Наш земляк, журналіст і дослідник родом із села Миколаївка анонсує вихід книги «Церква Миколая Чудотворця: Історичний нарис». Видання присвячене історії старовинної Миколаївської церкви, її парафіянам та заснуванню села. На основі архівних документів автору вдалося відтворити маловідомі сторінки життя Микольської слободи, історію перенесення храму з міста Тор у XVIII столітті та долі людей, які творили історію нашого краю. Книга має вийти друком до 25 травня — до 250-річчя заснування Миколаївки.
Приблизно такою, як на обкладинці книги, була у нашій Миколаївці церква, що перенесена сюди у 1780 р. з міста Тор, а вперше складена там ще в 1718 р. Детальний опис того, як вона виглядала в ті часи, вдалось розшукати в архівних документах і зробити таким чином історичну її реконструкцію.
Книга «Церква Миколая Чудотворця: Історичний нарис» має вийти друком до 25 травня цього року – до 245-річчя освячення перенесеної дерев’яної церкви у військовій Микольській слободі Луганського пікінерного полку (а сталося це 25 травня 1781 р.). Для освячення ця дата була обрана не випадково – п’ять років перед тим цього дня на це місце й прибули пікінери-переселенці. Отож, 25 травня цього року виповнюється 250-річчя заснування села.
Це не просто історія будівлі, зруйнованої у 1934 році. Це книга про наших предків – її парафіян.
У ній розповідь про пікінерів-парафіян церкви у м. Тор (а їх було тоді 2045!), частина яких переселись на нове місце. Перенести церкву виявилось не так просто – на це пішло у них цілих п’ять років – і церковні формальності та погодження, і небажання вірян, які залишились у Торі, передавати іконостас та інше церковне майно у Микольську, і викуп іконостаса микольськими парафіянами, і зумисне залишення старого антимінса у Торі, і відмова перебратись на нове місце призначеного до церкви одного з священників…Всі ці перипетії вдалось відновити за тогочасними архівними матеріалами.
Цікаво, що першим священником до церкви було тоді призначено вихідця з Польщі.
В архівних документах вдалось знайти й відповідь на питання – чому церква у Миколаївці знаходилась на околиці, а не в центрі села, як це відбувалось в інших поселеннях. Всі звертали увагу на «винятковість самої парафії, в якій біля церкви, крім садиби землеволодаря і причтових будинків, немає поселень»…
За співставленням різних тогочасних списків вдалось встановити основний кістяк перших парафіян церкви на новому місці – себто, справжніх перших жителів Микольської. Отож, корінними миколаївцями, предки яких (пікінери Луганського пікінерного полку) поселились тут у 1776 р., є носії 27-х прізвищ, які й нині існують в Миколаївці: Абальмасов, Антипов, Бакланов, Батечко, Безкровний … (перелік інших – в книзі). Так само вдалось ідентифікувати 10 прізвищ козацького походження – це прізвища колишніх запорізьких козаків, які жили в зимівниках вздовж річок Мокра Чаплинка та Самара і яких долучили до слободи Микольської у перші ж роки після її заселення пікінерами.
Хоча не збереглось жодних візуальних зображень церкви, проте в архівних фондах імператорської Археологічної комісії вдалось розшукати досить цінний документ — заповнену 17 лютого 1887 р. тогочасним старшим священником церкви Петром Адріашенком розроблену імператорською Академією художеств «Метрику для получения верных сведений о древне-православных храмах Божиих, зданиях и художественных предметах», що на 14 аркушах містила 72 запитання. Відповіді на неї та додаткові джерела тепер дозволили зробити досить докладний опис «Катеринославської губернії Павлоградського повіту в селі Миколаївка (воно ж і Микольська) церкви, побудованої в ім’я Святого Миколая Мирлікійського Чудотворця» - як зовнішньому, так і внутрішньому оздобленню церкви присвячено вісім сторінок книги (подано опис того, якою вона була у 1781 р., і якою стала після перебудови у 1870 р.).
Цікавинки з церковного життя у XIX столітті, діяльність парафіяльної опіки, яким був причт церкви, як здійснювався контроль за благочестивим життям парафіян, яку бібліотеку мала церква – про все це йдеться у книзі. Окрема увага – церковно-парафіяльній школі, яка хоча й відкрилась із запізненням, проте швидко стала взірцевою. За особливе старання у розбудові освіти священник Петро Степанович Адріашенка був нагороджений у 1904 р. орденом Святої Анни ІІІ ст., диякон Олександр Васильович Діаковський - срібною медаллю «За усердие» у 1900 р., і такою ж медаллю - вчитель Миколаївської церковно-парафіяльної школи Іван Іванович Алферов (1904), який став невдовзі псаломщиком, потім дияконом, і, зрештою, священником, повернувшись до Миколаївської церкви у 1919 р .
Увага у книзі приділена також церковному життю в селі у роки влади Української Народної Республіки (1917-1918 рр.), а також у часи більшовицької влади у 1918-1924 рр., що вела систематичну боротьбу з церквою як інституцією, котра вважалась оплотом старого режиму. Йдеться також і про арешт священника Г. К. Мороза (1929), якого слідчі клопотали розстріляти, і про тиск на дітей священника О. М. Розногорського, сина якого змусили публічно, на шпальтах районної газети, відректися від батька через те, що той «був попом».
Історію церкви після фізичного її знищення у 1934 р. продовжила релігійна громада, що відродилась під час німецької окупації 6 січня 1942 р., і яка запросила до себе священника Г. Т. Телоницького. численні перереєстрації релігійної громади, зміна священників, комісії щодо стану приміщення (вцілілої сторожки колишньої церкви), проведення силою громади ремонту молитовної будівлі у 1948-1949 рр., дискримінація віруючих, антирелігійна кампанія середини 1950-х років, спеціальна комісія Петропавлівської райради, на підставі рішення якої спочатку депутати Миколаївської сільради, а потім і райради вирішили закрити молитовний будинок, а обласна рада – зняти з реєстрації релігійну громаду с. Миколаївка, і це рішення погоджувалось аж на рівні ради міністрів СРСР – про все це вдалось віднайти архівні матеріали й задокументувати це все у книзі.
Видання містить як хронологічний, так і біографічний покажчики священно- і церковнослужителів Миколаївської церкви з часу її освячення.
Зараз формується замовлення на друк, щоб визначити тираж. Кінцева ціна книги залежатиме від кількості примірників, які друкуватимуться. За попередніми калькуляціями ціна – може бути в діапазоні від 287 до 222 грн. Книга вийде обмеженим накладом.
Усіх, хто бажає отримати примірник для своєї родини чи придбати як подарунок для когось, просимо перейти за посиланням:
форма замовлення книги
Або надіслати повідомлення у Viber/Telegram/WhatsApp на номер +38050-35-59-512, у якому вказати своє прізвище, ім’я, номер телефону, село/місто та номер відділення «Нової пошти», на яке відправляти книгу.
Гроші зараз платити не треба — з вами зв'яжеться видавництво, коли визначиться фінальна ціна.
Автор книги – Олександр Сидоренко. Обсяг - 175 сторінок з ілюстраціями.
