28-го січня стало особливою датою для усіх культпрацівників: вітали із золотим ювілеєм свого колегу – Церра Георгія Оскаровича. На екрані – яскрава листівка із вітанням, на стінах золоті цифри – 50.
У залі напівколом столи із легкими стравами та напоями. Квіти, вітання, побажання, обійми та цілунки. Схвильований, зворушений та дещо стривожений ювіляр приймає вітання. І хоча артисти завжди оточені увагою, Георгій цього дня розчулений і не перестає дякувати всім.
Кафе – заклад із широким асортиментом страв та напоїв. Що ж таке антикафе? Це формат із різноманіттям музичних, ліричних, іронічних та гумористичних страв, напоїв гарного настрою та душевної теплоти. Це простір для вільного спілкування та творчості. Антикафе розпочало працювати в фойє районного Будинку культури, а працівники цього закладу відкриті до нових ідей та нових форм роботи.
Спогади, відверті зізнання, розповіді – основа спілкування у антикафе. Згадувати є що! Життя артиста наповнене емоціями та почуттями. Це виснажливі репетиції, муки творчості та душевний злет на сцені. А ще – поїздки, конкурси, фестивалі. А ще – дружня атмосфера співпраці єдиного творчого колективу, у якому Георгій працює 29й рік.
Створювати візитівку працівника культури району Георгія Церра не треба, бо він сам є візитівкою творчих колективів районного Будинку культури. Він є учасником народних колективів «Джерело» та «Колос», гуртів «Кураж» і «Ретро», співає соло і в дуеті, грає на сопілці, веде святкові програми, експериментує у розмовному жанрі.
А ще виконує роботу звукорежисера і звукооператора. Учасники концертів упевнені, що коли за музичною апаратурою Георгій техніка не підведе, справно будуть працювати й мікрофони, і звукопідсилювальна апаратура.
А представники сільських Будинків культури знають, що фонограми для виступів треба подавати заздалегідь: Гера шанує порядок і тут він дуже скрупульозний, може й пожурити! За його професіоналізм, активну творчу позицію в культурі району його люблять й поважають колеги з усіх культосвітніх закладів.
Тому у день ювілею не змовкали телефонні дзвінки.
Все життя Георгія – сцена, творчість, події й натхнення. Свою біографію до роботи у Будинку культури вкладає в декілька рядків: народився в Челябінську, переїхали сім’єю в Петропавлівку, навчався в восьмирічній школі No1, вступив до Дніпропетровського музичного училища, службу в армії проходив в Києві.
Прийшов працювати в Будинок культури колгоспу ім. Горького, та перший досвід роботи – два тижні. Влаштувався в «Сільгосптехніку» . Тепер іронічно про себе розповідає:
Уявіть собі: я і «Сільгосптехніка»!
Себе у новій професії не бачив. Сьогодні із вдячністю згадує Георгій Валентину Йосипівну Біньовську. Зустріла, розпитала, здивувалася, чому ж не лишився в культурі. Звичайна розмова із небайдужою людиною змінила його життя. Він і сам задумався: чому ж він повинен відмовлятися від справи, яка подобається. Не все виходило на початку трудової діяльності, але була впевненість, що це саме твоє місце.
Зі словами вітання Валентина Йосипівна Біневська у день ювілею знову нагадала своєму колишньому вихованцю, яким зараз пишається:
Радію, коли бачу тебе на сцені, бо ти знайшов себе. Співай! Співай так, як прагне твоя душа! Співай саме те, що любиш ти! Не заздри іншим і не порівнюй свій шлях у мистецтві з дорогами інших. Як у вірші відомого поета:
Не жалейте своїй доброты и участья,
Если даже за всё – вам усмешка в ответ!
Ктото в гении выбился, ктото в начальство,
Не жалейте, что вам не досталось их бед!
«Ты состоялся!» хочу сказати тобі сьогодні. І хай ще більше успіхів буде попереду.
Веселими були спогади Інни Денисенко, коли вона згадала, як вони із Зоєю Корнєвою були молодими спеціалістами, а тут прийшов він, Георгій, і став ще молодшим спеціалістом, а вони вже ділилися своїми секретами творчості. Роки спільної праці зріднили творчих працівників Будинку культури.
Добрими та щирими були слова для ювіляра директора Петропавлівського РБК, Заслуженого працівника культури України Миколи Бабаніна. «Разом з’їли не один пуд солі», жартує Микола Михайлович. А ще більше переспівано разом пісень – козацьких, патріотичних, жартівливих і ліричних.
Грамотами відзначили роботу Георгія селищний голова Сергій Войнов та перший заступник Петропавлівської РДА Іван Леонов. Вони відзначили, що це не лише офіційне визнання діяльності на рівні району та області, а щире людське захоплення творчістю.
Радий, що можу називати тебе своїм другом, сказав Іван Леонов та розповів випадок, коли колектив Петропавлівського РБК презентував себе на обласному фестивалі. – Це була, дійсно, неймовірна сила української пісні у виконанні наших артистів.
Учасники фестивалю вже втомилися від свята, а наш колектив виступав у кінці програми. Але коли на сцену вийшли наші вокалісти – все навколо завмерло. Глядачі не зводили очей із виконавців, слухали із захопленням довершене виконання. Так могли співати лише наші артисти, щоб передати усю силу української пісні.
Невимушена атмосфера свята доповнювалася зізнаннями та спогадами ювіляра. І, звичайно, його піснями. Присутні щирими оплесками зустрічали кожну пісню.
Колективне вітання із віршів, дружніх жартів та пісні для Георгія приготували колеги. А завершили спільним виконанням своєрідного гімну «Песня остаётся с человеком».
Почесне місце у залі займала дружина Георгія – Наталя Миколївна Церр. Про неї, як Музу, берегиню й натхненницю говорила ведуча свята Зоя Корнєва, висловлювала свою повагу Валентина Йосипівна Біньовська.
Наталя Миколаївна – людина творча й креативна, як ніхто інший розуміє, чим є для її чоловіка улюблена справа. Наталя Миколаївна віддана своїй професії вчителя й знає, що для Георгія такими ж крилами є його захоплення музикою. Підтримка й взаєморозуміння для людей творчого складу – найголовніша опора в житті.
Подружній вік і стаж роботи – однакові. Згадують колеги, як 28 років тому вітали молоду пару на порозі Будинку культури.
Георгій та Наталя виховали двох дітей – доньку Поліну та сина Михайла. А тепер разом насолоджуються спілкуванням із маленькою онукою Єсенією. Наталя залишається найпалкішою шанувальницею творчості свого чоловіка і називає його ім’я першим серед улюблених виконавців зі світовими іменами.
З дитинства на сцені співала донька Поліна, закінчила музичну школу. А зараз, хоча й отримала диплом політолога, продовжує займатися музикою і навіть створює власні музичні твори. Власні музичні уподобання має син Михайло. А улюблениця онучка Єсенія разом із дідусем вже співає пісеньку про м’яч.
Піснею висловив вдячність Георгій своїй дружині, запросивши її до танцю. Зворушливо лунала пісня, присутні оплесками супроводжували виконання. Зі сльозами слухала Наталя.
Нехай на твоїх очах будуть лише сльози щастя, звернувся до дружини Георгій.
У вітальних промовах прозвучали слова, що 50 років – це рубіж, підсумок за прожиті роки й час планувати на наступне півсторіччя. Ювілей у форматі антикафе пройшов натхненно, у вільному спілкуванні ділилися думками та почуттями.
Уся енергетика залу, слова близьких людей, колег, друзів подарували ювіляру натхнення творити й надалі задля пісенної історії нашого краю.
