Негостинна Петропавлівка або як знайти туалет в райцентрі

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Живу в Дніпрі. Часто, коли їду в село до батьків, доводиться близько двох годин чекати маршрутки на село. У центрі селища немає де себе прихилити.

Стоїш і у спеку, й в дощ на вулиці. Іноді зайдеш в магазин, та й то довго не будеш там стояти – не вокзал же. Тепер хоч є де чаю попити  – невеличка зона з двома столиками та лавами. А взимку – стоїш та мерзнеш. 

Людині, яка не знає селища, важко буде в пошуках такого об’єкта

А про туалет й говорити годі. Людині, котра приїжджає в гості, у першу чергу пропонують чаю попити та туалет відвідати. А ось районний центр цього запропонувати, на жаль, не може. Людині, яка не знає селища, взагалі важко буде в пошуках такого об’єкта. Очікуючи автобус, не побіжиш далеко шукати туалет, а близько його немає. 

На автостанції є туалет, який відкривають, коли приходять автобуси. А ось у центрі не знаєш, що й робити.  

А чи знають про ці проблеми чиновники?

Задумуєшся: а чи знають про ці проблеми чиновники? Чи облаштували собі затишні кімнатки-зручності в приміщенні для природних потреб та й не думають про те, що у селищі  для сотень людей, які щодня приїжджають у районний центр, – це проблема?

Марина, м. Дніпро

Приїхали в Петропавлівку на циркову виставу. Діти в захваті, все сподобалося. Перерва. Діти хочуть в туалет. Вийшли з шапіто. Куди йти? Де шукати? Таких, як ми, багато. Старших батьки відвели за ближні будинки, менших садовлять просто під берізки.  

Ось так з дитячих років і привчаємо дітей, вибачте, справляти нужду де прийдеться. А потім ми самі ж з огидою будемо відвертатися від загажених зупинок та закутків. Як же завтра молодим людям довести, що треба розрізняти клумбу й туалет, коли сьогодні закриваємо на це очі?

Ольга, с. Богинівка

Коментарі:

Останні новини