В Естонії на сортуванні сміття заробляють гроші, а з відходів виготовляють біопаливо

Робоча зона полігону, який відвідали журналісти, займає 14 га, санітарна зона навколо нього повинна бути не менше 800 метрів. Розташований він за 25 км від Таллінну, столиці Естонії, в кар’єрі. Тут раніше видобували фосфорити. 

-    Кращого місця, що віддалене від жителів, і не знайти, – розповідає працівниця станції Світлана Сюґіяйнен. – Наше підприємство самотужки заробляє собі гроші. Держава нас не фінансує. За структурою ми – акціонерне товариство. Маємо право самі встановлювати ціни на свої послуги. Але суворо дотримуємося і виконуємо вимоги Євросоюзу та нашої держави. Перевізники сміття роблять вибір: відвозити відходи на звалище, на сміттєспалювальний завод чи на переробний полігон, тобто до нас. В Естонії ми це називаємо чесною конкуренцією. 

Є у станцій переробки і свої ціни на сміття. Наприклад, тонна сміття, яке вже не можна переробити, коштує близько 63 євро, з яких близько 30 відходить державі у вигляді податку. Ті кошти, що залишилися у підприємства, використовують для придбання техніки, оплати праці, а ще відкладають для закриття кар’єру в майбутньому. Років через 25 полігон повинен закритися, а сміттєпереробне підприємство – доглядати за ним і після закриття. Так прописано в законодавстві країни та угодах на співпрацю.

- Маємо відділення сміттєвивозу, які збирають побутові відходи по місту, – продовжує розмову пані Світлана. – На вивозі сміття працює 45 осіб. Окремо 35 працівників займаються переробкою сміття. А усім процесом керує 8 чоловік. Хотілося б нам, щоб переробка сміття була повністю автоматизована. Але зізнаємося, що без людей це майже неможливо. Та й сама техніка в прибалтійському кліматі не завжди добре працює. 

Сміття повторного використання – скло, дерево, біологічні відходи, папір – вартують біля 30 євро за тонну. Але по всій території країни діє негласне правило: чим менше місто виробляє і спалює сміття, тим краще, – менше платять податку на забруднення довкілля. 

- Загальний дохід нашої станції переробки сміття за рік сягає 13 млн євро, – ділиться статистикою Світлана. – Відповідно до нашого законодавства у кожному місті повинні стояти сміттєві контейнери окремо для паперу, окремо для пластику, скла, біовідходів. Також кожен заклад громадського харчування та магазини теж повинні мати контейнери для харчових залишків. 

Всі біологічні відходи збирають на компост, який затребуваний фермерськими та садово-городніми господарствами. В Естонії обов’язкова сертифікації товарів та послуг. А компост – це теж товар, який в основному розходиться майже безкоштовно, тож і на нього сміттєпереробні відділення мають сертифікати. За якістю такого виду товару слідкує ветеринарний департамент. Стверджують працівники сміттєвого полігону, що таким чином намагаються упередити появу стихійних сміттєзвалищ в Естонії. 

- Вже давно у нас в країні діє онлайн-програма «Зробимо Естонію чистою», – говорить пані Світлана. – Якщо хтось помічає несанкціонований смітник, відразу через інтернет повідомляє. Правоохоронці намагаються швидко знайти порушників, а комунальники збирають сміття.

Ще на станції переробки додають, що пожежі на смітниках тут велика рідкість. Майже кожне переробне господарство має постійного сторожа, відповідну техніку та протипожежні ресурси. Загорілося сміття – його в межах години погасять. 
В процесі зберігання сміття виробляється газ метан. Здавалося б, це дуже небезпечно. Тим більше, що метан не має ні запаху, ні кольору. Але естонські підприємці навчилися його збирати. Тепер і самі ним користуються, і споживачам продають.

- На нашій станції ми використовуємо біопаливо зі сміття для опалення своїх приміщень, – ділиться досвідом Світлана. – А ще для виробництва електроенергії. Продаємо біогаз і споживачам, і для своїх потреб нам достатньо.  

Процес відсортування сміття розпочинається вже у кожній естонській родині. Жителі країни давно звикли побутові відходи не змішувати. До речі, сміттєві транспортні фірми теж забирають окремий вид сміття: одні приїжджають за папером, інші – за біовідходами чи змішаним сміттям. Раз на місяць забирають крупно-габаритне сміття – будівельні матеріали, старі прилади, меблі. За перевезення виставляють власникам квартир свою ціну. 

- Для однієї родини така послуга в середньому обійдеться у 3 євро на місяць. – говорить Світлана. – Ціна може варіюватися, у залежності від кількості домогосподарств, виду сміття та відстані транспортування. Але на сортуванні та поверненні тари, наприклад, кожен естонець може ще й заробити чи, принаймні, повернути свої кошти.

Для збору відпрацьованої тари та упаковок в Естонії, як і в інших країнах Європи, із 2005 року діє депозитна система, яка є універсальною у рециркуляції одноразової і багаторазової тари. Сюди входять безалкогольні напої, вода, пиво, сидр, соки, концентрати соків, нектарів та слабоалкогольні напої. Система не охоплює міцні алкогольні напої, такі як вино чи горілка, скляні банки або тетрапаки. 

- Депозит у розмірі 10 євроцентів діє на всю металеву, пластикову і скляну тару для напоїв будь-яких розмірів. – говорить працівник компанії «Eesti Pandipakend». – Ми є організацією відповідальності виробників, що представляє естонську Асоціацію пивоварів, Асоціацію виробників безалкогольних напоїв, Асоціацію імпортерів безалкогольних напоїв і пива та естонську Асоціацію роздрібних торговців.

Загальний відсоток повернення тари для переробки і повторного використання в минулому році склав майже 85% – 240 млн одиниць тари від загальної річної кількості на ринку у 300 млн одиниць. Естонці стверджують, що система дуже ефективна і здатна повернути до повторного використання тару за порівняльною формулою 9 із 10. 

- Наша компанія займається організацією та реалізацією депозитної системи сміттєзбирання, – продовжує розповідати працівник компанії. – У наші функції входить укладання договорів з пакувальними компаніями, які зобов’язуються маркувати упаковку, що підлягає депозитному обміну, і закладати в кожну упаковку 10 євроцентів на повернення. Також підписуються угоди з торговими закладами, де встановлені спеціальні автомати прийому тари. 

Обслуговує такі автомати штат працівників зазначеної організації. Вони ж і транспортують вторинну сировину до місця кінцевого сортування. За останні 15 років компанія зібрала і відправила на переробку більше 3 млрд одиниць тари та упаковки. Депозитна система діє так: споживач купляє будь-який товар у тарі чи упаковці, в яких з самого початку виробництва вже встановлено 10 євроцентів від ціни товару. Коли покупець повертає тару – йому повертаються депозитні кошти у вигляді чеку. Цей чек можна отоварити в закладах торгівлі. Якщо тару не повернули, гроші залишаються у виробника. Згідно із законодавством Естонії виробник повинен за рахунок цього депозиту провадити екологічну діяльність.

- Простіше кажучи, не повернули тару – втратили за неї свої власні гроші, – розповідає працівник компанії. – Зібрану тару та упаковку ми обов’язково сортуємо за видом матеріалу, об’ємом та кольором. У пластиковій тарі відділяємо окремо кришечки. Алюмінієві баночки пресуємо та складаємо у куби. Скляну тару розбиваємо і дрібнимо. Найбільшим попитом серед виробників користується біле прозоре скло, а зеленого кольору – майже не затребуване.