Вона потрапила в казку! – перше, що прийшло на думку.
І ця казка мала звичайну назву – Решетилівський художній професійний ліцей. Але, ні, це не був звичайний навчальний заклад! Кожен навчальний кабінет – майстерня, де творилися дива. В одній кімнаті працювали художники, в іншій – вишивальниці, в наступних створювали килими та гобелени. Навіть фойє – це виставка витворів народних умільців. У Олі аж подих захопило: вона буде тут навчатися!
Ольга Кузьмак
Ольга Кузьмак народилася в Першотравенську, тут закінчила школу. Після школи не поспішала продовжувати навчання. У неї була Мрія. І для її здійснення треба було працювати, заощаджувати, відкладати. Надіятися на батьківські гроші не звикла, вважала, що свою Мрію вона повинна здійснювати за власні кошти. Пішла працювати продавчинею в супермаркет.
Із дитинства Оля любила вишивати, розпочала з хрестика. Вчила робити перші стіжки мама. І про далеку Решетилівку мов казку розповіла теж мама. І про Полтавщину, про красу природи та народних майстрів. Там мама навчалася на відділенні килимарства. Але за спеціальністю ніколи й не працювала: вийшла заміж, народила четверо дітей, віддала всю себе дітям. А у спогадах лишився художній ліцей, мов Мрія, яку вона передала своїй доньці Олі. Троє інших дітей обрали більш земні і сучасні професії.
Мрія лишалася мрією, і Оля ніколи їй не зраджувала.
У 20 років все-таки вирішила їхати на Полтавщину. Десять годин у дорозі, мальовничі краєвиди за вікном. Весь день йшов дощ, від зупинки автобуса довго блукала вулицями міста, розпитувала. І коли все ж добралася до ліцею, він їй здався казковим палацом. А викладачі – добрими чарівниками. Усмішками привітно зустріли дівчину, провели ліцеєм, демонстрували досягнення учнів. Через відчинені двері Оля бачила майстерні і їй неодмінно хотілося зазирнути до кожної з них.
Ольга Кузьмак
І стала Оля навчатися в Решетилівському художньому професійному ліцеї.
Із радістю чекала початку навчального року. Приїхала заздалегідь в Решетилівку, щоб походити вулицями, помилуватися тихими алеями, послухати приємну полтавську говірку. Все їй подобалося – і привітні люди, і квіти понад дворами, які дбайливо насадили жителі. У перший навчальний день учні побували в музеї ліцею, у якому демонструвалися всі види творчості України.
Решетилівському художньому професійному ліцею більше 80 років, це єдиний в Україні навчальний заклад, де навчають народних майстрів. Почуття гордості переповнювало Олю.
- Ніколи не думала, що хобі, улюблене заняття, може бути й професією, справою життя, – із захопленням розповідає Оля. – Коли я потрапила до ліцею, зрозуміла, що недарма я чекала після школи ще три роки, щоб все ж таки прийти сюди. Мене зустріли так, ніби весь час чекали саме мене. Мені пощастило навчатися у кращих фахівців. А всі ті роботи, що вони виготовляють, це витвори мистецтва! Неможливо очей відвести від такої краси!
Викладачі теж помітили старанну й здібну ученицю. Згодом їй почали довіряти робити ручну вишивку на замовлення. І у Олі з’явилися перші заробітки від улюбленої роботи.
За перший рік Оля освоїла спеціальність «кравець», а зараз навчається на відділенні «Машинна вишивка». Подобається Олі вишивати і машинну вишивку. Для цього у ліцеї є спеціальні машинки. Учні вже виконують серйозні роботи – рушники, серветки, скатерті.
Роботи Ольги Кузьмак
Дівчину цікавило все – основи крою і шиття, історія вишивки, види вишивки. У кожному регіоні – своя вишивка і своя техніка, свій неповторний орнамент. Олі хотілося спробувати кожну із них. Із любов’ю розповідає про улюблене заняття:
- Найчастіше використовую техніку лиштва, калачик, солов’їні вічка, зерновий вивід. Вироби виходять однаково красиво вишиті з обох сторін – немає лицьової і виворітної сторони. Це дуже гарно. Із хрестиком трішки складніше, але я вже вмію так вишивати, щоб не було вузликів взагалі на виворітній стороні. Зараз дивлюсь на свою першу роботу – картину із двома павичами – і бачу багато недоліків. Якими недосконалими були мої перші спроби! І скільки нового я тепер вмію.
Ольга Кузьмак
Особливої краси вишивці надає мережка. Це дуже тонка робота, говорить Оля, але й вироби із мережкою ніжні та вишукані. Відомо більше 100 видів мережки, Оля використовує декілька улюблених. Всі вони мають назви із лагідно-зменшувальними значеннями – ляхівка, гречечка, лучечка, стопчик, черв’ячок, прутик.
Роботи Ольги Кузьмак
А разом із удосконаленням своїх навичок, Оля вчилася говорити співучою українською мовою так, як говорять на Полтавщині.
– Приїхала через пів року в Першотравенськ і здивувала всіх знайомих своєю правильністю розмовної мови. А мені щиро від душі хотілося так навчитися говорити, як говорять місцеві жителі. У них і вчилася.
Цього року Оля закінчує навчання й здає свою дипломну роботу на спеціальність «Вишивальниця». Роки навчання – найкращий час для творчості й для спілкування із майстрами.
– Про іншу професію і не мрію. У ліцеї дуже затишна атмосфера. У групах по 7 учнів, щоб майстер міг працювати із кожним. Навчання проходить цікаво. Якщо справа подобається, то все дається легко. Жаль, що так швидко пройшов час. Я така задоволена, що хочеться розповідати всім про цей навчальний заклад. Я знаю, що багато хто із дівчаток любить і вміє вишивати. Порадила б їм далі розвивати свої здібності.
Жалкує Оля, що цього року не буде проводитися щорічний ярмарок «Решетилівська весна». Адже на це свято приїжджали майстри народної творчості з усієї України. Побувати на такому ярмарку – означає насититися натхненням та знайти нові ідеї, вважає Оля. Юна вишивальниця радіє, що українська вишивка стала відомою на увесь світ, і навіть далеко за її межами цінують красивий національний одяг.
Зараз Оля працює над створенням за власним ескізом сукні із вишивкою. Переглянула багато моделей майстринь в Інтернеті, підібрати орнамент допомогли майстри з ліцею.
Оля сама зробила викройки, сама покроїла і зараз вишиває.
– Такої сукні ще ні в кого не було! – розповідає із захопленням Оля. – Обрала вишивку жовтими нитками. Працюю над роботою вже 4 місяці. Це буде сукня-мрія!
Мрія Ольги здійснилася – вона навчалася в єдиному в Україні закладі, де є така спеціальність. А за цією мрією народилася нова Мрія: створювати свої авторські моделі вбрання із українською вишивкою. Тепер Оля мріє придбати спеціальну швейну машинку для машинної вишивки і відкрити своє власне ательє із пошиву сучасного одягу із елементами фольклорних орнаментів, оздобленого вишивкою та мережкою.
Олі – 23 роки, вона живе в Петропавлівці. І мріє, щоб дівчата та жінки нашого краю пишалися своєю належністю до найталановитішого українського народу і з радістю одягали красиве вбрання із вишивкою. І щоб Петропавлівка квітувала вишиванками.
