Світлій пам'яті загиблого солдата Сергія Шостака

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

19 грудня виповнилося б 37 років Сергію Шостаку. Але доля вирішила по – іншому… Сергій Шостак, уродженець села Брагинівка Петропавлівського району, стрілець-зенітник, старший солдат, один з тих кому ми повинні дякувати за наше безтурботне життя, щасливий сміх дітей, народження нових сімей та продовження мирного життя в Україні. Залишилися батьки, дружина, двоє дітей. Він загинув за кожного з нас, за кожного українця, і наші спогади – це данина загиблим. Щоб пам’ятали, щоб знали ціну мирного життя.

Сергій Шостак

19 грудня 1981 року у родині Шостаків Михайла та Тетяни народився довгожданий синочок Сергійко. Був спокійною та доброзичливою дитиною.
1 вересня 1988 року Сергій пішов до першого класу Брагинівської загальноосвітньої школи.

У класі він мав багато друзів, був товариським, брав активну участь у житті класу та школи, завжди був щирим та відкритим у своїх емоціях та почуттях. Вболівав за спільні справи класного колективу, дбайливо ставився до збереження шкільного майна.

У школі улюбленими були уроки фізики, хімії, фізичного виховання. Був учасником спортивних шкільних та районних змагань. Любив експериментувати, тому дуже подобалися лабораторні роботи.

Справжні чоловічі риси йому притаманні ще з юнацьких років: серйозність, старанність, самостійність та відповідальність. На літніх канікулах працював у колгоспі, брав участь у суспільно-корисній праці. 

Сумлінно вивчав військову справу, зразково виконував свої службові обов’язки і отримав звання старшого солдата

Він був наполегливий і не боявся ніякої роботи, належав до тієї когорти людей, які, якщо треба робити діло, то вони за нього візьмуться й не полишать.            
Батько Сергія був відомим  майстром годинників, тому хлопець допомагав йому лагодити механізми, любив подивитися на все, що можливо було розкрутити. З часом ремонт техніки стало хобі Сергія. За яке діло він не брався - завжди доводив до кінця.

У 1999 році Сергій закінчив школу. Відразу взявся за працю: разом з батьком став механізатором у колгоспі "Комуніст". Але через рік – служба в армії. Спочатку учбова частина у Черкасах, а потім прикордонні війська на Одещині. Сумлінно вивчав військову справу, зразково виконував свої службові обов’язки і отримав звання старшого солдата. Він завжди був готовий до виконання завдань, пов’язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності.

Під час служби прийшло до солдата кохання, заполонило серце хлопця. Тяжко розлучатися з Ритою, але настала пора повертатися додому. Ні батьки, які так довго очікували синочка з армії, ні друзі не змогли розрадити Сергія – думками він був з коханою, її фотографія завжди була з ним. На сімейній раді вирішили відпустити сина до дівчини.

Доля розпорядилась по-іншому

Через місяць, 21 листопада 2001 року, приїхав щасливий чоловік з дружиною й нікуди від себе не відпускав свою Маргариту. Подальшу долю пов’язав з професією шахтаря. А 10 лютого 2003 року народився маленький ангелочок - донечка Даша, яку так чекав папа. Він мав особливий зв’язок з донечкою.

Мабуть, тому перше слово, яке вимовила Дашуня, було "папа". Увесь вільний час батько присвячував своїй маленькій дівчинці, а вона завжди була поруч. Дівчинка стала першою помічницею у ремонтних справах батька: знала назви інструментів і подавала необхідне знаряддя.

Здавалося, Сергій знайшов своє місце у житті: робота по душі (спочатку ГРОЗом, потім електрослюсарем), повага колег та друзів, міцна родина, купівля власного будинку, народження другої доньки Ксенії. Ця подія для нього стала важливою – гордість батька за те, що має двох дівчаток, яких дуже любив.

Кожного ранку зустрічає учнів і вчителів серйозний погляд справжнього чоловіка та мужнього солдата

Але доля розпорядилась по-іншому. Війна, яка прийшла в Україну, стала рубіконом для всієї країни і для Сергія теж. Коли отримав повістку з військкомату, він не шукав причини залишитися вдома, одягнув військову форму та пішов захищати свою Батьківщину.

14 червня 2014 року на сільську раду прийшло повідомлення: Сергій загинув у небі над Луганськом. Для батьків, дружини, усіх брагинівців час зупинився, бо трагедія цієї родини – це трагедія всіх жителів села. Важко уявити: обірвалося життя молодого чоловіка, повного сил, надій та планів. Але Сергій для нас живий, він серед односельців. 

На відкриття меморіальної дошки Шостаку Сергію, яку встановлено на фасаді Брагинівської школи, прийшли рідні, друзі, побратими, вчителі, щоб вшанувати пам’ять героя.

Меморіальної дошка Сергію Шостаку

Кожного ранку зустрічає учнів і вчителів серйозний погляд справжнього чоловіка та мужнього солдата, його непомітна посмішка вселяє впевненість у мирне майбутнє.

Указом Президента України від 20 червня 2014 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

О. Кушова, класний керівник.

Коментарі:

Останні новини