Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії. Це своєрідна музика, кожна нота якої – частина окремого життя. Часто поезія – це сповідь, молитва, освідчення, порада, захоплення і крик душі. Сьогодні зі своїми творчими доробками нас знайомлять юні поетеси Петропавлівщини. Вони діляться своїми думками через поетичне слово.
Анна Сергієнко, учениця Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1
Я дуже творча особистість. Захоплююсь живописом, часто пишу вірші. Нещодавно вирішила написати книжку, тому сподіваюся на успіх у цій сфері. Мені дуже подобається українська мова, я вважаю її наймелодійнішою серед усіх мов світу.
Чи знаєте ви про кохання моє? Ні?
Тоді розповім, яким воно є:
Закохана я у пахучі ліси,
І струмок я кохаю, і краплі роси.
Кохання весноюдо всіх нас приходить,
Ласкаво голубить зелену природу.
Блакитний струмочок берег лоскоче,
Вишня квіткова гілками тріпоче.
Пташки співають в тому гіллі,
Трелі заводять, немов уві сні.
Чую чарівні, ласкаві пісні.
Ніде не знайдеш такої краси,
Врятує вона від злої пітьми.
Душу очистить, порозмовляє,
Крильми обгорне та знов заспіває.
Сонце розсіє небесну блакить,
Нам посміхнеться ласкаво на мить.
Весна зелена так гомоніла,
Співала пісні, мов на крилах летіла.
Діана Дмитрюк, учениця Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2
Коли в дитинстві мені читали казки, я уявляла власні світи. А з віком навчилася писати вірші. Це мій спосіб висловлювання власних думок, дуже цікавий та захоплюючий.
Ми – нація, народ великий!
Незламні ми не одні віки,
Наш народ квітучий, мов барвінок,
А в душах співають солов'ї.
Хоч нас ламають не одне століття,
Ми до Європи йдем вперед.
З гордо піднятою головою,
Миру несемо букет.
Дівчата наші – найгарніші,
А хлопці – кращі вояки!
Ми вбережемо честь вкраїнську
І будемо вперед іти.
Ми переможем, станем дружно
На захист рідної землі.
Ми – не раби, ми – люди вільні
І предки наші – козаки!
Анастасія Коробська, студентка 2-го курсу університету митної справи та фінансів
Бувають такі моменти, коли свої почуття простими словами не передати. Тоді на допомогу приходить поезія. І вірші пишуться немов самі. Люблю такі хвилини натхненної творчості.
Я розквітаю знов і знов,
І в чому ж міць моя безмежна?
Я досить вільна від оков,
Я знову стала незалежна.
Така ж, як і саме Дніпро,
Що оминає всі бар'єри,
Бо де Дніпро – там лиш добро,
За те й люблю його кар'єри.
Його принади та сади,
Учбові заклади й бульвари,
Усе, що руки возвели,
Дніпровські кручі бездоганні.
Тут все квітковістю буя,
Тож прошу: Не засмічуй раю!
Моя земля завжди жива,
Допоки в серці її маю.
І доки я по ній ступаю,
Я знов жива, я знов літаю,
Як наче в серці крила маю.
Дніпро, я так тебе кохаю!
Прийми повагу, що від серця,
Прийми слова, що від душі,
Повір, найкраще тут знайдеться,
І в Україні, й на Землі...
