїні і з допомогою тексту твору «Кайдашева сім’я» довели позитивну роль Кайдашихи.
Вчителя тішать такі уроки, радісно бачити, як діти вчаться самостійно думати і робити висновки. У сучасних дітей немає шаблонного мислення, вони не сприймають на віру прописні істини, до всього вони прагнуть дійти власним розумом.
Такі уроки приносять радість, адже вчитель бачить результати своєї праці.
Про що мріє вчителька? Щоб книга стала для дітей другом у дорослому житті, щоб література навчила творчому пошуку, розвивала таланти, допомагала пізнавати світ.
