Артему 25 років. Він працює в ШУ Першотравенське гірником. У нього 8 років підземного стажу, авторитет серед молоді, повага серед шахтарів старшого покоління. Минулого року напередодні Дня шахтаря він отримав серйозну відзнаку — медаль «Шахтарська слава ІІІ ступеня».
Артем Москаєв
З дитинства перед очима хлопця був приклад батька, який все життя пропрацював шахтарем. Зараз батько Володимир Миколайович знаходиться на заслуженому відпочинку, віддавши шахтарській праці 27 років. А його справу продовжує син.
Артем зізнається, що із нетерпінням чекав, коли йому виповниться 18 років, щоб піти працювати в шахту. Тепер колектив вважає своєю другою сім’єю. Тут звикли ділитися між собою не лише виробничими питаннями. Знають і звички, і захоплення один одного.
Радіють щасливим подіям у особистому житті. У чоловічому колективі шанують відповідальність, взаємовиручку й взаємну підтримку. Тому й не затримуються у колективі ті, хто не звик працювати на совість. У складних умовах як ніде шанують чоловічу дружбу і надійність.
Артем Москаєв
Здається, ще сам нещодавно прийшов на шахту опановувати професію, а ось уже має своїх підопічних. Артем пройшов навчання як наставник. І зараз хлопці з гірничого ліцею приходять до нього на практику.
Він розуміє, наскільки важливо знайти правильний підхід до учнів: не злякати труднощами, не розчарувати тих, хто вперше спустився під землю.
Активне життя Артема не замикається в одноманітне коло від однієї робочої зміни до іншої. У трудолюбивій родині Москаєвих завжди шанували чесну плідну працю.
Від батька Артем успадкував любов до шахтарської професії, а від мами – господарське ставлення до життя. Мама завжди дбала про затишок вдома, про красу й про комфорт.
Артем після роботи допомагає батькам порати домашнє господарство, облаштовує будинок, запланував добудувати кухню. Займається Артем і бджолярством.
Артем Москаєв
Рік тому відкрив для себе нове ремесло – столярну справу. Хлопець давно спостерігав, як працює з деревом Володимир Мельниченко, чоловік сестри Тетяни.
Захотілося спробувати й Артему. Придбав верстати та необхідні інструменти – й до роботи. Перший витвір – стіл - зробив для мами.
У нову кухню Артем планує зробити меблі своїми руками.
Хоче зробити якісні й красиві стільчики, стіл, шафи.
Фабричні меблі із пресованої стружки недовговічні – води бояться, розсихаються. Хоче, щоб все було з дерева.
А що зробити такі меблі — це реально, знає від сестриного чоловіка: він вже виготовив шафи, комод.
— Ви не уявляєте, яке це задоволення працювати з деревом! — із захопленням розповідає Артем.
Непроста справа робити вулики для бджіл, але юнак вже освоїв і її.
Артем вміє ставити цілі і досягати їх, поєднує в своєму житті відданість шахтарській професії і прагнення комфортно облаштувати своє життя. Його поважають друзі й колеги. Ніхто не пам’ятає, щоб він сварився чи обурювався. «Добряк!» — одним словом характеризують його. Має багато захоплень і опановує нове ремесло. А ще захоплюється технікою — його приваблює швидкість і подорожі.
Ось такий портрет молодої людини — професіонала, мрійника і працелюба.
