Нове слово "інклюзія" українці почули порівняно недавно. Під час підписання Угоди про асоціацію з ЄС однією з вимог була інклюзивність конституційної реформи.
Першотравенська спеціальна школа-інтернат
Але ми будемо говорити сьогодні не про політику, а про соціалізацію юних громадян з особливими освітніми потребами, яких з вересня минулого року приймають на навчання не тільки спеціальні заклади, а й звичайні загальноосвітні школи.
Щоб почути про багаторічний досвід роботи із незвичайними дітками, ми вели розмову з педагогами, працівниками та батьками учнів Першотравенської спеціальної школи-інтернат.
У цьому році спеціальній школі-інтернату міста Першотравенська виповнилося 60 років. Історія розвитку освіти говорить, що це найперша школа у місті шахтарів. Зараз в ній працює 9 вчителів та 15 вихователей. Навчається у закладі 121 учень, серед яких значна частина – це діти з особливими освітніми потребами: з легкою та помірною розумовою відсталістю та ДЦП.
Директор школи-інтернату Людмила Лозова
З прийняттям закону "Про інклюзію" у 2017 році діти з різними фізіологічними та психічними порушеннями отримали статус дітей з особливими освітніми потребами, – говорить директор школі-інтернат Людмила Володимирівна Лозова, – Більшість батьків вважає: якщо їхня дитина, яка має особливі освітні потреби, перебуватиме у звичайній школі із цілком здоровими дітьми, то це якимось чином допоможе дитині вилікувати порушення. Але практика показує дещо інше.
За новою програмою розвитку освіти, до 2026 року в Україні повинні закритися спеціальні школиінтернати, а всі діти з тими чи іншими освітніми потребами будуть переведені у звичайні школи, продовжуємо розмову з Людмилою Володимирівною. – Та головне – що діти у нашому закладі навчаються по спеціальній програмі, яка дає можливість їм розвиватися. А чи зможуть вони розвиватися за програмою середніх шкіл – питання поки що без відповіді.
Всі, хто буває у Першотравенській школі-інтернаті, із захопленням відзначають відмінне дидактичне забезпечення. Майже кожен урок – це інтерактивне заняття, говорять педагоги закладу. За їхнім досвідом, діти краще сприймають матеріал і запам’ятовують його швидше, коли використано наочність.
Першотравенська спеціальна школа-інтернат
Готують вчителі зі своїми учнями і творчі заходи. Напередодні 8 Березня представили глядачам великий святковий концерт. Хоча це, зізнаються педагоги, вимагало від них титанічних зусиль. Готують художні виступи не менше місяця, бо, якщо хоча б декілька днів не тренуватися, діти швидко забувають, що виконували.
Беремо участь в обласних конкурсах дитячої творчості серед інтернатних закладів. – Із задоволенням розказує пані Людмила. – Ми повинні постійно працювати, як кажуть, без перерви. Головне завдання таких спеціальних закладів як наш – це корекційні послуги.
Першотравенська спеціальна школа-інтернат
У нашому розкладі передбачені, на перший погляд незвичні для середньої школи, уроки логопедії, ритміки, лікувальної фізкультури, інтерактивні заходи.
У Першотравенській школі-інтернат спектр надання корекційних послуг дуже широкий. Директор закладу говорить, що буває часто коли потрібно дитинку водити за ручку, казати їй щомиті: це твоє місце, твоя ручка, чашка, тарілка. Є й такі діти, які безпричинно можуть вдарити, штовхнути. Тобто за кожним вихованцем потрібен контроль. А такий досвід роботи з дітьми з особливими потребами приходить лише з роками або, навіть, десятиліттями.
Першотравенська спеціальна школа-інтернат
Але діти, які навчаються у спеціальній школі, мають і суттєві переваги. Вони перебувають у класах, де наповнюваність не перевищує 12 учнів. Харчуються вихованці інтернату п’ять разів на день. Мають можливість відпочити під час денного сну.
- Наш заклад повністю фінансується з обласного бюджету, – говорить Людмила Володимирівна. - Пригадую випадки, коли батьки забирали дитину з нашої школи у звичайну, а через деякий час знову приводили до нас. Перебуваючи серед звичайних учнів, діти з особливими освітніми потребами часто не отримують належної уваги і, в першу чергу, від своїх однокласників. У звичайній школі наші учні доволі часто отримують на свою адресу насмішки, образи тільки через те, що вони не такі як всі.
Є дошкільна група, в якій виховуються діти віком від 4 до 6 років.
Для першачків адміністрація школиінтернату придбали за програмою НУШ нові меблі, планшети, наочні матеріали майже з усіх навчальних тем. У розмові зі своїми колегами з інших шкіл дізнаються, що більшість класів нашого регіону такого забезпечення, як у спеціальній школі, не мають.
Під час навчання діти отримують сонечка, квіточки, смайлики
Але найголовнішим педколектив школи вважає, що їхні випускники, як і випускники загальноосвітніх шкіл, мають право продовжити навчання там, де забажають. Дорога їм відкрита усюди. Деякі вихованці школиінтернату і зараз навчаються у ліцеї міста Кам`янське.
Гуртова Наталя Володимирівна, класовод 4 класу, яка працює в цій школі 19 років, розповіла, що до кожної дитини без винятку застосовує індивідуальний підхід. Часто вчителі школи ставляться до учнів краще за їхніх рідних батьків.
Якщо декількома словами, то це, говорить вона: доглядаємо, навчаємо, цінуємо і бережемо.
А за виконання своїх завдань під час навчання діти отримують сонечка, квіточки, смайлики. Для дітей з легкою та помірною розумовою відсталістю використовують особливі спеціальні програми. Але так само, як і в звичайній школі, навчають писати, рахувати, читати. Є і дошкільна група, в якій виховуються діти віком від 4 до 6 років.
У цьому закладі працює 22 роки Щербиніна Лілія Олексіївна, на посаді практичного психолога – 15 років:
Є у нас "чарівна" лампаплазма, біля якої можна загадати бажання. Діти із захопленнями їх уголос озвучують. І часто запитують у мене: а здійсняться наші мрії? Відповідаю їм: обов’язково здійсняться.
Лілія Щербиніна
Власними силами педагогів та батьків створено у школі живий куточок. Там живуть хом’ячки, черепаха, папуги, акваріумні рибки. Дітям дуже подобається доглядати тваринок. Вони їх годують, гладять, граються з ними. А за здоров’ям самих вихованців щодня невпинно слідкують медики школиінтернату. Медичний контроль здійснюють і під час навчання: перевірять виконання правил особистої гігієни.
Лілія Щербиніна
Є у закладі сучасна сенсорна кімната. Займаються там з дітьми сенсорною інтеграцією: вивчають кольори, геометричні форми. Розвивають координацію рухів, моторику рук. Діти займаються групами та індивідуально. Кожне заняття розпочинають з ходіння по сенсорних доріжках. Перша доріжка із грубим покриттям, а друга – з м’якшим, розслаблюючим. А ще вчителі розмалювали сходинки, на стінах розмістили виставку творчих робіт вихованців.
У цій школі я з 80го року. Як прийшла на цю посаду, так і працюю до цього часу, – радісно говорить Ірина Федорченко. – Моя спеціальність – педагогдефектолог. Майже все своє життя присвятила дітям цієї школи. Мене часто запитують: чому я тут залишилася. Мабуть, відповідаю, прикипіла до роботи, зараз не можу уявити себе без цих дітей. Багато випусків у мене було. Сьогодні вже навчаю дітей та онуків моїх перших випускників.
У її класі зараз 9 діток. За нормами спеціальних шкіл, наповнюваність повинна бути до 12 учнів на клас. Та зізнається вчителька, що зараз працювати з дітьми стало важче. Діти різні, кожен зі своїми особливими освітніми потребами, але приємно, що навчальний клас оновлений: нові меблі, оргтехніка, дидактичні матеріали. Дуже допомагає інтерактивна дошка, на якій часто демонструє презентації до уроків та заходів.
Дошка зручна у користуванні, на ній можна писати, креслити, малювати без традиційної крейди. У вчителя свій комп’ютер, а в кожного учня – свій планшет. Клас поділено на осередки: осередок для читання, осередок для творчості, для учнів та учителя, для гри і відпочинку. Улюблений вид відпочинку у класі, як зізнаються самі діти, – це гра в конструктор на магнітах.
Сучасна сенсорна кімната
Працює колектив за навчальною програмою "Розумники". Діти із задоволенням виконують завдання цієї програми. У школі-інтернаті потужна методична база, багато роздаткового матеріалу.
Зараз провести урок без малюнку, без таблиці чи схеми дуже важко, – говорить вчитель, – Для дітей – це велика необхідність. Бо ті учні, яких я навчаю, мають низький рівень уяви. Тож доводиться усіма методами розвивати творчі здібності наших вихованців.
Учні перебувають у школі цілодобово.
На високому рівні у Першотравенській спеціальній школі поставлена корекційна робота. Працює тут логопед, психолог, вчитель з лікувальної фізкультури. Діти беруть участь у роботі різноманітних гуртків. А сили черпають у п’ятиразовому харчуванні. І все це абсолютно безкоштовно.
Учні перебувають у школі цілодобово. О пів на восьму ранку у них вже сніданок, після вечері дітей, які проживають у місті, забирають батьки додому. Ті діти, які приїхали із сусідніх сіл, залишаються ночувати.
Діти, які приїхали із сусідніх сіл, залишаються ночувати
У нічній час за ними доглядають няні. Без контролю та нагляду учні школиінтернату не залишаються. Педагоги закладу переконані, що для дітей цієї категорії, для їхніх батьків – все це має велике значення для навчання, розвитку і життя.
Це саме стверджують і батьки, діти яких навчаються у спеціальній школі міста Першотравенськ. Людмила Чорна, мама учня, не приховуючи задоволення говорить, що її син в інтернаті навчається з п’яти років. Вже пішов шостий навчальний рік його перебування в школі. Вона дуже задоволена ставленням вчителів до сина. Та й усе, що треба, хлопчик отримує у закладі: навчання, харчування, дозвілля. Тож хай батьки не бояться, запевняє мама, їхні діти будуть завжди під наглядом.
Мами учнів школи-інтернату
Інша мама, Тетяна Семендяєва, кожен день приводить до школи доньку. І теж безмежно вдячна за ту роботу, яку виконують вчителі. Її донька до занять у школі-інтернаті взагалі не розмовляла, а тепер має суттєві зрушення у розвитку і, навіть, часто бере участь у всіх концертах та заходах.
Яскравим прикладом успішної діяльності Першотравенської спеціальної школиінтернату стала гамірна і весела перерва між уроками, свідком якої я стала. До Великодніх свят діти на перерві розучували народну гру вербич.
Готують вчителі зі своїми учнями творчі заходи
У коридорі було весело і гамірно. Хлопчики та дівчатка залюбки виконували правила гри, бігали, наздоганяли один одного, щиро сміялися. Вони зовсім не були схожими на якихось незвичайних дітей з особливими освітніми потребами. А були простими дітьми – справжніми, відкритими і щасливими.
