Жителів села Коханівка почули невтішну звістку: фельдшерський пункт у селі закривають. З цією проблемою жителі звернулися до редакції.
ФАП у Коханівці
Ситуацію прокоментувала голова Хорошівської сільської ради Оксана Донченко:
- Утримувати два медичний заклади на території однієї сільської ради – справа непроста. П’ятий рік Коханівський ФП фінансується із місцевого бюджету. У фельдшерському пункті працює медична сестра та молодша медична сестра, це півтори ставки, які теж платить сільська рада. Ми заклали кошти на перший квартал цього року. А далі будемо не в змозі утримувати на своєму балансі ФП. Вважаю, що жителі села не лишаться без медичного обслуговування: в Хорошівську амбулаторію приїздить лікар, у термінових випадках можна викликати швидку. Сподіваюся, що після утворення ОТГ кошти будуть на поновлення роботи закладу. А поки що ми будемо змушені тимчасово припинити фінансування ФП.
Руїни сільського клубу в Коханівці
Таке пояснення не влаштовує жителів сільської ради. Вони написали звернення до голови сільської ради із проханням винайти можливість для збереження фельдшерського пункту. Жителі села, вихідці з Коханівки та небайдужі до долі села люди обговорюють болюче питання.
Людмила Чубас:
Одне слово останнім часом дуже часто ми чуємо: невигідно. Невигідно було утримувати в Коханцівці сільський клуб, дитячий садок. Тепер це руїни у центрі села. Школа – теж невигідно! А тепер – ФАП! Певне, люди теж комусь невигідні, а вони поки що ще живі!
Валентина Акініна:
Душа болить, коли їдеш мимо руїн дитсадка, клубу. Як легко все зруйнувати! А про старих людей хтось подумав?! ФАП для села необхідний! Школи немає, садочка й клубу теж. Село просто вимирає.
Анна Лященко:
ФП селу необхідний! Залишити людей без першої невідкладної медичної допомоги - це злочин! А особливо там, де і так все зруйнували, позакривали! Люди живуть тут переважно похилого віку. Вони не можуть виїхати чи поїхати до лікарні, аптеки. Не можуть і фізично! А це їх здоров'я! НЕВИГІДНО жити?! Так виходить!? Це мізерні затрати, кошти на підтримку ФП.
Галина Козикова:
Одного разу я зустріла випадково чоловіка із будівельної організації, який в студентські роки працював на канікулах в будзагоні і будували в Коханівці пташину ферму. Людина з міста, він згадував Коханівку як рай земний: річка, ліс, розвинена для маленького села інфраструктура: дитсадок, школа, клуб, магазини. Не повірив, коли я йому повідомила, що майже нічого не лишилося. Коли їдемо через село, сльози навертаються на очі. Зруйнувати простіше, ніж збудувати. Дуже шкода.
Наталя Антонова:
А хіба хто хвилюється про людей? Про те, що люди залишаються без медичної допомоги. А як стареньким бути? Навіть тиск виміряти, щоб знати, яку пігулку приймати. Хто прийде поміряє тиск, зробить укол? Чи прохати дітей чи онуків, щоб приїхали з міста поміряти тиск? У селі залишився лише один ФП і той хочуть закрити… Майте совість, люди!
Раїса Котарєва:
Молодь тікає із села тому, що немає перспективи. А яке ж було село? Я теж живу в місті, але влітку приїжджаємо сім'єю в село і насолоджуємося чистим повітрям і спокоєм. Це моє рідне село. Тяжко дивитись на його занепад.
Ніна Мурзіна:
Пам'ятаю, в дитинстві моя улюблена тітонька хворіла. Скільки разів і вдень, і ввечері я бігала до фельдшера й кликала, аби зробив укол. Пам'ятаю Хорошівську лікарню, стаціонарне відділення. І все зникло... Якось дивно: село є, люди є, а інфраструктура зникає. Дуже прикро, і цьому немає пояснення і виправдання. Тому всіми силами треба залишити ще те, що можна - ФП у кожному селі, і школу, садочок!
Тетяна Усата:
Люди, не будьте байдужими! Не мовчіть. Разом - ми сила! Адже село вмирає, а ми спокійно спостерігаємо. У селі залишилися переважно люди похилого віку. Хто їм допоможе? Не допустіть, щоб із нашого села залишився хутір.
