Такими віхами рахує свої роки Віталій Головчак. Спостерігаючи за розповіддю Віталія Васильовича Головчака, як він легко і вправно відзначає указкою на карті світу країни, у яких він працював, мимоволі дивуєшся, що людина за роки своєї трудової діяльності так широко може освоїти світові простори. І це не лише точка на карті – це відкриті нафтові родовища, результат праці геолога.
Іноді в житті буває непросто відрізнити поразку від успіху. А перша невдача іноді може обернутися відкриттям нових можливостей. «Я радий, що з першого разу не вступив до гірничого інституту, – згадує Віталій Васильович. – Бо через рік я обрав спеціальність, яка стала моїм покликанням і сенсом життя».
На геологічний факультет Дніпропетровського гірничого інституту за конкурсом було 10 осіб на 1 місце. Віталію не вистачило одного балу для вступу.
Віталій Головчак
Пропонували йти до сільгоспінституту, але такого хисту юнак не мав. Рік працював лаборантом в школі. І зовсім випадково дізнався, що в Івано-Франківську відкривається філіал Львівського інституту нафти і газу. Відразу ж відвіз документи до вишу, успішно склав екзамени й став студентом.
З усіх навчальних предметів у школі найбільше любив математику й фізику. У 10 класі вчитель Надія Трохимівна Житнік, готуючи Віталія до районної олімпіади з предмету, принесла на допомогу підручник з фізики для студентів технікуму.
- До цього часу пам’ятаю цю книгу – посібник Ландсберга, – згадує Віталій Васильович. – Читав із таким захопленням, немов художню книгу.
Віталій Головчак у армії
Таким чином він собі й вибудував майбутню професію – поєднання романтики й подорожі з точними науками. І це була геологія – нова й незвична професія.
Після першого курсу заочного відділення пішов служити в армію. Служба проходила в місті Чортків Тернопільської області. Після служби з’явилася нагода продовжити навчання на стаціонарному відділенні. У заліковій книжці студента Головчака були лише «добре» й «відмінно». От лише науковий комунізм ніяк не давався. Любив юнак точні науки й конкретні завдання.
Перша практика проходила в Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області. А переддипломна практика випускнику вишу належало пройти на острові Сахаліні. Неймовірна природа у її первозданній красі, тиша, спокій вразила Віталія.
Віталій Головчак
Ягоди, гриби – все немов із ілюстрацій підручника географії. Олені підходили майже до бурової установки. Сурового клімату не відчувалося – практика проходила у літні місяці.
Як один із кращих випускників, Віталій мав право обирати місце роботи. І він вибрав Сахалін. Тут він побачив найдавніші бурові установки, ще дерев’яні, які робили перші нафтові свердловини.
- На той час всі легкодосяжні місця буріння були освоєні. Тому розпочиналися розробки нафтових родовищ на шельфі (материкова мілина). Цим займалася Далекосхідна нафторозвідувальна експедиція. З 1980-го року я почав працювати тут. Свердловини встановлювали на плавучих платформах. Розробкою займалися спільно з нафтовиками з Японії.
Свердловина
Шельф виявився дуже багатим, і за першою свердловиною пішли відкриття за відкриттями. Родовища нафти на шельфі були в декілька разів багатші, ніж на суші. Сахалін став приваблювати й інші закордонні розвідувальні експедиції. Створювалися спільні підприємства.
Єдиною перепоною на шляху до освоєння родовищ були рання зима та обледеніння водойм. Термін роботи нафтових свердловин був обмеженим – 4-5 місяців. Решту часу активної роботи на родовищах не було.
Відносно вільний час Віталій використовував для самоосвіти: почав вивчати геофізику, сейсморозвідку та моделювання.
Віталій Головчак у В’єтнамі
- Мені було все цікаво, хотілося глибше пізнати науку, – розповідає геолог. – Не раз за життя я приходив до думки, що все-таки добре, що я, не вступивши до гірничого інституту, де мав вивчати рудні корисні копалини, вступив саме на факультет нафти та газу і мав змогу опановувати нову прогресивну розвідку нафтових і газових родовищ.
90-ті роки були важкими для нафтової промисловості. Ще недавно успішна нафтова компанія стала розпродувати майно, щоб вижити. Від Сахаліну зручно було переправити бурові установки до В’єтнаму.
У цілому Віталій Головчак у В’єтнамі працював більше 10 років. Саме нашим нафтовикам вдалося вперше знайти в країні родовища нафти.
- Коли ми приїхали у В’єтнам, то побачили, що це була дуже бідна країна, обезсилена війною. Головний вид транспорту – велосипед. Після відкриття великого нафтового родовища у країну почали поступати іноземні інвестиції. Виросли у містах хмарочоси. А жителі пересіли на авто та мотоцикли. Нафта зробила країну енергетично незалежною. В’єтнам стали прирівнювати до Сінгапуру за економічними показниками.
Віталій Васильович розповів, що у в’єтнамців заведено родовища називати іменами тварин. Це родовище, найбільше за потужністю – близько 500 млн т нафти – назвали Білий Тигр. Свердловина працювала на відстані 100 км від берега на глибині 50 м. За Білим Тигром пішли наступні відкриття. До цього часу у В’єтнамі видобувають нафту із родовища, який відкрили наші вчені й геологи.
За роки своєї трудової діяльності Віталій Васильович працював головним геологом, очолював геологорозвідувальні експедиції, займався науково-дослідницькою роботою.
Віталій Головчак
- Не передати словами ті відчуття, коли після довгої праці, сумнівів, теоретичних обґрунтувань і спроб, настає час практичного випробовування, і палає факел, який підтверджує правильність усіх розрахунків – нафта є!
Звідати це щастя відкриття довелося не раз, адже працював Віталій Васильович із експедиціями на Охотському, Берінговому, Східно-Сибірському, Чукотському морях; у Венесуелі, Лівії, Ірані, Іраці, Алжирі, Тунісі, Саудівській Аравії та інших країнах.
Найпам’ятнішим для Віталія Васильовича залишився останній факел в Іраці. Це була складна ситуація. Перед тим, як розпочати працювати нафтовикам, треба було попрацювати мінерам. Все було заміноване, півроку розміновували.
Прибутковий проект був тривалий, в результаті якого було відкрите родовище потужністю 500 млн т, величиною 300 кв км. Це був останній факел в Іраці.
Віталій Головчак
Відкриття родовища нафти Еріду біля ріки Евфрат. На зустрічі з учнями Хорошівської школи Віталій Васильович звернувся зі словами:
- Слухайте поради батьків, а свою професію обирайте самостійно, прислухайтеся до свого серця. І обов’язково вірте! Якщо ти дуже хочеш – йди і добивайся свого! Якщо ти прагнеш йти до мети – обов’язково прийдеш! Не відразу, не все буде виходити. Але успіх приходить до цілеспрямованих.
За роки життя Віталію Васильовичу доводилося зустрічаючись із фахівцями із різних країн, тож може порівняти фаховий рівень. Він відзначає, що українська вища школа дала йому універсальні знання, широкий кругозір, чого немає в закордонній освіті. Звідти приїжджають здебільше вузькопрофільні спеціалісти.
На зустрічі з учнями Хорошівської школи
- Наша освіта направлена на те, щоб ми могли вчитися упродовж життя, розвивали навички, вміли логічно мислити. Адже неможливо наздогнати науку, тож треба вміти й через десятиліття після вишу здобувати нові знання.
Віталій Головчак традиційно двічі на рік відвідує рідне село Хороше, зустрічається з друзями. Згадують разом юнацькі роки, оркестр народних інструментів в Будинку культури. Шанує свято свою малу батьківщину, тепло рідного дому і найдорожчу людину на світі – маму Головчак Віру Григорівну.
Більше 40 років мешкає Віталій за межами України, але такою правильною є його українська мова і так же широко й розлого співає українських пісень.
