Заслужений лікар України Анатолій Комок: Жоден поранений на війні у нас не помер - це найголовніше

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Партнерський матеріал Що це означає?

Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, лікар стоматолог-хірург (щелепно-лицевий хірург),  42 роки завідував відділенням щелепно-лицевої хірургії обласної лікарні  ім. І. І. Мечникова. Автор більше 50 наукових робіт.

Виступав з доповідями на міжнародних, Українських та регіональних конгресах та конференціях. Анатолій Семенович Комок – хірург зі світовим ім’ям. До нього дослухаються колеги в Україні й далеко за кордоном.

Його праці друкуються у фахових журналах, зустрічі з ним транслюються по телебаченню, а друковані ЗМІ детально висвітлили його шлях в медицині. За роки роботи хірургом виконав 19 500 операцій.

Відомий хірург – випускник Миколаївської середньої школи

Анатолій Семенович Комок  Фото зі сторінки Фейсбука https://www.facebook.com/rsa010963/posts/1551210135115122

А зародилася мрія стати лікарем у Миколаївській середній школі. Три роки лише Анатолій Семенович проживав у селі Миколаївці, сюди сім’я переїхала із Синельниківського району. Але роки навчання в Миколаївській школі він вважає вирішальними для його дорослішання і формування як особистості.  

- Переїхали в село ми в 1964-му році. Я почав ходити до 7-го класу. Що мене вразило, так це добре ставлення до всіх учнів незалежно від соціального чи матеріального стану. Спогади про школу якнайкращі. 

Відзначає Анатолій Семенович строгих вимогливих вчителів, які давали ґрунтовні знання. Серед них називає вчителя математики Віру Олександрівну Діденко. Найяскравіші враження лишила класний керівник Перерва Галина Петрівна. Молода вчителька після закінчення Полтавського педінституту викладала російську мову та літературу. "Вона лишила значний слід у моєму житті і в житті моїх однокласників" , - говорить Анатолій Семенович. 

В 1976-му довірили завідувати відділенням щелепно-лицьової хірургії

Галина Петрівна пишалася своїми учнями, а двері її будинку були широко відкриті для випускників. Неодноразово саме у неї вдома збиралися її учні, а дорослі й поважні вчорашні діти не пропустили жодного ювілею, щоб привітати улюблену вчительку особисто.

Коли Галину Петрівну здолала хвороба, однокласники, які жили у селі, звернулися до Анатолія Семеновича за допомогою. І він допоміг їй приїхати на лікування в обласну лікарню. Та час було втрачено. Навіть після смерті вчительки пам’ять об’єднує шкільних друзів.

Я завжди мріяв стати лікарем, тільки про це нікому не говорив 

Класний керівник Галина Петрівна відзначала Анатолія як скромного і наполегливого учня. Вона вірила в своїх дітей, і це допомагало їм в житті. Анатолій успішно склав іспити до Дніпропетровського медичного інституту на стоматологічний факультет. Зізнається, що вибір стоматології був випадковим.

Головний лікар лікарні ім. І.І. Мечникова, С.А. Риженко (у центрі), А.С. Комок та американський професор Д. Хофман Фото із Facebook

Але юнак знав, що на кожному факультеті є декілька відділень, які можна обрати. Навчався і продовжував мріяти про роботу хірурга. 1971-го року закінчив інститут і почав працювати в стоматологічній клініці. Через два роки запросили до обласної лікарні. 

А вже в 1976-му довірили завідувати відділенням щелепно-лицьової хірургії. Лише у минулому 2018-му році завідування Анатолій Семенович передав своєму синову Олексію, доценту медичної академії, а сам продовжує оперувати у відділенні.

На даний час у відділенні працює 4 хірурга, 2 доцента, 3 асистента медичної академії. Всього оперують 11 хірургів, всі вони досвідченні фахівці – стаж в хірургії не менше 20 років. 

В Україні працює 5 опорних клінік щелепно-лицьової хірургії

Для того, щоб стати хірургом, Анатолій протягом півроку освоював додаткову спеціалізацію у Московському інституті краси, в Центральному інституті стоматології. 

Важлива частина взаємообміну – це й співпробітництво зі спеціалістами з інших країн

Це були кращі медичні навчальні заклади Союзу, працювали тут висококваліфіковані фахівці, компетентні викладачі, разом з якими вчився оперувати Анатолій.

У цій клініці проводили косметичні операції, видаляли злоякісні та доброякісні пухлини, тобто всі операції, що стосуються пластичної хірургії стоматології. 
Зараз в Україні працює 5 опорних клінік щелепно-лицьової хірургії в містах: Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Львів (була така ж клініка й у Донецьку). Між цими клініками існує тісний зв’язок, постійно проходить обмін досвідом. Сильні клініки є і в Запоріжжі, Чернігові, Черкасах. 

Відділення в Дніпропетровській обласній лікарні спеціалізується на злоякісних новоутвореннях. Тому тут таких операцій роблять найбільше. 

Міжнародне співробітництво. Американська  благодійна програма "Лінія життя для дітей" 

Анатолій Семенович Комок з американцями Фото із Facebook

Анатолій Семенович розповів, що важлива частина взаємообміну – це й співпробітництво зі спеціалістами з інших країн. Хоча, відзначає лікар, у закордонних клініках немає такої вузької спеціалізації.  Закордонна практика – це черепно-щелепно-лицева хірургія.  

Спілкування з іноземними колегами – великий і потрібний досвід. Ми дивилися як вони роблять операції, вони переймали у нас. Важливо було упевнитися, що ми робимо все правильно.  

Знаменною подією стала наша співпраця у рамках Американської благодійної програми "Лінія життя для дітей" (2006-2013 рр). Акція не мала політичного забарвлення: кошти на проведення операцій давали американські кінозірки, спортсмени. Лікарі виїжджали в інші країни, щоб безкоштовно оперувати дітей з вадами щелепно-лицьової ділянки. 

Закордонні лікарі більше часу витрачають на навчання, відвідування симпозіумів і конгресів.

- Ми дізналися про цю програму й запропонували приєднатися. – говорить Анатолій Семенович. – До нас приїхали не просто хірурги, а професори з різних штатів: з Невади, Флоріди, Каліфорнії, Техасу. Вони приїжджали двічі на рік. У них в групі були хірурги, анестезіологи, медсестри. У нас вони були 10-12 днів, проводили 5-6 операційних дні.

Разом з фахівцями виїжджали в інтернати, вибирали дітей і призначали операції.  Американські лікарі приїжджали зі своїм інструментарієм, обладнанням, наркозною апаратурою. Після закінчення благодійної акції всю апаратуру американські лікарі залишили у відділенні. 

​Американські лікарі проводять три операції в тиждень

Анатолій Семенович називає це найбільшим внеском американських колег. 

- Я навіть не можу сказати, наскільки коштовною є ця апаратура, - зізнається лікар. – Завдяки цьому обладнанню ми продовжуємо благодійну акцію уже в своєму форматі: ми безкоштовно виконуємо операції дітям по усуненню вад. Знаходимо спонсорів, незважаючи на тяжкий час. 

Запросили наших лікарів подивитися, як працюють американські лікарі

Вади – незрощення верхньої губи та піднебіння, які у народі називають "вовча паща" та "заяча губа", усуваються шляхом 7-8 операцій. Матеріали та медикаменти для кожної операції коштують близько 10 тис грн. Це електроди, маски, трубки, інше. Максимум, що можуть потратити батьки пацієнта, – 500 грн на нитки та голку. 

Анатолій Семенович наголошує, що діти з цією вадою розвинені розумово й фізично. Завдяки тому, що такі операції почали робити, від таких дітей перестали відмовлятися в пологових будинках. 

Гостинно зустрічали своїх колег лікарі щелепно-лицьового відділення

- І в цьому, безперечно, наша заслуга. Навіть психолог із американської програми працювала з рідними таких новонароджених, запевнювала їх, що відхилень розумових у них немає, а шляхом операцій не стане й вади зовнішньої. До того ж всі операції будуть проводитися безкоштовно.

Наші пацієнти стають успішними людьми. І я впевнений, що люди в транспорті громадському навіть не здогадуються про те, що у минулому у них були такі проблеми. Це і є наш успіх і результат.

Американцям сподобалося наше місто, наша область. Прикро, що Україну вони внесли до країн третього світу

Анатолій Комок та колектив лікарні Фото із Facebook

Гостинно зустрічали своїх колег лікарі щелепно-лицьового відділення. У вільний час для гостей організували поїздки до Новомосковського лісу, на Самару й на Дніпро, відвідали Хортицю й Петриківку. Американці були вражені красою обласного центру та заміськими краєвидами. 

Розповідаючи про свою благодійну діяльність, американські лікарі наголосили, що вони побували в 40 країнах так званого третього світу.

- Мені було дуже прикро, що Україну віднесли до слаборозвинених країн, - зізнався Анатолій Семенович. – Я намагався заперечити: "Джеф, чому ти так вважаєш?". Але мій іноземний колега дістав критерії і показав мені їх: "Вибач, Анатолій.  Ось поглянь: у нас сенатор отримує заробітну плату у 10 разів вищу за середню. А у вас у 40. - І таких пунктів багато". Дійсно, не посперечаєшся. 

В музеї АТО  є експозиція, яка присвячена жертовній праці лікарів обласної лікарні

Запросили й наших лікарів подивитися, як працюють американські лікарі. Колеги були здивовані: навантаження в наших клініках набагато більше.

Американські лікарі проводять три операції в тиждень. У відділенні обласної лікарні Мечникова три операційних дні по 16 операцій, тож у тиждень – до 50 операцій. Американці після операції відправляють пацієнта додому і лише на перев’язки запрошують.

У відділенні нашої лікарні – 50 ліжок, і післяопераційний період теж проходить під наглядом лікарів. Закордонні лікарі більше часу витрачають на навчання, відвідування симпозіумів і конгресів.

В Україні працюють фахівці, які на високому професійному рівні проводять операції

Заробітна плата лікаря напряму залежить від кількості виконаних операцій.
Американський колега, дізнавшись, що Анатолій Семенович за рік оперує до 500 пацієнтів, запитав:

- Анатолій, ти, мабуть, дуже багатий! У нас не прийнято запитувати про заробітну плату. Але якщо ти виконуєш таку кількість операцій , ти – мільйонер?

Коли ж у відповідь почув, скільки ж насправді отримує хірург, був дуже здивований. До того ж і операції у відділенні виконуються дуже складної патології. 

Відзначили закордонні лікарі, що в Україні працюють фахівці, які на високому професійному рівні проводять операції. Здобутий в Україні досвід американські колеги узагальнили та опублікували в своєму фаховому журналі. 

Індикатор розвинутого суспільства – турбота про власне здоров’я

- У сучасному світі візит до стоматолога – справа звичайна. У нас же звертаються до лікаря, коли вже проблема існує. Недешево лікувати зуби, то ж і виходить, що до нас потрапляють у скрутному становищі і коли вже треба оперувати, - зазначає лікар. 

Ще один напрям щелепно-лицьової хірургії – оперативне втручання внаслідок відмирання щелепи після прийому наркотичних речовин.

Анатолій Семенович неодноразово виступав по телебаченню, писав у газетах, у кожному інтерв’ю звертається до молодих людей з пересторогою:

Жоден поранений у нас не помер – це найголовніше

- Наркотичний препарат, виготовлений в домашніх умовах, так званий "винт", смертельно діє на організм людини. Один прийом – і залежність. Вік життя наркозалежної людини – 8 років. І це не життя – мука!

Лікар пояснює, що ця речовина найбільше ушкоджує кістки. Найвразливіші кісткові тканини знаходяться в щелепі, бо вони не вкриті шкірою. Уражені ділянки дуже швидко відмирають, починається гниття. Лікуванню не піддається. Доводиться оперувати і видаляти частину, а іноді і всю щелепу. Видовище жахливе – людина без щелепи. 

Такі операції роблять доволі часто. Пацієнтами стають не лише люди із соціальних низів, а й з забезпечених сімей, коли батьки привозять сина, і ладні платити будь-які гроші, але шляху назад немає.

2015-й рік: обласна лікарня стала військово-польовим шпиталем

В музеї АТО  є експозиція, яка присвячена жертовній праці лікарів обласної лікарні, як в тяжкий для країни  час стали військовим шпиталем. Серед портретів лікарів, які рятували життя воїнів, портрет Анатолія Семеновича Комка. 

- Війна дала нам новий невідомій раніше поштовх, який затребував новий об’єм необхідних навичок і знань, - говорить лікар. – Досвіду роботи у нас не було. До війни ми готові не були. Вибухові і вогнепальні поранення вимагають іншого підходу до лікування. Адже раніше ми мали справу лише з побутовими травмами. 

Поодинокими випадками поранення на полюванні, чи випадковий постріл.
Кафедри військово-польової медицини, які відкрилися відразу після Другої світової війни, з часом були закриті. Треба було вчитися заново. Досвід Другої світової війни був далеко у минулому.

Наші герої не повинні соромитися свого обличчя

Медична література – застаріла. Та й зброя давно вже не така: удосконалена, безжальна, смертельна. Приїжджали лікарі з США, Німеччини, Австрії. Були й ті, що пам’ятали війни у В’єтнамі, Кореї. Вони мали досвід воєнної хірургії. 

У травні  2015-го в обласну лікарню почали поступати перші поранені. Їх ставало все більше. У день привозили до 20 солдат. 

- Ми не просто працювали – ми жили у лікарні. Для нас не було ні дня, ні ночі. Оперували цілодобово. Це неможливо описати, - згадує Анатолій Комок.

Найтяжчим був 2015-й рік

Привозили поранених з комбінованими травмами – руки, ноги, голова, відсутність челюсті, язика. Навіть досвідчені хірурги, яким за життя багато чого довелося побачити, були вражені. Не було досвіду сортування, правильної організації лікування. 

Щодня проводили консиліуми, радилися, шукали рішення. Вперше хірурги зіткнулися і з пораненням сучасною зброєю. За рахунок зменшення ваги та збільшенням швидкості польоту куля утворює складний канал руху, багатооскольчате руйнування кісток, пошкоджує судинно-нервові пучки, зумовлює сильні розриви судин шиї та голови.

- Коли куля потрапляла в одну щелепу, вона дробила і верхню, й нижню, – пояснює лікар. -  Оперувати такі поранення дуже важко, доводиться по частинках складати кістки щелепи, встановлюючи титанові пластини. 

Догляд медичних сестер та санітарок допомагав стати на ноги

Лише у відділенні щелепно-лицьової хірургії було зроблено 111 операцій. А більша частина поранених мали інші рани й травми.

Тоді хірурги йшли оперувати в інше відділення. Багато поранених знаходилося в реанімації. Всього хірурги щелепно-лицьового відділення зробили 600 операцій.

- Жоден поранений у нас не помер – це найголовніше. 

Анатолій Семенович Комок  Фото зі сторінки Фейсбука https://www.facebook.com/rsa010963/posts/1551210135115122

"Наші герої не повинні соромитися свого обличчя" – так сформулювали принцип роботи лікарі-хірурги. 

Анатолій Семенович говорить, що як би не важко було робити операцію, та ще важче було лікувати в післяопераційний період. Адже поранених привозили не відразу, пил, бруд на відкритих ранах лише ускладнювали процес одужання. Догляд медичних сестер та санітарок допомагав стати на ноги. Поранених після операції треба було підтримувати, годувати. 

- Волонтери – особлива тема, - стверджує Анатолій Семенович. – У перші дні не вистачало медичних препаратів, титанових пластин для операцій. Звичайні жителі міста й області приходили й приносили ліки, матеріали, допомагали санітаркам доглядати за пораненими. 

Обличчя Анатолія Семеновича яснішає, коли він розповідає про село Миколаївка

Найтяжчим був 2015-й рік. Далі пішло на спад: поранених привозили вже менше. 

Відділення продовжує працювати з тими пораненими, яким зробили операцію, а через певний час треба знову пройти лікування. Медичні працівники відділення щелепно-лицьової хірургії стояли на передовій, так же як і наші захисники на вогневих рубежах.

Миколаївка – село особливе

Обличчя Анатолія Семеновича яснішає, коли він розповідає про село, яке стало для нього рідним, – Миколаївку. 

- Я завжди говорю, що кожен житель села – то для мене рідня, - з усмішкою говорить лікар. – Я захоплююсь тими людьми, які зробили Миколаївку особливою і продовжують працювати задля розквіту рідного села.

Навіть у ті далекі 60-ті роки, коли його родина переїхала жити в село, тут було більше умов для розвитку, вважає Анатолій Семенович. І люди вміли ці умови використовувати  на благо села. Саме тоді будувався Першотравенськ, називали його тоді Шахтостроєм. 

Радісно, що кращі традиції вчителів залишилися

Із відкриттям силікатного заводу з’явилася можливість будувати нові будинки.
Особливо радіє за своє село Анатолій Семенович зараз, коли громада стала на шлях децентралізації. 

- Мені дуже приємно, що жителі довірили очолювати громаду сину мого друга – Віктору Одоєвцеву. Я добре знаю сім’ю, у якій він зростав, знаю, коли він почав фермерувати і скільки вніс власних сил у розвиток справи. А зараз я бачу, яким він  став успішним і радію за нього, як за власного сина.  

Відзначає Анатолій Семенович, як стрімко розвивається в громаді культура, спорт, якою сучасною стала школа. Захоплюється енергійним та позитивно налаштованим керівником навчального закладу Миколою Ріпним. І звісно, радісно, що кращі традиції вчителів, які навчали в 60-ті роки, залишилися – людяність, милосердя, добро.

Рух вперед завжди непростий

Великий внесок у будівництво школи зробив теж випускник школи, однокласник Анатолія Семеновича – Микола Іванович Пека. Згадує його добрими словами, жалкує, що мало він прожив. 

І таких людей, вихідців з Миколаївки, дуже багато, вважає Анатолій Семенович. Вони розлетілися по всій Україні, але свято шанують свою малу батьківщину. 
Пишається Анатолій Семенович тим, що у Миколаївці будується нова сучасна лікарня, де буде втілюватися у життя нові технології. Жителям громади одним з перших доведеться спробувати переваги телемедицини.

- Звичайно, рух вперед завжди непростий, – із розумінням говорить лікар. – Будуть і заздрісники, і критики, і песимісти. Але я від щирого серця бажаю Миколаївській громаді успіху, зростання і розквіту в усіх сферах, а Віктору Одоєвцеву – віри й сили рухатися вперед. 

Село Миколаївка дійсно стало рідним

Щирість і доброзичливість взаємна. Земляки пишаються Анатолієм Семеновичем, говорять, що роки його не змінили – все такий же скромний і уважний, завжди готовий допомогти. Всі важливі  для села події сприймає як свої особисті. Село Миколаївка дійсно стало рідним, а всі жителі – великою ріднею. 

Коментарі:
Партнерський матеріал Що це означає?

Останні новини