Не кожному так щастить, щоб керівник закладу і власне заклад були однолітками. А ось у Лубенської Валентини Григорівни склалося саме так! У жовтні 1958-го року вона народилася. У тому ж місяці й того ж року у Петропавлівці відкрився Будинок піонерів – прообраз сьогоднішнього Будинку творчості дітей та юнацтва. Деякий час – ледь більше за два десятки років – у них – Валентини і Будинку творчості було своє життя. А потім зустрілися, щоб ніколи більше не розлучатися…
Валентина Лубенська
У Петропавлівській середній школі Валентина закінчила педагогічний клас. Це був щасливий час, згадує вона: вивчали основи педагогіки, піонерську справу, структуру створення дитячих організацій, вчилися працювати з молодшими школярами, а ще займалися театральним мистецтвом, народними танцями.
Із задоволенням залишалися після уроків, щоб репетирувати, готувати вистави й концерти. Класним керівником була Браціло Віра Петрівна, вчитель, яку не одне покоління петропавлівців згадує з глибокою повагою. Віра Петрівна щедро передавала дітям свої знання і вміння, а головне – творчий погляд на світ. Педагогічний клас виправдав надії вчителів: з 36 учнів 30 обрали вчительську професію.
А ось вступила Валентина на хімічний факультет Дніпропетровського державного університету, чим здивувала всіх знайомих, та, напевне, й себе також. Після отримання диплому працювала в Криничанському районі вчителем хімії.
Районний огляд художньої самодіяльності (1987 рік)
Повернулася в рідне селище, прийшла в районний відділ освіти. Тепло зустрів завідуючий Дубінін Віктор Іванович: вчителі хімії були потрібні – в Петрівку, Новоселівку. А місце в Петропавлівці треба почекати. Можна рік попрацювати піонервожатою.
- А взагалі, є пропозиція: очолити Будинок піонерів! – запропонував Віктор Іванович.
Валентина відмовилася, і стала вожатою в Петропавлівській школі. Активна діяльність нової піонервожатої сподобалась адміністрації, і їй запропонували на літній період стати старшою піонервожатою в міжколгоспному піонерському таборі "Берізка" в Бердянську. Це було саме те, чого їй не вистачало! Щоденні заходи: лінійки, вечори відпочинку, конкурси, концерти, вогнища. Життя дитячого табору вирувало!
Районний зліт юннатів (1965 рік)
Коли приїхала між табірними змінами і зайшла до відділу освіти, знову почула пропозицію від завідуючого відділом освіти. Цього разу це вже була посада секретаря райкому комсомолу. Валентина категорично відмовилася, а Віктор Іванович знову нагадав:
- Якщо відмовляєшся тут, значить йдеш на Будинок піонерів.
Цього разу Валентина вже не відмовлялася. Пропрацювавши старшою вожатою у таборі протягом літа, вона зрозуміла, що саме про таку роботу мріяла – весь час бути з дітьми, організовувати їх дозвілля, вчити і вчитися, заряджати їх своєю енергією на добрі справи і самій заряджатися дитячою щирістю і природністю.
- Мені все подобалося, - згадує Валентина Григорівна, – лінійки, піонерська форма, школа барабанщиків, яку я вела. Мені хотілося, щоб літо продовжувалось. І ось мені пропонували те, що робить цікавим шкільне дитинство, - працювати в позашкільному закладі.
Відтак після розмови з завідуючим відділу освіти дійшли спільного рішення: з 16 серпня 1983-го року Валентина приймає Будинок піонерів.
- Приїжджаю додому після піонерського табору, - продовжує згадувати Валентина Григорівна, - а мама з радістю мені повідомляє: "Валю, я тобі гарну роботу знайшла!" Виявляється, мама побідкалася перед ріднею, що я працюю не за фахом, а вони швиденько розпитали і знайшли для мене вакансію. Робота, дійсно, була непогана і за моїм фахом – я хімік-аналітик. Мені запропонували стати завідуючою лабораторії на шахті. Вже й курси знайшли, і заробітну плату озвучили – 120 карбованців. А я після роботи з дітьми упродовж всього літа така окрилена і щаслива! Що мені матеріальні блага! Говорю мамі: "Ні! Я йду завідувати Будинком піонерів!" Мама, звісно, була проти: "Так і знай: я тобі не раджу!" Але відмовити мене було вже неможливо.
Попрощавшись з кар’єрою хіміка-аналітика, Валентина Григорівна поринула у новий світ.
І жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Із вдячністю згадує Валентина Григорівна свою наставницю – інспектора райво Наталю Олександрівну Калініченко, яка була першим порадником у директорській роботі. Переймати досвід їздила молодий керівник в Павлоградський Будинок творчості та в місто Дніпропетровськ. Робота подобалася, хотілося зробити, як можна більше.
Перша завідуюча Будинком піонерів Лідія Ключик
Будинок піонерів був осередком роботи піонерської організації всього району. Першим директором (тоді це була посада завідуючої) Будинку піонерів була Ключик Лідія Яківна. Довгий час вона підтримувала стосунки з колективом, приходила на свята, розповідала про перші роки роботи позашкільного закладу. Методистом була, а згодом директором – Садова Віра Павлівна.
Колектив Будинку піонерів працював у тісній співпраці зі старшими піонервожатими шкіл району. Серед них були досвідчені й активні ініціатори шкільних справ: Валентина Іванівна Бузова (Осадченська ВШ), Валентина Євдокимівна Шевченко (Троїцька СШ), Ірина Георгіївна Лубенська (Брагинівська СШ), Тетяна Василівна Паливода (Хорошівська СШ), Борисова Валентина Дмитрівна (Коханівська ВШ), Олена Борисівна Приходько, Валентина Володимирівна Поклонська (Петропавлівська СШ).
На той час були впроваджені форми роботи, коли працівники Будинку культури виїжджали в школи і проводили там заняття піонерського активу, консультували вожатих, навчали дітей. Працювали піонерські дружини шкіл за маршрутом, який охоплював всі сфери життя: патріотична, шефська, культурно-масова, історико-краєзнавча робота.
Авіамодельний гурток Сапьяний Іван Дмитрович (60-роки)
У закладі працювали творчі люди: керівник гуртків, заступник директора Олена Миколаївна Голуб, культорганізатор Тетяна Василівна Паливода, керівники гуртів Ольга Анатоліївна Панікаревич, Лідія Семенівна Сидоренко.
З особливою повагою говорить Валентина Григорівна про заступника директора, методиста та керівника гуртків Тамару Григорівну Комаревську.
Надзвичайно творча особистість і педагог, вона вміла розгледіти в дітях зерна таланту і самовіддано плекати їх. Діти із задоволенням відвідували гуртки "Гра на бандурах" та "Золоті пальчики", якими вона керувала. А програма гуртка "Золоті пальчики" була розроблена особисто Тамарою Григорівною, затверджена на обласному рівні та рекомендована до використання в позашкільних закладах України. Тамара Григорівна написала слова до Гімну Будинку творчості дітей та юнацтва, а Дорош Євген Анатолійович поклав їх на музику.
Колектив Будинку творчості
Нині колектив складається з 11 працівників, серед них досвідчені і зовсім юні. На думку керівника, для злагодженої роботи краще поєднувати людей різного віку: від старших – мудрість, від юних – креатив.
- Всіх люблю, - зізнається Валентина Григорівна, - здається, всіх дуже добре знаю: у кого які уподобання, що на серці й що у мріях. Впізнаю навіть по кроках, коли вони лише проходять коридором.
У колективі з пошаною ставляться до керівника, хоча й знають, що вона любить у всьому порядок і вимагає максимальної віддачі кожного. Тому й працюють всі злагоджено.
Віола Щербак з мамою Лідією Сидоренко
Для Віоли Щербак робота в Будинку творчості – це вже сімейна справа. Її мама, Сидоренко Лідія Семенівна, бухгалтер за освітою, все життя в’язала, вишивала, була дуже рада, коли почала займатися улюбленою справою і вчити рукоділлю дівчаток.
Лідія Семенівна вела курси крою й шиття для дорослих і дітей. Для найменшеньких вела гурток, на заняттях якого шили костюми для ляльки Барбі. На заслуженому відпочинку, коли часу стало більше, Лідія Семенівна продовжує шити й вишивати, а онуки мають вишиті сорочки.
Тож і не дивно, що Віола Григорівна перейняла мамин хист: рано почала в’язати. Після закінчення педагогічного училища теж прийшла працювати в Будинок творчості. Вихованці Віоли Григорівни теж полюбили вишивку й в’язання. А ось мистецтво витинанки опановували разом – і діти, і керівник. Від аплікації до народного мистецтва крокувала Віола Григорівна, читала, шукала книги, відвідувала курси, щоб дізнатися про секрети майстерності. А тепер найрізноманітніші витинанки прикрашають навчальні кімнати.
- Любов до творчості додала мені ще й моя перша вихователька в школі Сіра Євгенія Семенівна, - розповідає Віола Григорівна. – Після уроків ми із задоволенням вчилися із звичайного паперу створювати красу.
Із вдячністю згадує Віола Григорівна наставницю Тамару Григорівну Комаревську, за програмою якої вона починала вести гурток. Ольга Володимирівна Стребуль педагогічну працю починала піонервожатою в Троїцькій школі, а потім любов до декоративної творчості привела в Будинок творчості.
- Намагаємося вибирати програми для заняття гуртка згідно інтересів дитини, - пояснює Ольга Володимирівна. – А в сучасних дітей інтереси різноманітні і дуже швидко змінюються. Ми перепробували всі напрями, стараємося бути на піку моди.
І це, дійсно, так. Було модно виготовляти штучні квіти – вчилися робити квіти з паперу, тканини. Стали модними вироби із бісеру – запрацював гурток "Бісероплетіння". Раніше працював гурток кулінарії, адже дітям подобається експериментувати на кухні: ліпили вареники, пекли торти. Тоді, в 90-х роках у магазинах солодощів не було. Але в кожного були борошно, олія, цукор. Ось з цих продуктів діти й пекли для себе смаколики.
Зараз Ольга Володимирівна проводить заняття гуртка "Народні ремесла" - плетуть з листя кукурудзи, виготовляють ляльки-мотанки. Робили спроби гончарного ремесла, але ж умов таких немає. Тож прийшли до простішого варіанту – біопластика – вироби із солоного тіста. Зараз на виставці можна побачити різноманіття витворів з цього матеріалу: картини, сувеніри.
Вчить Ольга Володимирівна дітей ще й бісероплетінню.
Як і всі керівники гуртків, бідкається Ольга Володимирівна, що серед дітей стало менше тих, хто може займатися довготривалими видами творчості. Більшість бажає бачити швидкий результат.
- Але ми й розуміємо, що навантаження у школі для дітей дуже велике. Діти швидко втомлюються. Відбирають час і сучасні гаджети. Та все ж за роки ми бачимо, що ті діти, які добре навчаються у школі, знаходять час і для занять в гуртках, - ділиться своїми спостереженнями керівник гуртків. – І тому до нас йдуть діти серйозні й відповідальні, бо вони самі обирають творчість.
Початкове технічне моделювання освоює разом з дітьми Лариса Рускевич. Щороку колектив бере участь у змаганнях і привозить грамоти за перемогу та призові місця.
Олена Геник
Акторському мистецтву вчить дітей Олена Геник. У кабінеті юних акторів є навіть своя маленька сцена з підвищенням і кулісами. Керівник говорить, що це дає змогу дітям перевтілюватися й відчувати себе по-іншому, адже сцена надихає і стимулює. Прикладом для дітей є керівник, яка часто проводить районні свята. Окрім театрального гуртка, Олена веде заняття гуртка "Мальви".
Людмила Наймарк
Людмила Наймарк вчить дітей танцювати. У начальному закладі є навіть хореографічний зал для заняття танцями. Танцювальний колектив "Смайл" неодноразово ставав переможцем творчих конкурсів.
Валентина Зюбенко
Немає нічого неможливого для майстра з пошиву одягу Валентини Зюбенко. У передноворічні дні майстриня поновила гардероб. Тепер артисти будуть у нових яскравих костюмах. Валентина веде гуртки "Мистецтво створення одягу" та "Паперопластика".
Із задоволенням відвідують заняття Ольги Черник дошкільнята, тут вони вчаться першим крокам у пізнанні світу. Нещодавно у колектив прийшла Анна Аракелова, вона запрошує дітей до вивчення дизайну та вчить мріяти у гуртку "Фейєрверк фантазій".
Дорош Євген
Талановитий музикант і вокаліст Євгеній Дорош вчить маленьких зірочок співати у гуртку "Веселі нотки".
З радістю чекають приїзду працівника-сумісника Юрія Фоменка, керівника циркової студії "Олімп". Вихованців Юрія давно знають за межами Петропавлівки на конкурсах циркового мистецтва. А ще, зізнаються у колективі, його люблять як щиру й позитивну людину, який вміє всіх розвеселити і підбадьорити.
До будь-якої справи беруться разом, всім колективом: чи то районне свято проводити, чи ремонт в приміщенні робити. Кожен навчальний кабінет – лабораторія творчості, а весь заклад – велика творча майстерня.
Валентина Лубенська
Рік ювілеїв добігає кінця: 60 років Будинку творчості дітей та юнацтва, ювілей керівника Валентини Григорівни і 35 років її керівництва закладом позашкілля.
Директор Будинку творчості дітей та юнацтва Валентина Григорівна Лубенська, підсумовуючи роботу закладу, говорить:
- Будинок творчості - це дивовижна країна мрій, де народжуються і дбайливо зрощуються таланти дітлахів. Любов до музики, пісні, художнього слова, пристрасть до танцю і театрального мистецтва, велика жага творити справжні дива своїми руками виховуються у дітей нашими талановитими педагогами, а їх творчість підтримую я як директор. Ось у такому тандемі ми і працюємо. Так і веселіше, і зручніше, і результативніше. Летять роки, а ми молоді, допоки в нашому позашкільному навчальному закладі живе дух творчості.
