У День українського козацтва та дня захисників України відбувся захід, присвячений проводам у збройні сили України майбутніх наших захисників осіннього призову. Біля символічного вічного вогню Меморіалу і біля пам’ятного знака воїнам АТО та волонтерам юнаки стояи урочисто схвильованими. Хлопці уважно слухали і кожен, мабуть, думав: "А як би я вчинив у тій ситуації?"
Урочистості, присвячені проводам у збройні сили України
Серця їх переповнювалися гордістю за батьків, дідів і прадідів, які свого часу з честю тримали в руках довірену Батьківщиною зброю і так же чесно виконували воїнський обов’язок перед Україною та її народом. У музеї Слави воїнів АТО та волонтерів пішла жвава розмова про сучасні збройні сили України, про героїзм наших земляків на сході України.
Призовники з цікавістю розглядали виставку "Зброя агресора"
Призовники з цікавістю розглядали виставку "Зброя агресора", слухали розповідь голови районної організації волонтерів Бороданьова Олександра Івановича. Не з чуток, а з власного відчуття і бачення він знає, що відбувалося на наших позиціях у 2014-2017 роках. Йому і нашим волонтерам приходилося навіть під час щільних обстрілів доставляти на передові позиції харчі й обмундирування, і, чого гріха таїти, доводилося перевозити поранених бійців і "200-й" вантаж.
Вразила слухачів фотогалерея "Забуттю не підлягає" і виставка світлин, що зображують переляканих, заплаканих діток в сховищах і погребах. Олександр Іванович вправний оратор, тому вміло перевів розмову у оптимістичне русло, наголосивши, що сьогодні наша армія має неабияку силу, вона вправно громить ворогів, що хочуть добитися руйнації цілісності рідної Вітчизни на догоду так званому "старшому російському брату".
Дійство в Кімнаті Слави, організоване для призовників та їх рідних, могло розбудити в їх душах почуття патріотизму і любові до рідної землі, гордості за причетність юнаків, завтрашніх солдатів Збройних сил України, до величної місії захисту Вітчизни від будь-яких ворогів.
Урочиста зустріч перенеслась до залу засідань районної ради
А далі урочиста зустріч перенеслась до залу засідань районної ради, де Корнєва Зоя Василівна наголосила на славній історії становлення українських Збройних Сил. І дійсно, шляхи формування українського державного війська були не простими, як і не простим було формування молодої української держави: Українські Січові Стрільці, Українська Галицька Армія, армія Української Народної Республіки, Українська Повстанська Армія та багато подібних підрозділів прагнули боронити нашу націю від поляків, росіян, пізніше гітлерівців.
"Довгі роки мужньо і віддано боролися сини України за незалежність рідної Батьківщини, за спокій матері й дитини, за голубе небо і жовті лани, за мир на українській землі!" — натхненно звучав її голос. І дійсно, наша армія має героїчне минуле, прекрасні зразки для прикладу. Багато героїв її по праву можуть бути взірцем наслідування. До цього ряду ми відносимо юних героїв, що захищали дорогу на Київ на залізничній станції під Крутами.
Тож приємно бачити і усвідомлювати, що є в нас майбутнє, що ми всі були, є і будемо патріотами своєї держави, що ми не цураємося своєї мови та шануємо традиції рідної землі.
Призовники
Ніщо так не об’єднує, ніщо так не хвилює і не зігріває серця, як величний Гімн України. І він зазвучав у повній тиші залу. На грудях, там де урочисто забилися юні серця, лежали долоні, які завтра візьмуть у руки українську зброю, щоб захищати мир для рідних домівок, волю і цілісність нашої Вітчизни. В очах матерів засвітилася гордість за синів.
Повною несподіванкою для новобранців стало звернення виконуючого обов’язки комісара Петропавлівського об’єднаного районного військового комісаріату Чумака О.В. Я не обмовилася щодо несподіванки, бо старший лейтенант Чумак брав участь у бойових діях на сході України. Це справжній бойовий офіцер, а не якийсь там кабінетний військовий служака, що має справу тільки з паперами.
Він бачив кров і смерть, він пліч-о-пліч з простими солдатами воював за Вітчизну. З уст такої людини завжди почесно почути привітання з найважливішим для багатьох днем у житті, з днем, коли ти стаєш солдатом своєї Батьківщини.
Вручили хлопцям пам’ятні подарунки
Теплом і душевністю віяло від поздоровлень та звернень до новобранців голови районної ради Павленка С.Г. та заступника голови районної державної адміністрації Шевченко Н.Л. Вони вручили хлопцям пам’ятні подарунки. А ще, з напутнім словом до майбутніх воїнів звернувся діючий військовослужбовець Збройних Сил України Олексій Кравченко, що у той же день, всього через кілька годин після нашої зустрічі, відправився на схід, у свою частину, до своїх побратимів.
Короткий час він провів дома, всього 10 діб і знову на фронт. В його очах читалася рішучість, а в словах відчувалася гордість за тих, хто в дану хвилину веде бій за мир і спокій в Україні, а значить і на Петропавлівській землі. Олексій сказав, що там, в бліндажах і окопах панує спокій і оптимізм: "Сьогодні маємо все для успішного бою, і не треба нічого боятися. Ми вже вміємо постояти за себе, і за вас. Будьте гідними своїх батьків і матерів, будьте добрими воїнами своєї Вітчизни!".
На чолі з головою спілки ветеранів Шейко Валентином в залі були присутні воїни 1-ї та 2-ї хвилі мобілізації. Від хвилювання схилили вони свої рано посивілі голови. Хто знає, про що вони думали. Можливо згадували непрості дні, проведені на несподіваній в їх долях війні. Так хотілося їх почути, подякувати за те, що першими прийняли на себе удар мінометів і "Градів". Честь їм і хвала!
Прийшли привітати призовників і бійці територіальної оборони. В тяжкий для України час, вони охороняють межі своєї області, важливі об’єкти та комунікації, готові вести боротьбу з можливими диверсіями, нейтралізувати розвідувальні акції ворога.
А потім зал наповнився піснями й гарними віршованими афоризмами. За якийсь час загриміли звуки бравурного козацького маршу, і новобранці поринули у приготування до почесної солдатської служби. Одним з афоризмів закінчується розповідь:
Сьогодні тобі, Україно, присвяту складаю,
Від чистих джерел твоїх силу цілющу черпаю.
Сини твої кажуть: "Серцем тебе захищаю",
А я тобі, ненько, від щирого серця співаю…
