Минуло 37 років відтоді, як ми закінчили Петропавлівську восьмирічну школу №2. Ідея зустрічі усіх нас надихнула і ми з нетерпінням чекали 3 травня, коли зустрінемо своїх однокласників, а ще – улюблених учителів.
За лаштунками зустрічі приготування: вирішення багатьох організаційних питань, напружені і приємні спогади минулого, пошуки світлин майже сорокарічної давнини, оформлення стінгазети, постійні телефонні дзвінки…
І ось нарешті ця дата. З хвилюванням йдемо до призначеного нашим організатором Будньою (Земляною) Світланою місця. Не забуваємо і про квіти для своєї берегині – першої нашої вчительки Сап’янової Катерини Іванівни. Це вона згуртувала нас у такий класний клас.
Учні Петропавлівської восьмирічної школи №2, 1982 року випуску
Ось і школа. Біля неї зібралася купка усміхнених для нас ще хлопців і дівчат, а для наших онуків – бабусь і дідусів. Але ми цього не відчуваємо. Сьогодні ми учні Петропавлівської восьмирічної школи №2, 1982 року випуску.
Вдивляємося в обличчя, боїмося не впізнати одне одного, але пам’ять і бажання сильніші від років. Щира радість вирує, на обличчі сльози радості від зустрічі з людьми, яких давно не бачили. Йдемо до свого класу. І хоч сьогодні у переліку навчальних закладів району відсутня Петропавлівська восьмирічна школа №2 (у цьому приміщенні нині функціонує професійно-технічне училище), але якщо є випускники, то школа продовжує в них своє життя.
Як і багато років тому, все у цих стінах залишилося простим, зрозумілим і людяним. На дошці розвісили стінгазети з чорно-білими світлинами наших яскраво-незабутніх шкільних років – безпосередніх, безтурботних, веселих.
Учні Петропавлівської восьмирічної школи №2, 1982 року випуску
Кожен вгадував себе, пригадував шкільного побратима, з яким сидів за партою, сміявся з своєї зачіски, виразу обличчя. Сіла за парти і наша перша учителька. Сап’янова Катерина Іванівна розпочала урок. Це був урок маминих спогадів, таких теплих і душевних. І ми з увагою і жадобою вслухалися в кожне її слово, бо воно нагадувало про те, що залишилося на відстані років.
Потім, під керівництвом нашого ідейного натхненника Будньої Світлани, ми поринули у світ дитячих свят, пригод і вчинків. Згадували свята минулої епохи, у дусі яких виховані, які сформували з нас тих, ким ми стали. А стали ми старанними, відповідальними, шанованими, достойними і просто порядними людьми, а ще турботливими батьками, улюбленими бабусями і дідусями.
Згадали словами теплої вдячності своїх вчителів, які нас навчали: Тарковську Любов Семенівну, Терегерю Марію Терентіївну, Іващенко Лідію Іванівну, Калініну Валентину Григорівну, Єрьоміну Надію Іванівну, Яковлєву Ніну Гнатівну, Сергієнка Миколу Федоровича, Бевза Володимира Миколайовича, Шевченко Валентину Євдокимівну, Гречко Надію Петрівну, Сіроус Наталію Іванівну, Сергієнко Ніну Іванівну та інших.
Учні Петропавлівської восьмирічної школи №2, 1982 року випуску
Поклали квіти на могили вчителів, які відійшли у вічність, та однокласників, які дочасно пішли з життя.
Надовго в наших спогадах залишиться 3 травня 2019 року, день, що подарував нам повернення у кращі роки дитинства – шкільні роки. Ми щиро дякуємо нашим однокласницям Будній (Земляній) Світлані, Дячук (Зеленській) Наталії, Терегері (Тур) Ларисі, Саніній (Суховій) Світлані за організацію цієї зустрічі.
Низький уклін усім нашим учителям за розумне, добре, вічне. Дякуємо тобі, рідна Петропавлівська восьмирічна школо №2, за те, що засіяне у твоїх стінах допомогло нам достойно реалізуватися у житті і допомагає далі жити й працювати.
Від випускників 1982 року. Олена Важеніна.
