Про піаніно Саша мріяв із дошкільного віку, мабуть, років з п’яти. Так говорить Сашина мама – Руслана. «Навчишся читати в школі – підемо до музичної», – заспокоювала й мотивувала сина мама. «Я вже вмію!» - заявив Саша після закінчення 1 класу і все ж змусив маму разом із ним прийти до музичної школи.
Дізнавшись, що набір до класу фортепіано закінчено, хлопчик сів на лаві й розплакався. Мимо проходила викладач школи, плач хлопчини розчулив її.
Підійшла, розпитала і зрозумівши причину сліз, загадково сказала: «А ходімо до мене: я тобі покажу такі музичні інструменти! Ніяк не гірші фортепіано!» Втерши сльози, хлопчик попрямував за нею. «Ось лишень поглянь: баян і акордеон! Який тобі до смаку? Давай вчитися грати на одному з них!» Педагог продемонструвала гру на баяні і на акордеоні. Саша слухав, мов зачарований: гарно ж як! І обрав акордеон – тут же були як і на фортепіано клавіші.
Викладач Кузів Ольга Петрівна з Сашою
Тепер мама із усмішкою розповідає про перші кроки сина в Першотравенській школі естетичного виховання. Викладач по класу баяна та акордеона, яка зацікавила Сашу з першого разу музичним інструментом, – Кузів Ольга Петрівна стала навчати хлопчика. І не просто навчати, а супроводжувати його на перших кроках конкурсної діяльності. Перший рік навчання дався Саші доволі легко: все було новим і цікавим.
Того ж року, це був 2013-й рік, він вперше взяв участь у конкурсі в Тернівці і отримав першу перемогу.
Ольга Петрівна – вимогливий педагог, вважала, що участь у конкурсах дає юним музикантам познайомитися з творчістю інших дітей, порівняти себе з іншими, а ще – дає поштовх, стимул навчатися й прагнути грати краще.
Викладач запропонувала юному акордеоністу поїхати на Міжнародний фестиваль-конкурс юних баяністів і акордеоністів імені Миколи Різоля, який проходив в місті Дніпро один раз в два роки.
- Ми їхали, як говориться, в розвідку, просто подивитися на рівень учасників фестивалю, - згадує мама Саші. – Це найпрестижніший конкурс для акордеоністів. Брали участь більше ніж 400 учасників віком від 6 до 15 років. У журі – відомі музиканти.
Перший акордеон Саші
Після конкурсного виступу Саша з мамою вирішили лишитися ще на один день, щоб подивитися церемонію нагородження. І яким же приємним був сюрприз, коли серед призерів фестивалю назвали Сашу Матюшенка! Здивування й радість! Зателефонували відразу викладачу Ользі Петрівні.
- Ну як вам сподобався конкурс? А фінал фестивалю? - запитала вчителька.
- Ольго Петрівно! У нас ІІІ місце! – радісно повідомила мама.
- Ви жартуєте?! – здивовано, але не менш радісно відгукнулася Ольга Петрівна. – От же є причина ще краще навчатися, щоб наступного разу виступ був ще кращим!
Олександр Матюшенко на фестивалі
Жалкують і Ольга Петрівна, і мама Руслана, і Саша, що нинішнього року із-за карантину фестиваль не відбувся. А готувалися до конкурсу давно й серйозно. Цього року мало бути багато учасників із інших країн.
Щороку Саша бере участь в конкурсі «Таланти Першотравенська». Згадує мама, як вперше син отримав гран-прі і премію.
- Це були 500 гривень. Ось сидить наш Саша в глядацькій залі, дивиться на ті гроші й не знає, що з ними робити. Запитує у мене: куди мені діти ці гроші? Я йому тоді пояснила, що перші гроші треба витратити на подарунки чи на благодійність – не на себе. А серед членів журі була голова благодійного фонду дітей-інвалідів. Ось ми й вирішили премію віддати в цей фонд. Не хочу, щоб син звикав до легких грошей, хочу, щоб пам’ятав, що є такі діти, які страждають і не завжди мають те, що хочуть.
Мамині підказки й поради з дитинства відомі Саші. У дворі біля будинку, де живуть, на лавицях ввечері біля під’їзду завжди збиралися бабусі. Всі знали, що Саша навчається в музичній школі, і інколи прохали пограти для них. Всі бабусі відносилися до категорії «діти війни», то напередодні 9 – го травня Саша готував для сусідок невеличкий концерт. Приходив з тюльпанами, кожній бабусі вручав по квітці, а потім виконував для них пісні минулих років. Сусідки похилого віку із задоволенням слухали, витирали сльози, дякували акордеоністу за концерт.
Зі своїм кумиром баяністом Мурзою Володимиром на фестивалі
Доводилося Саші виступати на семінарах для викладачів в коледжі культури, куди його запрошували разом із Ольгою Петрівною. Хоча це й не конкурс, але досвід концертної діяльності неоціненний, тим більше виступати перед фахівцями в цій сфері – відповідально.
А в цілому Саша такий же, як і багато інших хлопців – любить більше ганяти у футбол, аніж сидіти над підручниками. Ця любов до футболу іноді приводить до непередбачуваних наслідків. Напередодні ІІ туру обласного конкурсу «Zефір» між підготовкою все ж знайшов час для футболу. Мама була на роботі, а так навряд чи випустила б – хвилюється, щоб випадково не пошкодив рук. А тут – необережно посунувся по траві за м’ячем – і забиття руки! Мама прийшла після роботи додому, а Саша, винувато ховаючи очі, показує руку, яку вони з татом вже почали лікувати й обіклали компресами. Негайно звернулися до травматолога, і всю ніч робили примочки.
А через день, наклавши тугу пов’язку, все ж поїхав у Павлоград на виступ, хоча викладач й пропонувала відмовитися від виступу.
- Виконував «Шмелиные буги» , – згадує мама, - у мене, дивлячись на його гру, в самої руки німіють. А тут після травми, не знаю, як йому вдалося зіграти. Тут ми отримали ІІ місце і до наступного туру не потрапили.
Багато цікавих конкурсів і багато нагород. Запам’ятався конкурс «Перші кроки до зірок у стилі Гаррі Поттера».
Сім`я Матюшенко
Цей конкурс приніс Саші гран-прі у номінації «Інструментальна музика»
Всього в колекції нагород акордеоніста три гран-прі в різних конкурсах. Нещодавно він виборов таку високу відзнаку в онлайн конкурсі-фестивалі «Квітка Присамар’я», який проводила Миколаївська ОТГ. Цей конкурс для себе Саша назвав останнім шкільним фестивалем, бо цього року після закінчення базової школи Олександр Матюшенко планує продовжити навчання в коледжі. Мама зізнається, як приємно, коли після виступу сина підходять викладачі із музичних навчальних закладів Кам’янського, Дніпра й запрошують Сашу навчатися до себе. Та Саша вже обрав для себе училище при Дніпропетровській академії музики імені Глінки.
Батьки та старші брат Роман і сестра Маргарита пишаються талантом Саші, підтримують його прагнення стати професійним музикантом. Часто переглядають усі разом сімейні фотоальбоми, із усмішкою переглядають фото, де Саша ще маленький зі своїм першим акордеоном.
- Ледь виглядає із-за музичного інструменту, - жартують та згадують, як тато носив за ним акордеон на репетиції та на концерти.
Нині Саша – високий стрункий юнак із широкою щирою посмішкою, соромиться, коли розповідають про його успіхи і не любить, коли його, навіть жартома, називають зіркою.
- Мені просто дуже подобається грати на акордеоні, виступати перед глядачами. Дуже приємно й радісно, коли даруєш насолоду музикою. Спасибі моїм рідним, моїй любій мамі, яка була зі мною іноді строгою, коли мені не дуже хотілося вчитися. Моєму татові, який був добрим, коли строгою була мама і за те, що носив за мною інструмент. І звичайно, величезне спасибі моєму викладачеві Ользі Петрівні Кузів: за уроки, за цінний досвід, який я здобув разом з нею. Залишилося скласти іспити – і ми попрощаємося. Але я ніколи не забуду всього, чому мене навчила Ольга Петрівна і моя школа. Я буду сумувати.
Всі, кому пощастило бачити й чути виступ акордеоніста Олександра Матюшенка, захоплювалися його щирістю і артистизмом, професійною віртуозною грою. Саша говорить, що йому ще багато чому треба вчитися, тому й мріє навчатися далі.
Нехай же ця мрія здійсниться, а улюблена справа стане для Олександра улюбленою професією!
З улюбленим песиком Семмі
