Фізкультура для Ігоря Корнєва, як і для багатьох хлопчаків Петропавлівської ЗОШ №1, була головним уроком. Викладав улюблений предмет Гайдук Яків Павлович. Цікаво було грати в теніс і шашки, бігати і стрибати, забивати голи й кидати м’яч в баскетбольне кільце. Врешті ж визначився – футбол. А ще зрозумів Ігор, що це не лише захоплення, це справа його життя і він наполегливо буде йти до мети.
Ігор Корнєв
Про себе Ігор розповідає з гумором. Вступав на обраний факультет інституту фізичної культури тричі. Вперше – після школи. Був це 1980-й рік. Саме тоді футбольна команда «Днепр» стала чемпіоном. Всі хлопці кинулися вступати в інститут фізкультури, щоб неодмінно стати футболістами. Конкурс на одне місце – 8 абітурієнтів! Набирають всього 13 студентів в групу. В першу чергу – медалісти й футболісти команди-чемпіона.Вступні екзамени Ігор склав, а за конкурсом не пройшов. Повернувся додому, працював інструктором по спорту в колгоспі «Більшовик». І чекав наступного літа, щоб знову скласти іспити до вишу. Батько Ігоря був родом з Кубані і запропонував йому поїхати спробувати вступити в Краснодарський інститут фізкультури.
- Приїжджаємо, а в той час саме краснодарська «Кубань» стала чемпіоном з футболу. І конкурс на одне місце ще більший! Треба ж такий збіг обставин! «Чого ти сюди приїхав, хохол?» - говорили мені. Розвернувся я та знову повернувся в Петропавлівку.
За віком настав час йти служити до лав армії. Відслужив в Києві і знову вступати!
Час служби в армії
- Шанси зросли – для тих, хто тільки відслужив, були пільги. Одягаєш військову форму на екзамени і ти красава – тебе зараховують поза конкурсом.
Так Ігор став студентом омріяного вишу. Навчання було в радість, адже займався улюбленою справою: відпрацьовували навички гри, вивчали інші види спорту .
Таран Олександр та Паливода Віталій студенти ДДІФК
Після інституту – вчителем в школу. Працював пліч-о-пліч з вчителем фізкультури Овчаренком Анатолієм Трохимовичем, переймав в нього досвід, вчився бути вчителем.
Із вдячністю згадує Ігор першого наставника, були між ними товариські стосунки і співпраця. Такі ж принципи наставництва зберігає Ігор і сьогодні. Тільки в ролі наставника тепер він. А поряд з ним працюють молоді вчителі. Схвально відгукується Ігор Миколайович про Руслана Глянька, з яким нині працює в школі.
У трудовій біографії Ігоря є період роботи на державній службі, що тривав 12 років.
Ігор Миколайович був начальником відділу молоді і спорту Петропавлівської РДА. Це були не кращі роки для розвитку спорту – район посідав останні місця області в загальному заліку по змаганнях працівників агропромислового комплексу «Колос». В занепаді було все господарство – не до спорту . Щоб взяти участь в обласних змаганнях, треба було вирішити дві задачі: зібрати команду і знайти гроші. Ігор шукав спортсменів через знайомих, розпитував у всіх, кого знав. І виявилося, що спорт у районі люблять і є багато охочих відстояти спортивну честь району на обласних змаганнях. Намагалися не пропускати жодних змагань. Фінансування було недостатнім, доводилось їздити за власний кошт. Іноді, як розповідають члени спортивної делегації району, Ігор Корнєв , як керівник, просто брав в борг гроші у своєї мами, щоб купити білети на всіх.
Бойовий дух Ігоря передався й іншим членам збірної району – поступово результати ставали дедалі кращими. Петропавлівців почали помічати на обласному рівні, а згодом район піднявся в рейтингу по спорту на 5 місце. Це були високі результати. Попереду були лише великі райони такі як Апостолівський, Новомосковський.
У деяких видах спорту район мав призові місця. Три роки поспіль впевнено тримали ІІІ місце по шашкам. Таке ж місце було й з футболу та в змаганнях «Майбутній олімпієць».
А в армреслінгу , легкоатлетичному кросі та перетягуванні канату серед жінок навіть мали першість.
Жіноча збірна Чемпіони області по перетягуванню канату
Але, як зізнається Ігор Миколайович, відчував, що адміністративна робота – не його покликання. Для нього цікавішою була робота з дітьми. Тому за власним бажанням попри умовляння керівництва все ж перейшов працювати в Петропавлівську ЗОШ №2.
Прийшов вчасно, як говорить жартома Ігор Миколайович, – саме відкрили футбольне поле з штучним покриттям. Покращились умови для заняття футболом, а бажаючих грати було більше ніж достатньо.
2012-го року повернувся в школу, а наступного, 2013-го, взяв участь в конкурсі «Учитель року» у номінації «Урок фізкультури з елементами футболу». І переміг!
Улюбленій справі віддавався сповна, і результати не змусили себе чекати: з 4 місця школа вийшла на перше по спортивних показниках серед шкіл району, а кращі спортсмени школи брали участь в обласних змаганнях. Волейбольна команда дівчат, яку тренує Ігор Миколайович, щороку займає призові місця в області.
Тренує Ігор Миколайович футбольну команду «Петропавлівка», яка тримає першість району, лише минулого року поступилась «Нібасу».
Багато учнів обрали спортивні виші і продовжують справу свого тренера. Приємно вразила новина, що колишня вихованка волейбольної секції Вікторія Нагорна стала чемпіонкою Європи з академічної греблі. Пишається Ігор Миколайович своїми випускниками, які навіть обравши інший фах, зі спортом не розлучаються.
Особлива гордість – доньки Анжела та Альона, які теж обрали татову професію і працюють вчителями фізкультури в Запоріжжі та Дніпрі. Обрала спорт професією і племінниця Алла.
Виступ в інституті фізкультури
Є ще одне захоплення у Ігоря – пісня й гітара. У дружньому гурті його без гітари не уявляють. А Ігор розповідає знову ж з гумором:
- У 5-му класі хотів навчатись у музичній школі. Мене послухали і сказали, що мені ведмідь на вухо наступив, - сміється. - Це мене не зупинило. Старші хлопці, які грали в вокально-інструментальному ансамблі, навчили мене грати на гітарі. Ото і вся наука.
Та коли на сцену виходить Ігор Корнєв, чи то з гітарою, чи просто з мікрофоном, - у залі не лишається байдужих, а оплески не змовкають. Особливо радісно його творчість сприймають освітяни, коли традиційно він вітає піснею колег.
Із широко відкритою душею, з незмінною доброзичливою посмішкою, зі спортивним азартом і нестримною енергією Ігор Корнєв має широке коло друзів і товаришів. Його поважають колеги і учні, його знають спортсмени далеко за межами району.
Ігоря Корнєва обирали петропавлівці від району на конкурс «Наші видатні земляки», у якому він став фіналістом. У тому, що він видатна людина – сумніватись не приходиться. Адже всю свою діяльність, все своє життя він присвятив розвитку спорту в районі, фізичному вихованню дітей, підвищенню спортивного пріоритету Петропавлівщини.
15 червня Ігорю Миколайовичу виповнюється 55 років. Для тренера – юнацький ювілей. Нехай Ваш багаторічний спортивний досвід стане в нагоді, щоб навчати дітей та молодь, а цілеспрямованість, відповідальність будуть прикладом для дітей. Нових успіхів, нових спортивних висот!
