Наталя Стряпкова має дві вищі освіти — економічну та художню, закінчила курси англійської мови, працювала дизайнером в столичному салоні штор і гардин. Та все це залишила і повернулася в рідне село, щоб стати вчителем малювання. «Я повернулася додому, щоб не пропустити життя, — говорить, усміхаючись, Наталя. — У міській метушні не вистачає часу зупинитись для того, щоб озирнутись навколо, подумати, помилуватись навколишнім світом».
Вперше Наташа здивувала всіх, коли після закінчення школи із срібною медаллю відмовилась вступати до вишу, а обрала будівельний коледж за спеціальністю дизайнер. Вона хотіла вчитись малювати. А підготовчі курси перед вступом стали першими уроками малювання, які проводив фахівець. Тут вона дізналась про основи живопису, тут почула перші підбадьорливі слова, похвалу і думку фахівця: є талант! А її роботи були відібрані в творчому конкурсі і її було зараховано. До цього часу Наталя зберігає малюнок олівцем, який похвалив викладач підготовчих курсів.
За першими радісними днями у коледжі почалося вивчення фахових предметів — адже коледж будівельний! — а уроків малювання було дуже мало, і носили вони спеціалізований напрям. Зрозумівши, що обрала не той навчальний заклад, про який мріяла, Наталя залишила коледж. Потім вступила до аграрного коледжу в Немішаєве на Київщині, по закінченні — до Київського аграрного університету. Вивчала точні науки і мріяла здобути освіту, пов’язану з творчістю.
Студентське життя проходило активно: Наташа танцювала в хореографічному колективі університету, відвідувала курси вивчення англійської мови, з танцювальним колективом побувала на фестивалях мистецтв.
Бажання малювати не залишало дівчину. І після закінчення з відзнакою агроуніверситету вона вступає до Київського інституту мистецтв імені Сальвадора Далі. В цей же час починає працювати дизайнером. Коли людина має хист і велике бажання навчатись улюбленій справі, вона відкривається повністю.
Уроки малювання й дизайну стали для Наташі найщасливішим періодом студентства. Художня студія, у якій проходили заняття, була острівком натхнення серед буденності. Такі ж, як і Наташа, молоді люди захоплені творчістю, проводили час в дискусіях про мистецтво, в розмовах про сучасні стилі.
Щасливі миті таїнства наставали, коли молоді художники завмирали над мольбертами. У кожного були свої мрії і своє бачення. Так на полотнах з’являлись нові шедеври.
Наташа почала малювати великі полотна, на яких оживали мальовничі краєвиди, портрети й натюрморти.
Одну із перших картин Наташа намалювала для мами, вчителя музики: натюрморт з квітами і домброю.
А на роботі, в салоні гардин і штор, теж був простір для фантазії. Штори та гардини на вікнах створюють затишок у кімнаті, вважає Наташа. Відчуття стилю і художній смак дозволяють їй знаходити оригінальні рішення виконання інтер’єру. Замовники були задоволені роботою дизайнера. У її руках оживали навіть рештки тканини із виконаних робіт: із цупкої тканини вона шила подушки, із прозорої і легкої — своєрідні кульки, банти, прикраси для штор.
Все вдавалося у Наталі завдяки творчій уяві і умілим рукам. Нечасто приїздила додому. А коли бувала вдома, приходила до школи, проводила майстер-клас для учнів школи. Вчити дітей малювати — було давньою мрією Наталі. Чи то ці зустрічі зіграли свою роль, чи це було давнє потаємне бажання, але Наташа вирішила повернутися додому. Таке рішення здивувало її знайомих: жити в столиці, маючи гарну роботу, і повернутись додому?!
Але Наташа мала не лише творчу натуру, а й сильний характер. Це було її рішення.
Вона прийшла працювати в Хорошівську ЗОШ. Тут пам’ятали старанну добросовісну ученицю, яка не лише відмінно навчалась, а й співала в тріо, танцювала в хореографічному колективі школи.
Мама, Ольга Василівна, говорила, що повернулась донька додому із радістю: немов заново відкривала для себе навколишній світ, посміхалась кожній квітці і кожній травинці. І малювала.
Наталя Стряпкова з учнями
Наташа стала вчителем малювання. Всі діти люблять малювати, але для того, щоб удосконалити улюблене заняття, треба вивчити основи. Спокійним лагідним тоном спілкується Наталя Іванівна з дітьми, вчить їх бачити незвичайне в звичайному, прекрасне в буденному.
Вона вважає, що всі види мистецтва тісно пов’язані між собою, тому під час малювання на уроках звучить класична музика. Після уроків вчитель розповідає про відомих художників, демонструє їх картини. Діти разом з вчителем мандрують країною мистецтва, знайомляться з жанрами живопису, вчаться малювати натюрморти і пейзажі.
Згодом малювання вийшло за межі уроку і все частіше діти почали заходити до Наталі Іванівни. Вони спостерігали, як її пензлик виводить чарівні лінії, просили дати спробувати. А потім вже й самі ставали поряд із власними полотнами. Дуже швидко захоплення поширилося по всій школі. Наталя допомогла дітям вибрати основу, навчила їх грунтувати полотно. Адже перед тим, як малювати, треба багато попрацювати над підготовкою.
Картинна галерея Хорошівської школи
Чекають із нетерпінням закінчення уроків дівчата з 8 класу — Даша Ворона, Маша Карасьова, Ліза Гердова. Вони вже мають декілька картин. Заходять до Наташі й дорослі. Для дорослих це реалізація нездійснених дитячих мрій.
На районному святі до Дня молоді колектив Хорошівської ЗОШ представив картинну галерею художників школи. Зацікавились глядачі полотнами. А Наталя радо запрошувала всіх на майстер-клас
Наташа мріє про художню студію, у якій буде просторо для того, щоб вільно могли працювати декілька художників, щоб в студії були мольберти, етюдники, палітра. Щоб наблизитися до мрії, вона написала проект на конкурс міні-грантів «Громада своїми руками».
Проект не ввійшов в список переможців, але Наташа разом із тими, хто любить малювати, вирішили самостійно облаштувати кімнату, яку виділили в школі під студію.
Художники-початківці вірять в свою мрію і вже не мислять себе без улюбленого заняття творчістю.
