Троїцькому НВК цього року виповнилося пів століття. Довгий шлях, від будівництва до сьогодення, у цьому навчальному закладі вчили та вчилися. Вчилися батьки, потім діти, згодом онуки. Вчилися і, навіть, поверталися до школи працювати. 50 років – це вже історія закладу, шанованих директорів та педагогів, неповторних випускників. Троїцький НВК – це частина історії всього села Троїцьке.
Школа сама по собі не існує. Школа – це педагогічний колектив, це учні та батьки, це директор школи. За 50 років існування школи у закладі змінилося 17 директорів. У 1978 році очолила і понад 20 років дбає і живе Троїцькою загальноосвітньою школою, нині навчально-виховним комплексом, Надія Павлівна Дулінова. Із її вуст слухаємо історію школи.
Про керівницю школи
Надія Павлівна родом із Тернопільської області, Бучацького району. В її родині не було педагогів, взагалі Надія змалечку мріяла стати суддею. Але якось на уроці не могла відірвати погляд від вчительки, яка читала твір «Земля» Довженка. Вчителька так натхненно передала сюжет твору, що Надія вловила себе на думці: «Хочу бути такою, як вона, хочу, щоб мене так же захопливо слухали діти, хочу бути вчителькою».
Напевно, із цих заповітних мрій і з’явилися у Надії Павлівни до оточуючих справедливість, принциповість, вимогливість та прямолінійність. І вже точно саме ці якості характеру допомогли їй стати успішним керівником навчального закладу та зробити Троїцький навчально-виховний комплекс відомим далеко за межами району.
Із Івано-Франківського педінституту молоду вчительку Надію одразу направляли на місце роботи. На Петропавлівщину приїхали чотири вчительки. Надія Павлівна стала вчителем української мови та літератури. На роботу їх приймав начальник відділу освіти Петро Судак. З тих пір і розпочалася трудова діяльність Надії Павлівни.
Троїцькій школі тоді виповнилося лише 8 років. Молодих педагогів того року приїхало багато. У школі працювали досвідчені вчителі, було вчорашнім студентам у кого вчитися та переймати досвід. Згадує з вдячністю вчителів Тамару Іванівну Грицун, Лантух Михайла Васильовича та Ксенію Олександрівну. Працювала тоді вчитель географії Казімірова Надія Іванівна, яка завідувала багатим шкільним музеєм. А під керівництвом вимогливого заступника директора Антоніни Василівни Склярової Надія Павлівна навчилася писати конспекти уроків.
- Це були справжні професіонали своєї справи, – говорить Надія Павлівна. – Вони нас підбадьорювали, наставляли, допомагали нам робити перші кроки на вчительській стежині. Так за період вчительства я, як класний керівник, випустила зі школи три класи. Перший мій випуск, 1984 року, став для мене, немов рідними дітьми. Згадую їх усіх добрими словами і до сьогодні.
Надія Павлівна їх так любила, що навіть не йшла у декретну відпустку. Напевно, ця любов до них передалася і їм. Її перші випускники роз’їхалися по всьому світу, але завжди знаходять час, аби зв’язатися з нею, привітати зі святами, запитати про справи.
Багато разів Надії Павлівні пропонували стати директором Троїцької школи, але вона не погоджувалася. Категорично відмовлялася, і зараз з посмішкою зізнається, що ніколи не мріяла керувати школою.
- Я постійно спостерігала за роботою заступника з навчально-виховної роботи, – продовжує розповідати директор школи. – Коли до школи прийшла Тамара Василівна Єрьоміна, я стала працювати її заступником. Відповідальності та професійної вимогливості вчилася саме у неї. А вже через рік відділом освіти я була призначена виконуючою обов’язки директора школа. Якби ви знали, як я щосили відмовлялася, але методист відділу освіти Клавдія Іващук заспокоїла мене і пообіцяла, що це не надовго. А вийшло – до сьогоднішнього дня. Пішов відтоді двадцять другий рік мого керівництва.
Тепер Надія Павлівна запевняє, що школою вона не керує, а просто нею живе.
Приходить рано вранці і пізно ввечері йде додому. Любить директор Троїцької школи, щоб у всьому був порядкок. У шкільній документації теж повинно бути все ідеально – від літери до літери. Цього вимагає і від своїх колег. Говорить, що у неї зараз чудові заступники, яким вона увесь час довіряє.
- Одного разу, коли я була на курсах у Дніпрі, керівник перепідготовки попрохала привезти річний план школи, – розповідає Надія Павлівна. – Я привезла папку із надрукованим планом на сотню сторінок. Керівник курсів не могла, навіть, папку підняти. Засумнівалася вона, що в сільській школі можна всю роботу, написану у плані, виконати. Тоді я сказала, що це робота усього колективу, а не лише директора.
Заступники виконують свої завдання, керівники методичних комісій – свою роботу, і так далі. І якщо задіяний кожен працівник колективу – виконати план роботи можна будь-який, навіть найграндіозніший.
Модернізація школи
Надія Павлівна дуже гарно господарює у школі, видно, що закладом керує жінка, всюди гарно та затишно, всюди квіти. Доводиться часто вирішувати господарчі проблеми. І радіє, коли їй ідуть на зустріч та допомагають.
- Якось однієї суворої зими у котельні школи погоріли мотори, – пригадує директор Троїцького НВК Надія Павлівна. – Була у відчаї, не знала, що роботи, адже надворі мороз і треба опалювати приміщення. Взяла себе в руки і поїхала на Брагинівський елеватор прохати допомоги. Молодий керівник елеватора вислухав і не роздумуючи допоміг: надали і мотори, і електрика, який допоміг їх установити. Я була неймовірно вражена таким ставленням. На що керівник відповів: «Схиляю низько голову перед вчительської працею і вважаю роботу педагогів найважчою та найнеобхіднішою у світі».
Пізніше елеватор допоміг школі придбати нові меблі, парти, стільці, спортивний інвентар. Встановили перший комп’ютерний клас, це не були нові комп’ютери, але вони були того часу вкрай потрібні. Відтоді розпочалася модернізація Троїцького навчального закладу. Цього року класи оновили комп’ютерною технікою за кошти громади. А ще Надія Павлівна додає, що скільки років вона працює, стільки часу стовідсотково усі учні харчуються у школі. І завжди харчування для дітей за допомогою спонсорів було безкоштовним. На зустріч йдуть і батьки, вони переймаються життям школи.
- Ось уже протягом 15 років моїм найпершим помічником є голова ради батьків Микола Філіп`єв, – говорить Надія Павлівна. – Це така людина, якій не байдуже шкільне життя. Він постійно цікавиться і кадровими питаннями, і матеріальним забезпеченням. І в усьому допомагає школі. Він кожному говорить, що треба дбати про свою школу, а батьківській громадськості – в першу чергу. За його сприянням у нашій школі вставлені вікна, придбані телевізори, обладнаний медичний кабінет – все це за власні кошти. Йому варто тільки зателефонувати, що якась поломка, як через кілька хвилин вже приїжджає людина і ремонтує чи встановлює нову запчастину.
Зізнається Надія Павлівна, що з моменту, як утворилася Українська ОТГ, у школі стало набагато легше вирішувати господарські питання. Разом із завгоспом вони, навіть, не встигають ставити на облік матеріальні цінності, які у школу закуповує громада. І це не може не радувати, бо зі свого досвіду Надія Павлівна знає – щодня для повноцінного функціонування школі постійно щось треба.
- Тепер кожен вчитель має для роботи ноутбук, принтер, майже у кожному класі – мультимедійна дошка, – радісно говорить Надія Дулінова. – З бюджету громади ще нам придбали три мультимедійні центри. В їдальні замінили увесь посуд. Виконали ремонт котельні на суму понад 300 тисяч гривень. Тільки цього року на школу витрачено більше пів мільйона гривень. Наразі громада забезпечує усім необхідним 15 учнів першого класу Нової української школи.
Реорганізація
Так як у Троїцькому багато років не було дитячого садочка, 2013 року було прийнято рішення на базі Троїцької школи створити дитячий садочок. Школа стала навчально-виховним комплексом. Зараз у НВК навчається 134 учні та 20 вихованців дитсадка. Зізнається Надія Павлівна, що трішки потіснили школярів, адже вони мали окремі приміщення для занять трудовим навчанням, танцями, цього місця нині бракує. Проте радіє, що є садочок, адже дітки до школи відтепер йдуть підготовленими. Вихователі стараються дати дітям і найперші знання і виховати. Це ще й велика допомога батькам.
Новітні технології
Встигає директор НВК Надія Дулінова навідатися і до садочка, і в школі не пройде повз жодної дрібниці. Все побачить: там треба траву покосити, позамітати подвір’я, там підбілити, підштукатурити, пофарбувати. І так щодня впродовж багатьох років.
Ділиться спогадами Надія Павлівна і про той час, коли школі було вкрай сутужно.
- Були часи, коли не мали грошей зробити хоча б найменший ремонт. Пішла до сільської ради з проханням надати школі земельну ділянку, яку б ми могли здавати в оренду. Школі надали землю. Декілька років це добре працювало. З отриманих коштів вдалося по всій підлозі настелити лінолеум, придбати в їдальню меблі, облаштувати методичний кабінет. Та пізніше, на жаль, виявилося, що школам обробляти землю не можна. Хоча, стверджує директор школи, це була велика підмога від орендарів: – Для організації харчування нам надавали олію, борошно, цукор. Нині земля гуляє, бо вона належить школі, але обробляти ми її не можемо. Але є надія на громаду. Думаю, в громаді це питання можна буде вирішити.
З першого дня роботи Надії Павлівни у Троїцькій школі залишилися в колективі майже всі вчителі, які починали педагогічні справу разом з нею. Своїх колег директор школи називає дружним, згуртованим, високопрофесійним колективом. Стверджує, що її працівники розуміють її з пів слова.
- Всі новації, що зараз вводять у школи України, давним-давно педагогами Троїцької школи впроваджені, – говорить Надія Павлівна. – Саме наші вчителі ще до початку освітньої реформи стали використовувати новітні технології та успішно застосовувати їх на практиці. Ми постійно беремо участь у всіх конкурсах. Щойно з’явилася нова номінація – вчитель нашого колективу уже над нею працює. Свої матеріали друкують у професійних виданнях. Опановують сучасні інформаційно-комунікативні засоби. Одним словом – завжди на крок уперед із часом.
Позакласне
Функціонує на базі школи 18 гуртків та спортивних секцій, займаються з дітьми спеціалісти. Зокрема, ляльковим гуртком керує випускниця театрального училища Тетяна Пилипенко. Користуються популярністю спортивні секції. Для роботи «Джури» та «Скаути» громада придбала необхідне спорядження. Улюбленими серед учнів є секції з футболу, волейболу та баскетболу. У початкових класах введено гурток «Маленькі діти подорожують Європою».
Гурток декоративно-ужиткового мистецтва, українознавства, художньо-графічний та багато інших, які покликані формувати творчі та спортивні здібності школярів. Тобто всі напрямки розвитку дітей в Троїцькому НВК охоплено. Цьому радіє не тільки директор школи, а й громадськість, батьки та, головне, самі учні. Крім того, діти встигають ще й брати активну участь у роботі Будинку культури. Всі свята та заходи, що відбуваються у селі, не проходять без учнів школи.
Плани
- Планів на майбутнє у нас дуже багато. – упевнено говорить Надія Павлівна. – Мрію змінити, як-то кажуть, обличчя школи – повністю відремонтувати фасад будівлі. Додати до оформлення сучасності, привабливості, яскравості. Щоб хотілося до школи заходити із задоволенням. Маємо велике бажання покласти нову бруківку перед школою. А ще у планах – створити 3D кімнату-кінозал, аби наші діти вивчали довкілля по-сучасному.
На початку нашої розмови Надія Павлівна сказала, що в Троїцьке її не направили, вона сама обрала це село.
- Мені запропонували обрати, де працювати, – згадує Надія Павлівна. – Я поглянула "історію міст і сіл". Відкриваю і читаю: село Троїцьке – два басейни, Будинок механізатора, Будинок культури, двоповерхова школа, річка Бик, п’ять ферм. Величне було село, асфальтоване і перше село, де провели газ. Вирішила: ось тут я буду працювати.
З плином часу у Троїцькому, як і у всіх селах України, вже немає багатьох виробничих інфраструктурних об’єктів. А школа лишилася. Школа була, є і буде. Кожен, хто знайомий з колективом Троїцького НВК та її керівником, з упевненістю скаже, що їм під силу здійснити будь-які плани та задуми. Тим більше, що 50 років для школи – це тільки початок усіх можливих досягнень.
