Ретрансляція вагомих думок художньої літератури після прочитання може кардинально змінювати ставлення людей до мовця. Адже література збагачує нас, не тільки образно, мовно, а й інтелектуально. Книжки із сьогоднішньої добірки різноманітні за тематикою та наповненням. У ній ви знайдете романи про козаків, голодомор; одну белетризовану біографію українського пророка. Також тут зачаївся один художник, що проміняв шанс американської мрії та українські реалії та УПА.
Художня література
Цінність історичного роману у його відтворенні певної історичної епохи. Чим детальніше такі відображення, тим правдоподібніше звучать самі романи. «Паперові солдати» братів Капронових – це роман, який відправляє нас у першу половину минулого століття. Це історія про двох українських художників: один живе в Америці та працює у студії Діснея, а інший – поміняв можливість виїхати в США та став простим учителем на Волині, а пізніше приєднався до лав УПА та загинув за вільну Україну. Капранови у цьому романі майстерно поєднали елементи історичної точності та дві абсолютно різні біографічні лінії.
Історичний контекст та епоху чудово відтворює і Гнат Хоткевич у своєму романі «Тарасик». У свій час твір уже був готовий до видання, але арешт та вбивство Хоткевича на довго відтермінував знайомство українського читача із ним. А сам роман-епопея у захопливій та цікавій формі розповідає про основні віхи життя великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Якою він був дитиною, якою людиною виріс, які та з ким мав стосунки, про що думав та чим зловживав? Зрештою, чи багато ще у нас самих залишилося стереотипних уявлень про цього чоловіка? Всі відповіді – у романі.
Художні книги про козаків сьогодні часто овіяні ореолом романтичності та героїчності. Та чи завжди було так? Про «Чорну раду. Хроніки 1663 року» Пантелеймона Куліша чув чи не кожний українець ще зі школи. Історичний роман про козаків, який сам автор називав хронікою. У епіцентрі подій роману – відома ніжинська чорна рада козаків у 1663 році. Кулішу вдалося правдиво та детально зобразити стан суперечності козаків, їхніх намірів та бачення майбутнього країни. Вдалим є і зображення соціального, політичної картини України того часу. Проте не варто забувати, що поруч історичного вмісту у творі присутні також і романтичні нотки та теми. Іншими словами, читати суто звід історичних фактів нікому не доведеться.
Художні книги про голодомор читати важко, неймовірно боляче. Сторінка за сторінкою читача поглинає той жах, страждання та злочини, які вчиняли над українцями наші вороги. Та заради пам’яті, історичної справедливості та правди читати потрібно і такі книжки. «Марія» Уласа Самчука та «Жовтий князь» Василя Барки – два найвідоміших романи, де голодомор є центральною темою. А роман Самчука взагалі є першим твором про одну із найбільших трагедій нашої історії (він написаний 1933 року).
Є й інші художні книги, варті уваги кожному ерудованому читачу. Але це вже друга історія зовсім іншої добірки.
